ТОП
  Новини
  Інтерв'ю
  Біржа праці
  Дошка оголошень
  Каталог підприємств
  Акції та пресс-релізи
  Статті та Аналітика
 

Довідник
  Про Луцьк
  Карта Луцька
  Міська тел. довідка
  Телефонні коди Волині
  Поштові індекси Волині
  Міський транспорт
  Розклад руху поїздів
  Розклад руху по АС-1
 

Інструменти
  Книги
 

Ми ВКонтакте
 


Підписка на новини

e-mail:
RSS RSS
 


Богдан Шиба: "Мета кризи – віддати всю владу криміналу"




Богдан Шиба: "Мета кризи – віддати всю владу криміналу"
Відверті відповіді на низку гострих запитань. Богдан Шиба пояснює, чому він не проти, щоб на посаду міського голови претендували десять кандидатів, хто і чому хоче опустити до плінтуса главу держави, чи є підстави звинувачувати лідера луцької громади в махновщині…

Мета кризи – віддати всю владу криміналу

– Богдане Павловичу, сьогодні в Україні всі говорять про кризу…

– Вважаю, що наша криза інспірована штучно. Бо ви подивіться, що призвело до глобальної економічної кризи на Заході. Це – криза споживання. Люди там брали кредити на предмети розкоші, а не першої необхідності. Будьте певні, вони зі своєю кризою впораються. А всі розмови про кризу в Україні викликані бажанням криміналітету взяти владу або нагнути під п’яту діючих владців. Або, якщо вони на це не погодяться, їх просто змести. Оскільки Президент опирається, у його опонентів виникає бажання спровокувати дострокові президентські вибори або знівелювати президентську посаду, або просто опустити до плінтуса діючого Президента як людину. Така мета цієї інспірованої кризи в Україні.

– І для чого, на вашу думку, це робиться?

– Щоб владу в країні остаточно забрав кримінал. Я не боюся про це говорити, бо я це відчуваю теж. У Луцьку не треба багато розповідати, можна сказати «Кропива» – і всім все стане зрозуміло. У державі чиниться спроба принизити владу всіх рівнів, розказавши, що це будь-який кропива може красти гроші, а відповідати потім буде голова міста, голова обласної державної адміністрації, Прем’єр-міністр, Президент. І цих людей, яких я назвав, у будь-який момент можна скубати, людей проти них провокувати, давати замовлення силовим структурам якісь розслідування проводити. А діячам кримінального, тіньового бізнесу нічого не загрожує, бо вони заявляють: «Я не член громади». Та він так потім скаже: «А я не громадянин цієї країни. Чому це я маю рахуватися з вашими законами? Мені до лампочки, чи люди у вас мають тепло, воду, електрику, світло, роботу, освіту».

– Даруйте, але серед тих, хто ставить палки в колеса міському голові, і окремі впливові люди, які сидять у владних кріслах «білого дому» на Київському майдані в Луцьку. То що виходить: люди, які при владі, працюють на тих, хто ігнорує владу?

– На превеликий жаль, дуже багато елементів корпоратизації державної влади вже є. І тому я кажу, що завдання кризи, тої, яка спровокована кримінальними структурами, повністю криміналізувати владу і усунути з неї отакі «нездорові» вкраплення, як той, що перед вами (сміється).
 
«А на кисень ліміт є?»

– Богдане Павловичу, нинішня ситуація – суворий іспит…

– Це критичний момент для того, щоб було очищено державну владу від впливу кримінального бізнесу. Але це можна зробити тільки завдяки послідовним принциповим крокам. Не йдеться про те, щоб шаблю виймати чи вдаватися до якихось силових методів. Йдеться про те, щоб люди, які прийшли у владу, дійсно, як колись модно було казати, будувати Україну, відстоювали засадничі речі.

– Тобто, знову повертаємося до тих постатей, які контролюють ситуацію.

– Щодо газу і Кропиви? Невже не помічаєте, як інспіруються у засобах масової інформації розмови про наявність чи відсутність лімітів на газ. А на кисень є ліміт? Чи вже ми в Україні дожилися до того, що якщо Кропива не купив ліміту на кисень, то лучани й дихати не мають права? І хто вродив оте слово «ліміт»?

– Це складна проблематика, зумовлена багатьма факторами, іграми на київському Олімпі. Невже пересічному співвітчизнику нічого не можна вдіяти?

– Перший та основний принцип: лучани, волиняни повинні щодня, незалежно від погоди, від персоналій при владі, від наявності чи відсутності кризи, прогресу чи регресу, отримувати тепло, воду, світло, газ, освіту, охорону здоров’я, послуги транспорту, інші речі, які є основними. Це право людини! Держава має забезпечити це право! А тоді з’ясовувати, хто платить – хто не платить. Якщо хтось не платить, подавати до суду і стягувати в примусовому порядку. А не шантажувати тим, що ми вам газу, електрики не дамо, лікарні, школи, дитячі садки позакриваємо, якщо ви не поїдете й не поклонитеся до Києва й не доведете, що ви маєте право мати ліміт на кисень (сміється).

– Богдане Павловичу, Луцьк – одне із не багатьох міст, де вчасно розпочався опалювальний сезон. Однак Ваші дії щодо запуску котельні на Карбишева,2 Володимир Триколіч, заступник голови НАК «Нафтогаз України», назвав «махновщиною», пригрозивши кримінальною відповідальністю. Що дало силу вдатися до рішучих дій на захист луцької громади?

– Пам’ятаєте, Вікторе Олексійовичу, як 1989 року нас із Вами перші секретарі й кагебісти звинувачували у махновщині, петлюрівщині, бандерівщині? Прикро, що через 19 років щодо нас у вже незалежній Україні повторюють ці слова. Це означає, що при владі залишилися ті самі, тільки вже не в державній владі, а у владі економічній. Бо люди, які перебувають у «Нафтогазі», вони мають величезну економічну владу. Вони впливають зараз силою грошей, фінансового тиску на країну. Мені дуже прикро, що в ролі звинувачувачів фактично ті ж самі люди. Але, певно, це й дуже добре. Бо бачимо, хто є хто, і бачимо наскільки критична ситуація в економічних структурах. Бачимо, наскільки там серйозно треба чистити, щоб інтереси Української держави були інтересами і «Нафтогазу України» та й інших економічних і державних структур.

– За такі дії Луцькому міському голові, досвід якого переймають і мери і інших обласних «столиць», вже «віддячують» викликами до прокуратури, суду?

– Не віддячать вони мені викликами, бо я сам туди заздалегідь ходив. І прокуратура зі мною погодилася. Прокурор Луцька написав припис, яким зобов’язав мене надавати людям обов’язкові послуги. І міськрайонний суд прийняв рішення, яким заборонив структурам, які постачають газ і тепло, відключати місто від цих послуг. Думаю, це був тільки перший крок. Далі я вже апелюю (надіслав відповідні звернення і буду далі звертатися до прокуратури вищих рівнів і до судових інстанцій всіх рівнів, я й до голови Верховного Суду надіслав звернення), переконую, що в такій критичній ситуації для держави основний удар на себе мають прийняти органи місцевого самоврядування і судова система. Як би це комусь не здавалося парадоксальним. Але то насправді так. Тому що міська рада забезпечила вчасне надання послуг лучанам, а судова влада захистила міську раду в її конституційних діях.

– Коли не встановлено ціни на газ, може статися так, що згодом підприємства, квартиронаймачі опиняться на дні боргової ями, оскільки просто не буде можливості розрахуватися? Адже це вже безсумнівно – Росія таки посадить Україну на «газову голку».

– Сьогодні ціна на газ відома, і її ніхто не зможе підвищити заднім числом. Це до Нового року. Якщо ж буде завчасно повідомлено про підняття ціни з січня 2009-го, то міська рада шукатиме можливості для того, щоб пом’якшити удар. Так, як це ми робили у попередні роки. Переконаний, що ми впораємося з цим, аби тільки не було якихось неконституційних дій. Зарадити високій ціні дійсно можна. Хоча міський бюджет не настільки багатий, щоб усі борги держави закривати, але якийсь час (у критичний момент) ми можемо витримати і захистити людей від удару. Але ми не зможемо захистити, якщо розпочнуться антиконституційні дії. Наприклад, якщо відключать газ усій області або й усій Україні. Нам у тому випадку не залишиться нічого іншого, як просити людей підніматися і відстоювати свої права. Тому що в центрі Європи у двадцять першому столітті тероризм і шантаж мусять каратися жорстоко й адекватно. А відключення тепла, газопостачання – це тероризм, шантаж. Так, як пан Кропива, що крутив краником і шантажував городян, то він мав бути покараним. На жаль, цього не сталося. Але я не сумніваюся: це станеться, і за всі минулі дії буде відповідати кожен, хто їх натворив. Ця криза мусить закінчитися наведенням порядку в країні. Єдине, що ми маємо забезпечити першочергово – це покарання за дії, які прирівнюються до шантажу чи тероризму. Так у всьому світі робиться. Уявіть собі, що хтось в Америці чи Німеччині, щоб наповнити собі кишені, почав краник закручувати, людям газ чи електрику не давати. Де б його «кітки тоді шукали»…

За моє жито − мене й бито

– Як би Ви оцінили дії Леоніда Черновецького у Києві, який у десять разів підвищив тарифи для комерційних структур, у п’ять разів – для юридичних осіб, а для фізичних залишив на тому самому рівні?

– Це абсолютний популізм! Такої великої різниці не може бути. У нас у два з половиною рази для юридичних осіб вищі тарифи порівняно з тарифами для населення. І це природно. А така величезна різниця, як у Києві, сприяє хіба тому, щоб «подавити» всю економіку. Тарифи повинні бути економічно обґрунтованими, у них має бути врахована зарплата, енергоносії, амортизація, інвестиційна складова… Я, до речі, виступаючи на колегії обласної державної адміністрації, просив, щоб не займалися популізмом, розказуючи, ніби в нас тарифи занижені чи завищені, вищі, ніж в Тернопільській області чи нижчі, ніж у Житомирській. Що це за соцзмагання? Повторюся, тарифи мають бути економічно обґрунтованими. Є ж закон. А якщо орган влади вважає, що економічно обґрунтований тариф високий і з ним не впорається населення, бо доходи людей не співрозмірні з величиною тарифів, то тоді він (орган влади) може за рахунок бюджету компенсувати різницю. От найголовніша проблема, через яку НАК «Нафтогаз України» тероризує всі адміністративні одиниці України. Торік Луцька міськрада виплатила більше шести мільйонів різниці за теплопостачання. І цього року вже сім мільйонів заплатила. Ми своє зобов’язання виконали. Водночас держава із держбюджету мала компенсувати по місту Луцьку за 2007 рік лише 4,5 мільйона. Вже листопад 2008-го, а цю суму досі не компенсовано. Тепер НАК «Нафтогаз України» вимагав, щоб ці гроші заплатили ми. А уряд мовчав.

– Ви так і не платили, бо якщо заплатите, то їх ніхто не поверне, чи не так?

– Так, але більше того. На відміну від східних областей, кожна з яких має по сотні й більше мільйонів боргів (Харківська область, до прикладу, має більш ніж 250 мільйонів, Запорізька – понад 200 мільйонів), ми влітку платили вчасно. А «Нафтогаз» хотів те, що ми влітку платили, зарахувати як сплату торішнього державного боргу, а нам сказати, що ми маємо борг за цей рік. Тож я й боровся, щоб із нас не стягували зайвого. Вони ж у відповідь погрожували, що нам якогось ліміту не виділять. Тобто знаходили будь-які формальні зачіпки для того, щоб робити винним міського голову. Такого не буде. Я цього не допущу, хто б що не розказував і які б важелі не застосовував. Я хочу, щоб у країні почав працювати закон і всі його виконували: держава у своїй частині, місто – у своїй, і всі люди теж. Наші ж люди сумлінно платять. Їх не те що не можна карати, їх треба мотивувати, стимулювати, дякувати їм за те, що в нас рівень розрахунків більше 100% щомісяця незалежно від політичної ситуації. Це в той час, коли в багатьох областях є по 45 і по 50% сплати, населення має сотні мільйонів боргів.

– Та згадаймо діяльність уряду Януковича, який надавав преференції для Луганщини, Донеччини. Різницю в тарифах їм держава компенсовувала в першу чергу.

– І зараз те ж саме. Нас тероризують за те, що винна держава, не виконавши своїх зобов’язань. Водночас східним областям списують сотні мільйонів.

– Виходить, однаково, хто очолює уряд: Тимошенко чи Янукович?

– У даній ситуації, так. Але, на мою думку, Кабмін тут просто не втручається. Я ще не чув жодної серйозної офіційної урядової заяви з цього приводу, хоч проблема колотить всю Україну вже декілька місяців. Ніхто не встав і не сказав: «Чому ви вимагаєте з людей неможливого – хочете змусити їх розраховуватися за чужі борги?» Навпаки, міністр житлово-комунального господарства сказав, мовляв, уряд тут взагалі ні при чому, а треба міських голів до кримінальної відповідальності притягнути. Питається, за що? За те, що вони, незважаючи на повну відсутність будь-якої державної політики і державної позиції, забезпечують людям постачання тепла і гарячої води?

– Перед тим, як прийняти рішення про початок опалювального сезону, чи спілкувалися ви з колегами – міськими головами сусідніх обласних центрів, чи вони підтримали вашу рішучість?

– Спілкувався. По-різному складалася ситуація. Але більшість з моїх колег по-іншому пробувала вирішити проблему. Вони не оголошували вчасно про початок опалювального сезону, а відпустили раніше школярів на канікули. Тобто, більшість міських голів змирилася з ситуацією. Сподівалися, що рано чи пізно стане холодніше і Київ дозволить включити тепло. Я такої позиції не розумію. Бо коли мороз вдарить, одну котельню важко запустити. А ціле місто, де 28 котелень працює чи такий монстр величезний, як котельня на Карбишева,2, його вже не запустиш, коли мороз вдарить. Таку котельню тільки тиждень треба розігрівати, щоб вона працювала сама. А потім лише додавати потужності.

Вперше за історію незалежної України все літо мало хто згадував, що буде зима...

– Що з досвіду Антона Кривицького, свого попередника на посаді міського голови Луцька, Ви берете за приклад?

– Мій попередник – системний керівник. На мою думку, все було б дуже добре, якби не розпочалося безрозсудне роздержавлення основних систем міста. У кінці дев’яностих – на початку двотисячних років Антон Кривицький досягнув успіхів, господарство міста функціонувало нормально, Луцьк ставав переможцем конкурсів із благоустрою. І, напевно, він не відчув, що приватизація основних підприємств і систем життєзабезпечення міста може виявитися помилковою чи навіть трагічною.

– І ці наслідки відчули лучани…

– Фактично з нуля довелося розпочинати будівництво доріг. Втрачено дуже багато часу. Нам довелося створювати в складі підприємства «Луцькспецкомунтранс» підрозділ, який має експлуатувати дороги. Та й ситуація з котельнею на Карбишева,2… Я послідовний прихильник того, що стратегічні галузі, енергозабезпечення мають бути якщо не повністю в державній чи комунальній власності, то принаймні жорстко контрольовані державою. Тут не можна допускати самодіяльності. Не може система теплопостачання розглядатися як комерційне підприємство, що ставить собі за мету отримання прибутку. Це аксіома. Але чинне законодавство зобов’язує забезпечувати ці послуги орган влади, а підприємство, ставши приватним, ставить собі за мету тільки отримання прибутку. Воно не зобов’язане забезпечити надання цієї послуги. І я думаю, якби не оця боротьба за право людей отримувати послуги, ми би вже за два з половиною останні роки достатньо далеко просунулися в реконструкції системи теплозабезпечення. Тому що не далі, як за два роки і два місяці природний газ буде за європейською ціною. І за цей час ми зобов’язані так реконструювати систему гарячого водопостачання і теплозабезпечення, щоб вона була мінімально залежна від коливання цін на природний газ. Ми вже в листопаді-грудні розпочнемо монтувати відповідне обладнання, щоб на чотирьох-п’яти багатоповерхових будинках зробити локальну систему гарячого водопостачання на електриці.

– Це щось схоже на ту, яка зроблена у 12-й школі?

– Так. Вночі, коли електроенергія дешева, на ній буде нагріватися вода, яка потім цілий день буде розбиратися. Для того треба буде паралельно вдосконалювати систему енергопостачання міста, до якої теж ніхто не торкався багато років. А за наступний рік плануємо максимально перевести гаряче водопостачання на дешеву нічну електрику. Це дозволить економити 30-40 % природного газу. Паралельно (вже теж завершується розробка документації) готуємося до реконструкції системи теплопостачання, щоб можна було працювати на різних видах палива. Бо якими ми б не були оптимістами і не стверджували, що за декілька років станемо багатшими і зможемо оплатити газ за європейською ціною, потрібно готуватися до гіршого. А тому вкрай необхідно використовувати різні види палива, починаючи від мазуту і закінчуючи біопаливом.

– Але ж мазут – дорожчий. Ось нещодавно по телебаченню показували сюжет про селище Помічна у Харківській області, де найвищий тариф на тепло в Україні, бо котельня, на якій воно виробляється, працює на мазуті…

– Я розумію. Якщо невміло це робити, то буде найвищий тариф в Україні. Але Ви не забувайте, що, крім речей, які видно ззовні, є ще багато інших речей. Наприклад, коли 12-ту школу переводили на зонний лічильник, опалення від електроенергії, то не дуже сильно погоджувалися газовики. Вони ж теж зацікавлені в тому, щоб обсяги споживання газу зростали. Щось я не чув, щоб за п’ять останніх років НАК «Нафтогаз України» похвалився, що от вони запровадили енергозберігаючі технології, які дозволили зменшити обсяги споживання газу. Так от, маючи альтернативу, можна їм диктувати свої умови. Бо вони тоді, зацікавлені в тому, щоб продати якомога більше нам газу, змушені будуть думати, як нас простимулювати, як зменшити ціну. Нині вони тільки думають, як нагнати ціну. А тоді самі собі скажуть: «Завищимо ціну – вони не будуть в нас брати газу взагалі». Ми повинні вийти на такий рівень стосунків, щоб продавець був зацікавлений. Ми ж покупці газу, а продавець-монополіст сьогодні нам диктує ціну, обсяги, чинить перешкоди, коли ми запроваджуємо енергозберігаючі технології. Парадоксальна ситуація. Вона пов’язана з тим, що держава втратила абсолютний контроль і важелі впливу на монополію газову. Я впевнений, що якщо не буде відновлено жорсткого впливу держави, нам буде треба в дуже короткі терміни рятуватися самим. І рятуватися, реконструювавши всі свої об’єкти теплопостачання, підлаштувавши їх під інші види опалення, щоб мати гарантії захисту від тиску. Бо те, про що ми з вами говорили вище, – звичайний тиск монополіста, щоб змусити нас заплатити більше грошей, щоб собі урвати більше.

– Ви заговорили про енергозбереження. То скажіть, яка доля пілотного проекту в місті Луцьку, який ви презентували навесні разом з віце-прем’єр-міністром Олександром Турчиновим в Києві. Ви вже говорили якось, що його реалізацію призупинено.

– Його не зупинили. Ми доопрацьовуємо його вже з урахуванням реалій сьогоднішнього дня. Тепер ми вже відділили систему гарячого водопостачання від системи теплопостачання і окремий проект зробили, нині розпочинаємо його реалізацію.

– А чи буде уряд на себе брати частину фінансування?

– Ми дуже сподіваємося. І в тому проекті держбюджету на наступний рік, який презентувала Юлія Тимошенко у вересні, є передбачені кошти на реалізацію таких пілотних інноваційних проектів. Я думаю, хто б не брався за проект бюджету, ніхто не наважиться викинути ці речі. Зараз ще життя змусить повернутися до основних проблем. Бо в Україні не є головною проблемою, чи це буде президентська республіка, чи парламентська. Зараз, як припече зима, то всі згадають, що в принципі котельнями ніхто не займався, крім місцевих органів влади. Вперше за всю історію незалежної України все літо мало хто згадував, що буде зима, що треба системи готувати, реконструкцію проводити. На ці цілі надходили з державного бюджету практично копійки. Коли в попередні, навіть найгірші роки, це були сотні мільйонів гривень. То тепер головна оцінка, яка звучить з уст людей, – те, що політики там, наверху, всі однакові. Тому що люди оцінюють владу по тому, що в них біля дому робиться, в квартирі, в гаманці, які ціни на базарі.

«Я б дуже хотів, щоб зараз з’явилося з десять претендентів на міського голову…»

– Ми почали нашу розмову з фінансової кризи в країні. Знаю, що міська рада ухвалила низку антикризових заходів. Ви перейшли на режим жорсткої економії бюджетних коштів. Чи означає це, що буде заморожено програми будівництва доріг, ремонту дахів та інших об’єктів?

– В жодному разі. Ми оголосили про проведення аукціонів на землю, на об’єкти нерухомості, для того щоб наприкінці року сконцентрувати достатню кількість коштів. Це все робиться, щоб сповна і з людьми розрахуватися, але більше для того, щоб все-таки стабілізувати економіку міста. Плануємо спрямувати значну частину цих коштів на підтримку комунальних підприємств, на наповнення їхніх статутних фондів, щоб вони витримали цю кризу, і на підтримку всіх інвестиційних проектів – на будівництво доріг, доступного житла (ми цю програму, незважаючи на кризу, маємо запустити і профінансувати якусь її частину, для того щоб будівельні організації могли продовжувати свою діяльність).

– Тобто ви хочете підтримати ще й будівельні організації…

– Так, тому що вони зараз змушені зупиняти роботу, відправляти людей у відпустки за власний рахунок, а можливо навіть скорочувати штати. Мені дуже б того не хотілося. Тож ми запланували максимальну кількість коштів використати на інфраструктурні інвестиційні проекти. Ми й так вже цього року вийшли на те, що більш ніж 25 % обсягів бюджету йде на інфраструктурні об’єкти: на будівництво доріг, реконструкцію, ремонт і інновації на об’єктах соціально-культурного призначення.

– Але чи будуть сьогодні покупці на аукціонах? Адже ви самі кажете, що будівельні організації призупиняють роботу. І чи буде запропоновано достатньо високу ціну купівлі земельних ділянок?

– Будуть. Ви знаєте, то є речі, які регулюються. Адже колись мені казали, що ділянка на Ковельській більше, як за 7 мільйонів не піде, а пішла за 30 мільйонів. Тому що ми нормально організували аукціон, зробили ажіотаж навколо тієї ділянки. Так само зараз, ми оголосили аукціон на всю Україну. Тому якщо стартова ціна об’єкта 11 мільйонів, можливо, буде для когось з луцьких підприємців зависокою, то київських вона не буде відлякувати.

– Ваш попередник постійно казав, що нема грошей у бюджеті. Все робилося в борг. Ви ж, навпаки, кажете, що грошей достатньо і тому організовуєте тендери на виконання робіт, контролюєте якість виконання. Як вам вдалося так наповнити міську скарбницю, що стільки коштів спрямовується на, як ви кажете, інфраструктурні об’єкти?

– За попередньої влади і земельні ділянки продавалися, і об’єкти нерухомості приватизовувалися за копійки. Тому такий був шум і гам навколо аукціонів, які ми почали проводити, бо, ви ж розумієте, що місто стало багатим, і з ним тепер зобов’язані рахуватися. А всіх оцих діячів тіньової економіки, які ходили і трясли пачками з грішми, бо вони розікрали тут все, що можна було розікрасти, дуже не влаштовувало, що місто стане багатим, буде диктувати свої умови і робити так, як треба для людей. Саме тому був такий шалений опір. А місто тому стало краще працювати, що легальних грошей стало значно більше, бюджет міста поповнився, і місто вже на рівних конкурує з тими діячами тіньового бізнесу.

– Крім доріг, яких багато заново збудовано і відремонтовано в місті, ремонту покрівель, ще розпочата програма ремонту асфальтного покриття дворових територій у місті. Програма чудова, бо новий асфальт кладеться там, де не ремонтувалися доріжки з часу, відколи будинки були здані в експлуатацію. Але зізнайтеся, ви в першу чергу взялися за відновлення дворів у спальних районах з прицілом на наступні вибори?

– А чом би й ні? Я вважаю, що якщо людина щось добре робить, чим би вона не мотивувала себе, це на плюс. Але я думаю, що тут не слід говорити, яка мотивація була. У всіх дворах мають бути створені нормальні людські умови. І яка різниця, чим керується той, хто це робить. Я так думаю, що людям, скажімо, на проспекті Молоді чи на Соборності, чи на Грушевського, де робляться двори, в принципі немає різниці, коли будуть вибори, хто буде на них балотуватися. Вони, мабуть, і не задумуються, хто це робить, але, напевно, їм приємно, що після того, як двадцять років походили по тих катакомбах і по болоту, нарешті можуть по-людськи зайти до себе додому. Я за те, щоб заради участі в майбутніх виборах будь-хто робив добрі справи. Я дуже б хотів, щоб зараз з’явилося навіть з десяток претендентів на міського голову, і кожен з них зробив би щось добре для міста. А там люди розберуться. То справа лучан, кого їм обирати.

– Але з точки зору наступних виборів Ваш крок стосовно Завокзального ринку виглядає нелогічно. Адже навряд чи підвищиться Ваш рейтинг, якщо ви підприємців проти себе налаштуєте…

– А чому я їх проти себе маю налаштовувати? Я кожному дрібному підприємцю запропонував оформити на себе документи. І після того хай вони вирішують, чи їм об’єднуватись, чи йти до когось в кабалу, чи ні. Мені неприємна та буча, яка здійнялася. Вона спровокована основними «рабовласниками» на наших ринках. Бо я коли приїхав на зустріч з малими підприємцями, які працюють на ринку, то там з одного боку Горгут стояв у шкіряному плащі гордий, з другого боку Токарський виглядав, усміхався, може, ще десь хтось заглядав. Сюжет красивий для художнього твору, бо то не винахід якийсь. Це було завжди, що коли бажанням людей мати нормальні умови для роботи і для життя хотіли скористатися посередники, які розказують: «От влада не дає нам вас закабалити. Ох, яка погана влада! Коли Шиба сказав, щоб ви поділили цю землю на шматки і пообіцяв кожному окремо дати документ на оренду землі, щоб той платив просто у міську казну фіксовану плату і торгував, то він щось задумав, бо він явно вам хоче щось погане зробити». А те, що вони один з другим втридорога деруть з людей і розказують потім, що от, ми аж стільки заплатили в міський бюджет, то давайте порахуємо, скільки вони здерли з людей і де поділася різниця. Я не інспірував ніякого конфлікту, а просто дав доручення, щоб негайно зробили план і Завокзального, і Центрального ринку, щоб чітко встановили, де чий кіоск, лоток чи крамничка і розбили всю територію на клаптики, і з кожним підприємцем уклали договори на оренду землі напряму. Хай це буде дві чи три тисячі договорів, ну і що? Але з кожним укладемо договір, він знатиме, що то його територія, відповідатиме за порядок, чистоту, а місто зі свого боку постарається захистити, щоб ніхто не зазіхав на його прибуток.

– Але на засіданні містобудівної ради пропонувалося замість «Клітки» збудувати на «Варшавці» торговий центр. Чи буде реалізовуватися той проект і хто його реалізовуватиме?

– Там пропонувалося збудувати комплекс. І на Центральному ринку, здається, облспоживспілка замовила проект торгового центру. По Завокзальному ринку декілька проектів уже є. Я думаю, що вони мають право на життя для дискусії. Все одно треба буде впорядковувати територію одного й другого ринків, реконструювати їх. В якому вигляді це буде, треба ще дискутувати, враховуючи всі фактори. Але моя думка, що мають бути і торговий комплекс, і торгові ряди. Те, що вони не повинні бути в такому вигляді, як є зараз, це безумовно. Але то не обов’язково має бути один якийсь «Ювант» і все. Я думаю, що торгових комплексів вистачає, а зараз найголовніше – облаштувати торгові ряди, де стоять малі підприємці. Думаю, що вони самі дадуть собі раду. До речі, це не сьогодні почалася розмова. Торік взимку я так само запрошував до себе представників – підприємців із Завокзального і Центрального ринків. Я їм пропонував ще тоді, щоб вони організувалися і спільно прийняли рішення про реконструкцію торгових рядів. Але щоб вони це робили самі так, як вони це бачать. Ми всю зиму проговорили, навесні все забулося і потім знову почала ходити облспоживспілка зі своїми планами облаштування. Потім з’явилося бажання фірми «Скорпіон-плюс» будувати другу чергу «Юванту», з’явилося бажання «Домінанти» будувати критий комплекс на місці, де зараз «Караван». Розумієте, доки підприємці думають, то їх можуть поглинути. І зараз скандал виник не через те, що я комусь щось хотів запропонувати, а через те, що на ті торгові ряди накинули око посередники. То моє бажання – допомогти малим підприємцям самим визначитися, яким бути ринкам.

– Дякую за відверті відповіді.                                          
 Вів розмову Віктор ВЕРБИЧ

Джерело: ВП Прочитано - 2448 раз



Коментарі до інтерв'ю:


Додати коментар






Сервіси
  Афіша
  ТВ - програма
 

Медіа
  Фотогалерея
  Відео - Луцьк
 

...

Погода Луцьк
 


Погода в інших містах

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

 

Ми в Facebook
 




© 2007 - 2016 Топ Луцьк


Проект компанії:
Про портал | Правила порталу | Рекламодавцям

Промо | Партнери проекту | Робота у нас | Карта сайту | FAQ | Контакти