ТОП
  Новини
  Інтерв'ю
  Біржа праці
  Дошка оголошень
  Каталог підприємств
  Акції та пресс-релізи
  Статті та Аналітика
 

Довідник
  Про Луцьк
  Карта Луцька
  Міська тел. довідка
  Телефонні коди Волині
  Поштові індекси Волині
  Міський транспорт
  Розклад руху поїздів
  Розклад руху по АС-1
 

Інструменти
  Книги
 

Ми ВКонтакте
 


Підписка на новини

e-mail:
RSS RSS
 


Михайло Наход: «Партія – це не якась приватна власність, не якась стала структура, це динамічний організм»




Михайло Наход: «Партія – це не якась приватна власність, не якась стала структура, це динамічний організм»
Непоказова відданість ідеалам українства, масштабність мислення, інтелект, помножений на працелюбність, принциповість і рішучість, зорієнтованість на переможний результат, вроджена гідність, відсутність шлейфу радянських комплексів… Ці риси поодиноких політиків нової генерації сповна властиві й сьогоднішньому нашому гостеві.

 На запитання відповідає Михайло Наход, керівник виконкому Волинської регіональної організації партії «Наша Україна».
 
 
«Та на сьогодні я не бачу в Україні іншого політика…»

– Михайле Андрійовичу, на нинішній етап українського політичного життя істотно впливає ряд факторів. Серед них – і наслідки світової економічної кризи, і фактичний старт президентської виборчої кампанії. Справді, ситуація настільки критична, що Україну потрібно рятувати, що обіцяє зробити один із претендентів на національного Месію? Хоча й він, напевне, такий українець, як і Одеський міський голова.

– Не потрібно рятувати. Рятують тих, у кого нема, або мало ознак життя. Потрібна узгоджена цілеспрямована праця. Але це можливе за умови, коли є стратегічний план розвитку держави в цілому. Мені прикро, що за чотири роки президентства Віктора Андрійовича і перебування при владі так званих демократичних сил, такий план не з’явився. З цього приводу відчуваю і власну відповідальність, і відповідальність однопартійців та інших політичних сил: отримавши владу в 2005 році, необхідно було неухильно виконувати задекларовані програмні зобов’язання. Кожна політична сила йшла зі своєю програмою, що більше нагадувала набір популістських гасел, ніж реальний план розвитку держави. Суттєво на політичну ситуацію у контексті українських реалій вплинула і світова фінансова криза. Та найбільший вплив – від неузгодженості дій ключових політичних гравців у нашій країні. Фактично в Україні зараз є три політики, які диктують умови розвитку та здатні вести державу.

– Віктор Андрійович, Віктор Федорович, Юлія Володимирівна. Та їхні діяння наче ілюструють байку про Лебедя, Рака й Щуку.

– Тому й дуже шкода, що, на відміну від європейських політиків, у них відсутнє спільне бачення того, якою має бути Україна через 5, 10, 50 років. Це прикро. Та не вважаю, що це вже так фатально, що Україну потрібно рятувати, як говорить Арсеній Петрович. Потрібно, щоб кожен реально робив ті речі, які необхідні для України.

– Коли Віктор Ющенко заявив, під час сходження на Говерлу про свій намір вдруге покорити й президентський олімп, Ви публічно не лише від себе, але й від імені всієї Волинської організації «НУ» висловили підтримку. Більше того, Ви зазначили: «Якщо ми, регіональні організації і всі члени партії докладемо максимум зусиль, то, безумовно, ми вийдемо переможцями виборчої кампанії і зможемо завершити процес реформ, розпочатий Ющенком у першій каденції». З нинішнім рейтингом третього всенародно обраного Президента – це фантастика, даруйте, популізм.

– Передовсім – я вірю в ту справу, яку роблю. Можливо, така моя заява для когось здавалася популізмом. Та на сьогодні я не бачу в Україні іншого політика, який мислить вищими категоріями, ніж категорії посад для себе і своїх найближчих прибічників. Віктору Андрійовичу дуже важко перемогти на чергових президентських виборах. Багато зроблено для того, щоб знищити довіру, якою він користувався 2004 – 2005 років. Так чинили різні політичні лідери − як наші опоненти, так і тими, хто перебував або ще й зараз перебуває у так званій команді, яка у Верховні Раді носить назву «Наша Україна – Народна Самооборона». Попри все, вірю: якщо наші партійці, високопосадовці, які стали такими завдяки партії, лідери громадської думки, народні депутати не будуть «розкладати яйця в різні кошики» і думати, при якому Президентові мені буде краще наступних п’ять років, а працюватимуть над втіленням тих гасел і завдань, які були заявлені у 2004 та 2005 роках, то Вікторові Андрійовичу під силу вийти в другий тур. А там уже – життя покаже.


«Я співчуваю тим людям»

– Наскільки монолітною залишається обласна організація «Нашої України», коли партія втратила не тільки словосполучення «Народний союз», а й, перепрошую, багатьох членів, які перекочували в «Єдиний Центр». Серед них ряд впливових людей (зокрема – й колишній голова облдержадміністрації), які, даруйте, за тавтологію, не можуть не впливати на волинську владу на всіх рівнях. І цей процес триває – пригадаймо 31 сесію Волинської обласної ради, коли депутатська група «НУ» «схудла» на чотири «багнети»…

– Якщо брати до уваги суто математичний фактор, то серед рядового членства у нас не було відтоку партійців. 2006-го, коли минув рік від часу створення партії, на Волині було 12 тисяч нашоукраїнців. Відійшло він нас небагато людей, з керівників – голови Луцької та Ковельської районної організації, вслід за Володимиром Нальковичем (Бондарем. – «авт.») і декількома близькими до нього, стали членами партії «Єдиний Центр». У нас щороку спостерігається приріст членства. Однака, безумовно, зі створенням «Єдиного центру», інших проектів (як «Фронт змін» Арсенія Яценюка) «Наша Україна» зазнає не стільки чисельних, як політичних втрат. Адже це люди, які отримували депутатські мандати, посади, йдучи під нашими прапорами. І зараз рядові виборці не можуть збагнути, що відбувається, чому покидають партії Президента. На мою думку, ті, котрі пішли в «Єдиний Центр», зробили особисту помилку. Вони вважали, що це чергова партія на підтримку Президента, а по суті вона – партія Віктора Балоги. Я співчуваю тим людям. Хоча конфліктів на рівні особистого спілкування у нас немає. Я вірю, що під час президентських виборів ці люди будуть із нами. У них немає іншого вибору.

– Хоча нардеп Ігор Кріль, який офіційно очолює «ЄЦ» заявив про те, що партія висуватиме свого кандидата.

– Можливі різні розклади. Та, я переконаний, що Володимир Налькович і ті люди, які працювали у 2004 – 2006 роках у команді «Нашої України» (маю на увазі всю Волинь) будуть і далі підтримувати Віктора Андрійовича. Можливо, не так відверто і з таким поривом, як це було 2004-го. Таким людям потрібно залишатися в політиці. Чим частіше вони мінятимуть партійну приналежність чи кольори прапорів, їхні особистий рейтинг, власна популярність не зростуть.

 
«В тому, що отримаємо суттєву підтримку виборців, не сумніваюся»

– Наскільки змінилася регіональна стратегія Вашої політичної структури після другого етапу шостого з’їзду «Нашої України»?

– Партія не настільки динамічна, щоб зі зміною назви відбулася зміна стратегії. Але суттєво, що наші поповнили авторитетні, впливові люди. Я маю на увазі передовсім Миколу Ярославовича Романюка. Партія отримує нове дихання.

– І готується не лише до президентських, а й до виборів міських голів?

– Звичайно. І дуже ґрунтовно. Та я сьогодні поки не готовий «розкривати карти». Напрацьовується стратегія участі «Нашої України» у місцевих виборах.

– В яких містах у березні 2010 можуть стати мерами представники «Нашої України»?

– У всіх містах будемо висувати свої кандидатури. Очевидно ми будемо підтримувати й тих голів, які є нашими та працюють на своїх посадах. У нас уже також підібрані кандидатури депутатів місцевих рад.

– Однак ряд тих, хто прийшов у депутатський корпус від «Нашої України» і…

– …і забув про це. Хоч прийшов під нашими прапорами. На наступних виборах, якщо вони проходитимуть за партійними списками, ми врахуємо це, щоб не допустити попередніх помилок. Хоча ми прихильники того, щоб на місцевих виборах люди голосували за місцевих кандидатів, які популярні в їхніх середовищах, які нестимуть відповідальність, будуть дбати про те, щоб реалізовувалися партійні програмні засади.

– У яких районах та містах на сьогодні найпотужніший вплив «НУ»?

– Наприклад, у Ратнівському районі. Там голови і райради, і райдержадміністрації – наші партійці. Є також ряд районів, де «Наша Україна» не має високопосадовців, зате там міцні партійні організації. Маю на увазі Іваничівський, Горохівський, Володимир-Волинський, Старовижівський, Шацький райони, місто Володимир-Волинський. Традиційно важче працюється у містах Нововолинську, Луцьку, Ковелі, де ми, в силу певних обставин, трохи слабші від того, ніж би нам хотілося. Але загалом стан справ у партії вселяє оптимізм.

Я переконай: якщо напрацюється зрозуміла стратегія на всеукраїнському рівні, якщо наші лідери, які реально займаються партійними справами (Роман Безсмертний, Віра Ульянченко), чітко дотримуватимуться заявлених стратегічних напрямків, то нам на місцях буде легше працювати. Я не скажу, що під час місцевих виборів ми скрізь займатимемо перші місця, але в тому, що отримаємо суттєву підтримку виборців, не сумніваюся. Адже наші лідери ( і Володимир Карпук, і Микола Романюк) займають доволі виважену позицію, є популярними, не мають за собою багажу компроматів, якихось кримінальних речей.

– Під час виборів мерів знову ж може ефективно спрацювати (як, скажімо, раніше в Ковелі) фактор самовисуванців.

– Звичайно. Нерідко саме слово партія вже стає до певної міри матюкливим. Люди більше вірять окремим особистостям, аніж партіям. Це, швидше за все, не дуже добре. Адже екстраполюється загальноукраїнська ситуація, коли на виборах до ВР люди головували не за блок Юлії Тимошенко (де були різні кандидати), а за саму лідерку БЮТ. Така ж ситуація повторюється зараз на місцевих виборах. Перспективні кандидати висуваються самі, маючи підтримку у вигляді партійних ресурсів… Серед переможців виборів міських голів, безумовно, будуть нашоукраїнці. Але те, що вони позиціонуватимуть себе як члени нашої партії та відкидатимуть підтримку інших політичних сил, цього сказати не можу.

 
«Жити, робити висновки зі своїх перемог і поразок»

– Яка структура в Україні та на Волині отримала політичні дивіденди після перебування російського Патріарха Кирила? Дозволю собі нагадати Вам Ваші ж сподівання, що «в ході візиту Патріарха Кирила вдасться вирішити проблему православного роз’єднання».

– Це було наше побажання. Першим його висловив Віктор Андрійович, після цього була заява нашої обласної партійної організації. Ми сподівалися, що від Патріарха Кирила, людини освіченої, амбітної, яка має вплив не тільки на церкву, а й на політику, піде якийсь сигнал на те, щоб не було прикритої чи не прикритої ворожнечі між двома народами. У тому числі – й між церквами. Та не так сталося, як нам хотілося. Візит Патріарха Кирила мав доволі суттєвий політичний підтекст. Коли мова йшла про православ’я чи об’єднання церков, то в його словах чітко прослідковувалася думка: таке об’єднання можливе тільки на засадах, прийнятних для Російської православної церкви. Але цей візит показав українцям, що ніхто не вирішить їхніх проблем. Адже навіть серед ієрархів та вірних УПЦ Московського Патріархату є багато людей, які хотіли б бачити в Україні єдину Помісну церкву. Цей візит насторожив середовище якраз у МП. Хоча процес об’єднання буде тривалим. Надто оптимістичні заяви з приводу Української церкви подібні до переконання, нібито колись Ющенко і Тимошенко колись зможуть піти разом, об’єднаною командою на парламентські чи президентські вибори. Час усе поставить на свої місця. Адже тих, хто хоче бачити Українську церкву помісною, з кожним днем усе більше. А церквонослужителі й ієрархи змушені будуть рахуватися з думкою прихожан.

– Ви репрезентуєте нову генерацію політиків, ставши одним із винятків українського правила: у нас творять погоду одні і ті ж (зазвичай поважного віку), змінюючи політичні маски. Як це вдалося талановитій людині, а не службісту, не куму, не магнату, не особистому масажисту чи піар-менеджеру «олімпійця»?

– Це не настільки велике досягнення. Так складалася доля. Я звик працювати і виконувати поставлені завдання, не шукаючи для себе чогось кращого. Волею-неволею роблю свою кар’єру таким еволюційним шляхом. Не будучи людиною злопам’ятною, намагаюся з усіма підтримувати добрі стосунки. Дякувати Богу, мені таланить у житті зустрічати тих, хто допомагає мені просуватися по службовій кар’єрі. У партію «Реформи й порядок» я прийшов рядовим партійцем. Від тої молодої команди я не відходив. Але так сталося, що після президентських виборів ПРП трансформувалася у «Нашу Україну». Я все своє свідоме політичне життя підтримував Віктора Андрійовича. І ті люди, з якими я працював (і Володимир Бондар, і Богдан Шиба), помітили, що можу якісно виконувати свою роботу, по ходу довіряли мені ті посади, на яких я міг би реалізовуватися краще… Партія – це не якась приватна власність, не якась стала структура, це динамічний організм. Чим більше молодої крові буде вливатися, чим більше приходитимуть молоді люди, чим більше буде внутрішніх дискусій з важких питань, але прийняті рішення всі будуть обов’язково виконувати, то лише тоді політичні партії та відповідні політичні лідери отримуватимуть підтримку.

Я болісно переживаю за невдачі партії і дуже радію за її успіхи. У нас, в області, – хороша команда, до якої входять люди різного віку. У переважній більшості це не кар’єристи. Вони в більшості не шукають для себе кращої долі, а тягнуть воза доти, доки можна його тягти. Вірю: «Наша Україна», навіть переживаючи нелегкі часи, у майбутньому буде партією, за яку віддаватиме свої голоси більшість волинян. По-суті, вона є єдиною партією європейського зразка, де працівники влаштовані офіційно, де немає в когось конкретного контрольного пакету акцій, жоден з олігархів не має суттєвого впливу. Партія жива. Не страшно для неї навіть програти одні вибори. Партія повинна жити, робити висновки зі своїх перемог і поразок, працювати над втіленням своїх статутних і програмних засад.

– Ми говорили про наявність молодої генерації як позитив. У той же час, долю країни вирішують пенсіонери та представники середнього покоління, які сумлінно йдуть на вибори й перебувають у полоні старих стереотипів, ті, хто проявляє стабільну здатність продаватися за кілограм гречки. Можна буде під час нинішньої виборчої кампанії розбудити від «летаргійного сну» молодь?

– Багато в чому винна влада, що молодь стає швидше інструментом, ніж реальною впливовою силою. Хоча, з іншого боку, лідери молодіжних організацій не зробили все для того, щоб активізувати молодь. Цей закид стосується і мене самого, бо вийшов із цього середовища. Ми так не сформували широких небайдужих молодіжних мас, які вболівають за долю України. Молодь, яка близька до певних штабів, піде голосувати. Та швидше буде голосувати гаманцем, аніж своєю свідомістю. Значна ж частина працюючої молоді (від 23 до 30 років) є доволі пасивною категорією. Це − ті люди, які чекають якоїсь нової зрозумілої політики. Вони вже не вірять обіцянкам. Вони хочуть бачити конкретику. Такою політично силою, яка відповідає інтересам молоді, може виступити «Наша Україна». Однак під час майбутніх президентських виборів, я думаю, які б зусилля не докладалися, швидше за все, саме така категорія людей буде найбільш пасивною.

– Ваші побажання собі й землякам.

– У першу чергу, не втрачати віри у необхідність праці для розбудови демократичної, економічно могутньої Української держави. Хотілося б побажати всім – читачам, виборцям: приймаймо рішення не серцем, а робімо це тверезо, зваживши досягнення тих чи інших політиків, робімо усвідомлений вибір. Питання добробуту болючі, але другорядні. Основне питання – мати свою державу, яку будуть поважати в усьому світі. А це можливе лише тоді, коли у нас буде Президент, який дбає про Українську державу. Не закликатиму зараз усіх іти на вибори й голосувати за Віктора Андрійовича. Але ще раз попрошу усвідомлено прийняти рішення, а не керуватися емоціями на підставі побаченого з екрана телевізора.

Довідка.

Михайло Наход народився 9 жовтня 1977 року. 1999 року закінчив Волинський державний університет імені Лесі Українки, отримавши кваліфікацію референта-країнознавця та перекладача. Студіював курс «Демократія і державна політика» в університеті «Лондонська школа економіки і політичних наук», «Сучасні проблеми» в коледжі штату Меріленд (США), «Інституції та механізми демократичного суспільства» в Бірмінгемському та Едінбургському університетах (Велика Британія). З 2008 року – магістр державного управління. Навчається в аспірантурі Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

Володіє англійською, російською, польською та французькою мовами.
 
 
Спілкувався Віктор ВЕРБИЧ

Джерело: ВП Прочитано - 1649 раз



Коментарі до інтерв'ю:


Додати коментар






Сервіси
  Афіша
  ТВ - програма
 

Медіа
  Фотогалерея
  Відео - Луцьк
 

...

Погода Луцьк
 


Погода в інших містах

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

 

Ми в Facebook
 




© 2007 - 2016 Топ Луцьк


Проект компанії:
Про портал | Правила порталу | Рекламодавцям

Промо | Партнери проекту | Робота у нас | Карта сайту | FAQ | Контакти