ТОП
  Новини
  Інтерв'ю
  Біржа праці
  Дошка оголошень
  Каталог підприємств
  Акції та пресс-релізи
  Статті та Аналітика
 

Довідник
  Про Луцьк
  Карта Луцька
  Міська тел. довідка
  Телефонні коди Волині
  Поштові індекси Волині
  Міський транспорт
  Розклад руху поїздів
  Розклад руху по АС-1
 

Інструменти
  Книги
 

Ми ВКонтакте
 


Підписка на новини

e-mail:
RSS RSS
 


Іван Сидор: «Хворі вносять кошти на «Благодійну місію» і ми забезпечуємо ліками, щоб ніхто не ходив по аптеках з мішком»




Іван Сидор: «Хворі вносять кошти на «Благодійну місію» і ми забезпечуємо ліками, щоб ніхто не ходив по аптеках з мішком»

Волинська обласна клінічна лікарня – під прицілом перевірок. Ревізори цікавляться діяльністю «Благодійної місії», внески до якої платять пацієнти закладу. В той же час  в одному з найголовніших медзакладів області найближчим часом мають відкрити сучасний кардіоцентр. Головний лікар навіть очікує, що стрічку перерізатиме нинішній Прем’єр- міністр України.  З теми розбудови інфраструктури лікарні і починаємо спілкування з Іваном Сидором.

 


 

– Іване Миколайовичу, минулий рік обласна рада оголосила Роком медицини. Чи відчула це обласна клінічна лікарня?

 
 

– Ми дуже багато зробили в минулому році. Обласна влада допомогла. Багато коштів було залучено від приватних структур. Ми здали відділення судинної хірургії, провели там повністю ремонт і зараз маємо сучасне обладнання. Принагідно хочу сказати, що охорона здоров’я тримається на трьох китах: кадрах, передових сучасних технологіях і матеріально-технічній базі. Хоч би яким кваліфікованими не були кадри, які б опанували найновіші технології, але якщо немає матеріально-технічної бази, то нічого не буде. Всі ці три питання потрібно вирішувати в комплексі.

 

Окрім судинної хірургії, ми відновили роботу  відділення гематології, яке закрили два роки тому. Там також здійснено капітальний ремонт. Окрім того, проведено побіжні ремонти 15 відділень. 17 липня відкриваємо в нашій лікарні кардіоцентр. Там буде кардіореанімація, кардіологія, торакальна хірургія. База дуже велика і займає багато території.

 

 

– Цей кардіоцентр замінить цілий кардіодиспансер, який колись функціонував в області, але був фактично ліквідований у 90-тих роках?

 
 

– Якби я сказав, що наш центр замінить кардіодиспансер, то я б нічого не сказав. Про колишній кардіодиспансер ведеться багато розмов непрофесіоналами, які не розуміють, що то була за структура. Я поясню. Те, що було колись, – це фактично терапевтичне відділення, здається, на 60 ліжок. Там був електрокардіограф, фонодоскопи, або слухавки, як люди кажуть, – більше нічого. Сьогодні ми маємо кардіохірургію, робимо операції на серці. В рік – до 800 операцій. Скажіть, ці хворі могли б собі дозволити поїхати за кордон і пролікуватися там? Ми клапани міняємо із зупинкою серця, аортокорональне шунтування, – всі види операцій. Серед 13 областей тільки в нас і у Львові є кардіохірургія. По-друге, ми маємо інвазивну кардіологію, стентування. Кардіодиспансер колишній міг це собі дозволити? Це були імперичні методи. Ми ж застосовуємо європейські методи. Я це відповідально заявляю. А тепер ми ще відкриємо кардіореанімацію. Вона потрібна для того, щоб нормально функціонувала кардіохірургія. Ми оснастили відділення найсучаснішою апаратурою, можемо здійснювати найдостовірнішу діагностику інфаркту міокарда. В колишньому диспансері могли ж тільки поміряти тиск, порахувати пульс, взяти на диспансерний облік, прокапати та зробити  внутрівенний укол.

 

 

– У кінці минулого року Борис Клімчук оперувався в Польщі. Про це він говорив в інтерв’ю нашому виданню і натякав, що був би не проти так само пролікуватися в Луцьку, якби не було проблеми з банком стентів. Відкриття кардіцентру поліпшить цю ситуацію?

 
 

– Кожен пацієнт має право вибору. Борис Петрович більше довірився спеціалістам із Польщі. Є такі, що їдуть до Німеччини чи в Австрію. Але й ми у рік робимо 300 таких операцій. Хірург стає класним, якщо сам зробив 100 і більше операцій. У нас дійсно немає банку стентів, бо це дуже дорого. А поляки дещо раніше за нас почали робити такі операції.

 

 

– Чи готові б Ви були робити пересадку серця?

 

 

– Ну, по-перше, як ви знаєте, в нашій державі немає закону про трансплантацію органів. А робити пересадку ми могли хоч би завтра. Якщо ми вшиваємо клапани та робимо аортокорональнальні шунтування, то й пересадку серця робили б. Місяців 5 тому я був у Німеччині в клініці Кьорфера, де роблять пересадки. Там також зараз мають проблеми, бо католицька церква виступає категорично проти пересадок. Люди довго чекають. Я вже колись розповідав журналістам про те, що німці винайшли і застосовують штучне серце з металу, яке на кілька місяців може замінити своє серце. Тобто людина вже свого немає, але ще живе з цим штучним апаратом і чекає на пересадку. Через чиєсь нещастя він отримає своє життя. Це все дуже складно.

 
 

– А як Ви ставитесь до таких методів продовження життя людей?

 

 

– Поки що немає можливостей замінити людське серце штучним на постійно, бо той апарат, про який  я розповідав, можна використовувати лише тимчасово.

 
 

– Ви стверджуєте, що в нашій обласній лікарні зараз роблять складні операції на серці. Наскільки вони є доступними для волинян, які потребують такого втручання? Скільки коштує операція?

 
 

– Я вже казав, що ми робимо 800 операцій у рік, а зупинкою серця – приблизно 100.

 

Операція коштує від 27 тисяч гривень. У цьому році було вже 40 операцій із зупинкою серця. Люди гроші знаходять. Комусь допомагає влада бюджетними коштами. В минулому році багатьом чорнобильцям робили операції повністю за бюджетний кошт. Профільне управління ОДА перерахувало нам майже 400 тисяч гривень. У минулому році Міністерство закупляло штучні клапани  і нам направляло. Яка ситуація складається в цьому році, ми ще не знаємо.

 

 

– Чи траплялися летальні випадки під час таких операцій?

 
 

– В цьому році не було жодного такого випадку, слава Богу. В минулому році померла одна людина, а в позаминулому – двоє. Але це дуже низький процент летальності.

 
 

– Іване Миколайовичу, в нашій державі багато говорять про всілякі «пташині» чи «свинячі» грипи і після кожного інформаційного приводу починають розширену кампанію боротьби з цим злом. Але ж статистика свідчить про те, що найвищий відсоток смертності в нас не від цих хвороб і  навіть не від онкозахворювань, а від інфарктів та інсультів. Чи варто якось привернути увагу держави до цієї проблеми? Складається враження, що вона нікого не цікавить. А от «свинячий» грип...

 
 

– Неправда, що в державі ніхто цим не цікавиться. Діє державна програма «Кардіологія», є й обласна програма. Хоча програми не лікують, вони потребують фінансування. Обласна програма фінансується стабільно. В цьому році було виділено 416 200 гривень. Я не кажу, що це дуже великі кошти, бо якщо робити стентування, то є такі стенти, які вартують до 50 тисяч гривень. Але 416 тисяч – це також копійка. Тож не можна сказати, що ніхто нічого не фінансує.

 
 

– Всі знають, що левову частку на лікування сплачують самі пацієнти. Вони купують медикаменти і не тільки це. Але при цьому в лікарнях, в тому числі й обласній клінічній діє так звана «Благодійна місія», яка передбачає певні грошові збори з пацієнтів.

 
 

– За цю «Благодійну місію», до речі, нас найбільше критикує Партія регіонів і особисто Башкаленко (Олександр Башкаленко – депутат Волинської облради). Мені хотілося б з цього приводу звернутися до  Януковича, бо ці люди, які нас критикують, жодного разу не прийшли до лікарні, а пишуть запити в обласну раду чи прокуратуру. Якби я мав можливість їм усе пояснити, то ми могли б зняти дуже багато питань.

 

На лікування одного пацієнта в день в нас виділяється 4 гривні 10 копійок. 2 гривні коштує тільки загальний аналіз крові. В нас хворі в середньому перебувають на стаціонарному лікуванні по 10-11 днів. Це виходить 41 гривня на курс лікування. Що можна зробити за ці гроші? Хворі вносять кошти на «Благодійну місію» і ми забезпечуємо ліками, щоб ніхто не ходив по аптеках з мішком. Іноді  у нас виходить великий мінус. Сьогодні дуже дорогі реактиви. Я буквально сьогодні підписав папір для придбання на 50 тисяч гривень одних реактивів. Якщо їх не мати, то нічого не можна робити. Треба до всього підходити розумно. Благодійна місія – це тимчасова міра. Я сам виступаю проти всіляких лікарняних кас, але для цього треба, щоб депутати у Верховній Раді не стосунки між собою з’ясовували, а потурбувалися про тих людей, які за них голосують. Прийміть закон про страхову медицину – не буде лікарняних кас.

 

 

– До речі, політики кажуть, що найбільше виступають проти запровадження  страхової медицини виступають лікарі, та й страхові компанії не можуть між собою поділити ласий пиріжок…

 

 

– Я вам більше скажу. Не може бути чисто страхової медицини. Треба, щоб була бюджетно-страхова медицина в державі. В світі немає ідеальної моделі охорони здоров’я, яка б задовольняла і народ, і владу. Всі в пошуках дешевої медицини, але її ніхто не може знайти. Просто в нинішніх цивілізованих країнах на охорону здоров’я йде більше, ніж на оборону держави. Адже сучасний ангіограф, на якому можна робити стентування, коштує 20 мільйонів гривень. Де його взяти? Держава мусить дати кошти. Бюджетно-страхова медицина передбачає, що частину коштів дає держава, а частину – люди. Треба, щоб Верховна Рада зайнялася тим питанням. А зараз, якщо я ліквідую «Благодійну місію», то зупиниться вся лікарня. Даю вам чесне слово. Лікарняні каси працюють по усій Україні.

 

Я й поясню, чому в нас саме «Благодійна місія», а не лікарняна каса. Справа в тому, що лікарняна каса повинна відраховувати 50% в якості податків. При функціонуванні «Благодійної місії» кошти залишаються в лікарні.

 

Хочу повернутися до теми страхових компаній. Мені найбільше імпонує японська модель. Там всі страхові компаній в державних руках. Пацієнт платить тільки 13% від вартості лікування за умови, що воно дороге. У нас же ще не створили бюджетно-страхової медицини, а страхові компанії змагаються між собою. В мене є багато знайомих колег у Росії. Вони кажуть: «Іване Миколайовичу, в нас багато справ у судах. Страхові компанії людей застрахували, гроші взяли, а потім не дають на лікування. Хворі поступають, а гроші не надходять. Тим пацієнтам, які лежать в реанімації, гроші потрібні вже, а не через рік, коли завершаться судові процеси!» Тобто страховики побудували собі вілли, покупляли «Хамери», а на лікування не дають своїм клієнтам. Страхові компанії повинні бути державними.

 
 

– Чи висловлюєте Ви свої міркування з цього приводу своєму колишньому колезі і нині народному депутату України Володимиру Карпуку?

 
 

– Так, ми на такі теми спілкуємося. Я був учасником парламентських слухань, де обговорювалася тема страхової медицини... Але – це всього-на-всього парламентські слухання, а не постатейне обговорення проектів закону. Це – говорильня, коли одні одних звинувачують. 

 
 

– Поки ці питання не врегульовані, люди шукають кошти на лікування як можуть, але для них не втрачає актуальності ще один аспект – де саме лікуватися. Обласна клінічна  лікарня оснащена сучасною апаратурою, як Ви вже говорили. Чи просто сюди потрапити на лікування? Відомо, що в районних лікарнях аргументи пацієнтів не завжди є підставою для направлення в  обласну. Що скажете з цього приводу?

 
 

– Це все неправда. В нас від 800 до 1000 відвідувань у день в поліклініці. 300-400 людей приїздять без направлень. Райони мене звинувачують, що ми приймаємо. Але як бути?

 

Я вам скажу і для чого потрібні направлення. Центральні районні лікарні отримують такі ж самі гроші, як і ми, на зарплату. Лікар із Локач або Турійська повинен зробити хоч загальний аналіз крові чи кардіограму.

 
 

– А тут довіряють результатам аналізів, зроблених у ЦРЛ?

 
 

– Не варто казати, що ми не довіряємо. Ми ж самі проводимо акредитацію цих спеціалістів. Всі мають право на помилку, хоча в медицині нема права помилятися. Ми, звісно, вибірково робимо повторний аналіз, якщо стан хворого дуже складний і ми сумніваємося, а в іншому випадку такого не практикуємо.

 
 

– Що можете сказати стосовно конфлікту головного лікаря Старовижівської ЦРЛ Лариси Корець та депутатського корпусу райради. Чи справедливими, на Ваш погляд, є вимоги депутатів звільнити пані Корець із займаної посади?

 
 

– Я не знаю подробиць цього конфлікту. Але як член колегії можу сказати, що Корець Лариса Стахівна є досвідченим управлінцем і багато чого зробила для Старовижівської ЦРЛ. Я вважаю, що вона відповідає вимогам займаної посади. Чому там є боротьба між нею і депутатами, не знаю. Як головний лікар вона на своєму місці.

 
 

– Відомо, що однією з причин є заснування аптеки у приміщенні лікарні. Депутати вважають, що це – бізнес пані Корець. Подібні претензії пред’являються не лише в Старій Вижві. Чи мають право лікарі мати аптечний бізнес?

 
 

– Ми живемо в країні з ринковою економікою. То що в цьому поганого? Лікар, звісно ж, не може продавати ліків, це повинен робити фармацевт. Ліцензію дає Міністерство охорони здоров’я. Якщо все здійснюється згідно із Законом, то яка проблема? Але в мене, щоб ви знали, аптеки немає.

 
 

– Тим не менше аптечний бізнес має Ваш син, наскільки мені відомо.

 
 

– Ні, сьогодні він його не має. Багато хто вважає, що він має стосунок до «Сальве» (мережа аптек), але сьогодні це не так. Мій син не має в лікарні жодного кіоску. Але навіть якби й були, то це хіба злочин? От, бачите, Ларисі Корець аптеки не можна мати, а комусь іншому можна. Інша справа – а які ж ціни в тій аптеці? От колись у мого сина були аптеки, але я нікого не змушував там купувати ліків. Кожна людина має право вибору.

 
 

– Не секрет, що лікарі часто укладають неофіційні договори з аптеками і пропонують пацієнтам купувати ліки саме в них, причому виписують дорогі закордонні препарати, які, як твердять спеціалісти, спокійно можна було би замінити вітчизняними...

 
 

– Я зрозумів суть запитання. Ми боремося з тими явищами, про які ви говорите. Я на цьому наполягаю на всіх «п’ятихвилинках». От прийдіть в одну з п’ятниць та почуєте, я навіть дам вам можливість виступити.

 
 

– Ймовірно, таких би питань не виникало, якби лікарі цього не робили. Виправданням, у певній мірі, є низькі офіційні заробітки лікарів...

 
 

– Це мізерні цифри. І мені навіть соромно говорити про лікарські зарплати – 1500 –1700 гривень.

 
 

– Так от, я хочу запитати ось про що: наші лікарі, як Ви стверджуєте, роблять сотні операцій на серці та інші складні речі. Що їх тут стримує, чи не втрачаєте Ви кадрів? За кордоном спеціалісти високого рівня мають інші зарплати...

 
 

– Ми завжди цього боїмося. Коли лікар стає досвідченим, то і в нього всякі думки з’являються, і на нього виходять. Щоправда, ми не можем допоки скаржитися на плинність кадрів. Але от поїхав на Львівщину Юрій Іванович Шаваров – висококласний хірург. Мабуть, там є якісь переваги, бо в іншому випадку він би залишився. Правда, він вже колись виїздив і вертався до нас. Може, повернеться ще раз. Ми на це сподіваємося.

 
 

– Як Ви ставитеся до ідеї запровадження Єдиного медичного територіального простору? Депутат облради Богдан Дівнич пропонує запустити такий пілотний проект на Волині.

 

 

– Думок та ідей є море. Але є проблема з фінансуванням. З 4 гривнями ви нічого не зробите. До нас і так їдуть. Ніхто ніде не відмовляє: ні в нас, ні в обласній дитячій, ні в інфекційній, ні в онкодиспансері. Але ви собі уявіть, що всі локачинські пацієнти поїдуть сюди. Я їх всіх прийму. Ті мізерні гроші, що виділяються, прийдуть за ними. А що робити з Локачинською лікарнею? Платити зарплату лікарям? Нашим же ніхто зарплати не додасть. Це підуть ті 2,5 гривні, які в Локачах виділяються на день на лікування хворого, і 3 гривні на харчування. Тут великої реформи не станеться. Повторюю, потрібна бюджетно-страхова медицина.

 
 

– Заступник голови ОДА Святослав Кравчук в інтерв’ю «ВН» висловив свою думку стосовно дільничних лікарень. Він вважає, що їх варто перепрофілювати на соціальні заклади для одиноких старих людей, які проживають у селах. Пан Кравчук вважає, що краще було би замість дільничних лікарень утримувати катети швидкої допомоги. Ваша позиція з цього приводу.

 

 

– Пан Кравчук міркує розумно. Дійсно, дільнична лікарня на 10 ліжок – це палата відпочинку. А там повинні працювати не лише лікарі, а й кухарі, люди, які опікуватимуться господарськими приміщеннями і так далі.  В нас достатньо центральних районних та районних лікарень, які можуть надавати допомогу. Народ цього не хоче розуміти. Але найбільше інтереси дільничних лікарень захищають медики, які там працюють. Я ж вважаю, якщо люди мають диплом, то без роботи не залишаться.

 
 

– Чи правильно, що на Волині немає обласного пологового будинку?

 
 

– Вам варто поцікавитися думкою начальника управління охорони здоров’я ОДА з цього приводу. Я ж вважаю, що функції обласного виконує Луцький міський пологовий будинок. Ним всі захоплюються: і міністри, і спеціалісти з інших областей. Питання стоїть у тому, щоб порозумілися керівники між собою і врегулювалися бюджетні відносини.

 
 

– Серед лікарів обласної клінічної лікарні багато молодих спеціалістів?

 
 

– У нас всього 18% персоналу пенсійного віку. Решта – молоді. У минулому році ми підготували за кордоном 28 спеціалістів, а в цьому –  13. Наші лікарі опублікували більш ніж 100 наукових матеріалів.

 
 

– Коли ми спілкувалися стосовно Благодійної місії, то Ви згадували пана Башкаленка та Партію регіонів, які зараз Вас активно критикують. Як так сталося, що Ви розсварилися з регіоналами? У 2004 році Ви були ж довіреною особою Віктора Януковича як кандидата у Президенти України.

 
 

– Тоді, коли я був довіреною особою Януковича, Башкаленко сидів, мовчав і очікував, звідки подме вітер. Хоча, якщо відверто, то я – демократ. Я відстоював демократію ще тоді, коли був депутатом Верховної Ради СРСР.

 
 

– Ви добровільно стали довіреною особою Януковича?

 
 

– Це було не без рекомендацій облдержадміністрації, скажімо так. Але я не можу сказати, що хтось мене змушував силою. Це був такий час.

 
 

– А відчували тиск після виборів? Багато прихильників Януковича стверджували, що помаранчева влада позвільняла їх з роботи.

 
 

– Не було ніякого тиску. А до виборів я робив багато зустрічей і вболівав, щоб перемогла демократія.

 

 

– Демократія – це президент Янукович?

 
 

– Ні, демократія – це вільний вибір народу. Я на зустрічах казав людям голосувати, за кого підказує совість. Розумієте, про що я?

 
 

– Ви були довіреною особою Януковича, а агітували за Ющенка?

 
 

– Ні, я казав людям голосувати за покликом душі і серця. Я провів десь 120 зустрічей. Хоча не можна сказати, що це все було безболісно для мене. Бути довіреною особою Януковича у ті часи, та ще й на Волині... Тепер Башкаленко очолює Партію регіонів на Волині і клює мене. Не знаю, що вони хочуть, може, грошей, але я з «Благодійної місії» і двох гривень взяти не можу.

 

В цьому році нас перевіряли всі: шосте управління, прокуратура, податкова, КРУ, управління охорони здоров’я. Ми хочемо зібрати колектив та звертатися до обласної ради, бо далі так працювати неможливо. Нічого ж не знайшли... Прокурор заявив, що в нашій лікарні нема порушень. Самі розумієте, що ні я, ні хтось інший не може наживатися на людських грошах. Я виріс з того віку. Якби я брав ці гроші, то мені було б прикро тими руками і хліб їсти. Так, я очолюю «Благодійну місію». А хто її ще буде очолювати? Але я піду з посади, буде очолювати інший головний лікар.

 
 

– Вам зараз пропонують йти в політику?

 
 

– Ні, і я цьому радий. Я займаюся господарською діяльністю. Попри кризу, в лікарні тривають ремонтні роботи. Якби я займався політикою, то цього не робив би.

 
 

– За декілька днів у Вас – День Ангела. Ви відзначаєте такі свята? Якщо так, то чого хотіли б попросити для себе у День Ангела?

 
 

– Я віруюча людина, родом із Львівщини. На Волині живу з 73-го, а тому вважаю себе корінним волинянином. Хочу для себе Божого благословення. Свята відзначаю і День Ангела також. В нас у сім’ї не прийнято у свята працювати. На роботі також у великі свята даю вихідний робочим, вони відпрацьовують у суботу. В лікарні функціонує церква. Хоча було багато критики, коли відкривали. У нас церква УПЦ КП, то приходили з інших конфесій і вимагали свого. Я пропонував, щоб служба була погодинно і по черзі. З УПЦ сказали, що їм треба пересвячувати церкву. Я їм сказав, що хірург перед тим, як йти на операцію, миє руки в семи водах, але про це нікому не розповідає. Але зараз все владналося. Колектив у нас також хороший. Мені приємно тут працювати.

 

 

 

 

 
 

Розмовляла Оксана ЛУКАШУК

Джерело: ВН Прочитано - 6852 раз



Коментарі до інтерв'ю:

NVNV17.08.2012 17:36
В цій лікарні ні кроку не ступиш без грошей!!!! Після направлення на консультацію, перебуваючи на лікуванні у стаціонарі в райцентрі, вимагали викласти 70 грн. за одне обстеження узд у і ще хотіли 140 за інше. Гроші вимагали при виході з кабінету, затримавши картку. На запитання чи є безплатне обстеження- сказали "Ні". Але останні 140 не платили, бо не було грошей. А здирство там скрізь, в кожному кабінеті. Найстрашніше- "відсотки2 за групу інвалідності- не заплатиш 1/12 за рік -не буде груп



Додати коментар






Сервіси
  Афіша
  ТВ - програма
 

Медіа
  Фотогалерея
  Відео - Луцьк
 

...

Погода Луцьк
 


Погода в інших містах

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

 

Ми в Facebook
 




© 2007 - 2016 Топ Луцьк


Проект компанії:
Про портал | Правила порталу | Рекламодавцям

Промо | Партнери проекту | Робота у нас | Карта сайту | FAQ | Контакти