ТОП
  Новини
  Інтерв'ю
  Біржа праці
  Дошка оголошень
  Каталог підприємств
  Акції та пресс-релізи
  Статті та Аналітика
 

Довідник
  Про Луцьк
  Карта Луцька
  Міська тел. довідка
  Телефонні коди Волині
  Поштові індекси Волині
  Міський транспорт
  Розклад руху поїздів
  Розклад руху по АС-1
 

Інструменти
  Книги
 

Ми ВКонтакте
 


Підписка на новини

e-mail:
RSS RSS
 


Артем Запотоцький: «Я дивлюся на те, що відбувається зараз – Луцьк тріщить»




Артем Запотоцький: «Я дивлюся на те, що відбувається зараз – Луцьк тріщить»
Почався третій раунд славнозвісної 19-ї позачергової сесії Луцької міської ради. У залі потужно, певною мірою – злісно, лунав голос чоловіка на інвалідному візку: «Ви що хочете по кістках пройтися? У вас совісті немає. Я знаю, що таке смерть! Я в очі дивився їй, а вона – мені». Це були слова депутата від «Солідарності» Артема Запотоцького.

Через кілька місяців журналіст поспілкувався із депутатом про Майдан, політичну ситуацію в місті та перспективу майбутніх виборів. Зустріч відбулася удома в депутата.

«Сам будував дім. Там, де ти заходив, праворуч, – то старий будинок, ще з 1926 року, там я виріс. А тут тепер живу з дружиною та дітьми», – розповідає Запотоцький.

– Пропоную наше інтерв’ю розпочати здалека і повернутися на три з половиною роки назад, коли починалася Революція Гідності. Що змусило вас поїхати на Майдан?

– Я юрист. Працюючи в судах, я чудово розумів, що наша країна немає майбутнього при такій владі. Якщо ти без грошей, знайомств та зв’язків, відстояти свої законні права неможливо.

Я не хочу, щоб мої діти жили в такій Україні, яка була тоді. Зараз зміни відбуваються. Повільно, але відбуваються. Звісно, що всі хочуть швидше, але, вибачте, ми 100 років будували «псарню». За три роки змінитися не вийде.

– За зміни вам довелося заплатити власним здоров’ям. Ви пам’ятаєте той страшний момент, коли вас поранили на Майдані?

– Мій мозок пам’ятає одне, але коли я почав перегляди фото, то побачив й інше, чого тоді не усвідомлював. Я знайшов багато фотографій, деякі вже через два роки після того. Ідентифікував себе за штанами та кросівками.

Зараз я це переглядаю, як слайди, і бачу, що пам’ятаю не все, я втрачав свідомість, хоча і не відчував цього.

– А з того, що пам’ятаєте, про що ви тоді думали, що відчували?

– Пам’ятаю, що я задихався, не вистачало повітря, далі дуже різко пекло в животі. Я крикнув хлопцям, що не відчуваю ніг, вони сказали, що підтягнуть мене, як стихне стрільба. Я перевернувся, розстібнув куртку. М’язи були розслаблені, бо заділо спинний мозок…Через це роздуло живіт. Хлопці побачили і крикнули: «Нічого собі в тебе пузо!» Я це запам’ятав на все життя (посміхається).

У мене у внутрішній кишені були документи, ключі до автомобіля, я не міг туди дотягнутися. Я відстібнув один рукав та дістав телефон, спробував додзвонитися нинішньому депутату Ківерцівської районної ради Анатолію Пушкіну, родині, але ніхто не відповів…

Дуже хотілося пити. Мені щось вкололи і повезли. Далі був дуже страшний момент, я вже не пам’ятаю нічого, окрім голосів, які чув. Відкрилися двері, і якась жінка сказала: «Что делать, они мне его уже мертвого бросили».

– Як проходила ваша реабілітація?

– Я не втрачаю надію, що зможу підвестися на ноги. Хоча травма дуже важка, але шанс є. Мені казали, що я буду тільки лежати. Але не вгадали.

В Ізраїлі я очікував на операцію, проте лікарі оглянули і сказали, що немає сенсу її робити, потрібно займатися реабілітацією. Вона зводилася до оволодіння навичками та збереження й відновлення нервових зв’язків.

– Це болісний процес?

– Потрібно себе змусити. Лікар казав, що за двадцять років його практики я четвертий, хто хоче боротися. Я пробув там чотири місяці, а вони кажуть, що зазвичай тримають лише два. Але побачивши, скільки я беру від реабілітації, залишили ще.

Я втратив багато: куля «з’їла» лівий суглоб, я її видавив вправами минулого року. У мене відсутній хрящ у лівому плечовому суглобі, починався некроз, але я його зупинив.

– У 2015 році ви стали депутатом Луцької міської ради. З огляду на ваше поранення, чому пішли в раду? Можливо, варто було займатися собою?

– Ні. Я тут народився та виріс, половина людей, які голосували на цьому окрузі, знають мене ще з часів, коли я «під стіл пішки ходив» (сміється). Я розумію проблеми району, знаю, що і як потрібно виправити. Для прикладу, з кінця тижня розпочнеться капітальний ремонт прибудинкової території. Рухаємося.

– Перший рік вашої каденції пройшов під головуванням Миколи Романюка. Чим був особливий Микола Ярославович?

– Я отримав колосальний досвід, спостерігаючи, як він веде сесії та робить різні речі. Він палив, я теж палю, як бачиш.

Упродовж року я мовчав. Вчився, читав законодавство, дивився, як поводяться різні політичні сили, які рамки встановлені у міській раді…

– Як боксери в перших раундах: підлаштовувалися.

– …саме так, боксом я теж займався. Тепер мені все просто та зрозуміло, я бачу, що варто робити, чого непотрібно.

Про Романюка лише теплі спогади. Дуже шкода, що так сталося. Він був господарником, він переймався містом. Я дивлюся на те, що відбувається зараз – Луцьк тріщить. Ми маємо перевиконання 108 мільйонів гривень за минулий рік, їх не вистачає. Це просто жах.

– Після його смерті у Луцькій міській раді почали робитися безпрецедентні речі. Першим дзвінком став вихід із партії місцевого лідера «Солідарності» Євгена Ткачука. Чи знали ви вже тоді, що він перестане працювати в «унісон» із «Солідарністю»?

– Ні, я до останнього моменту не знав. У той час лежав у лікарні: впав із машини, отримав серйозні пошкодження, досі не можу від цього відійти. Я був в опіковому відділенні, а Микола Ярославович – у реанімації. Ми зібралися фракцією, окрім Наталки Бунди. Розмова була про те, що Миколі Ярославовичу знадобиться півроку-рік на реабілітацію, а Вусенко тим часом буде виконувати обов’язки міського голови. Нам було зрозуміло, що ми будемо робити та в якому напрямі рухатися. Через півгодини після цієї розмови стало відомо, що Романюк помер.

– Після, так званого демаршу Ткачука, лідером місцевої «Солідарності» став Петро Нестерук. Фактично синхронно із призначенням він став головним антигероєм публікацій та сюжетів кількох волинських ЗМІ…

– Які напряму підв’язані до УКРОПа.

– …як ви оцінюєте таку раптову увагу до Нестерука?

– Це політичний тиск насамперед. Щоб не говорили, а кінцевий висновок повинен бути за правоохоронними органами. Ніхто не має права казати, що ти злодій, поки немає рішення суду.

– Такі звинувачення лунали не лише від ЗМІ, а й від самого Ігоря Поліщука.

– Наскільки я знаю, Нестерук подав позовну заяву про відстоювання честі й гідності й спростування недостовірних фактів.

– Якщо суд задовільнить вимоги Нестерука, Поліщук буде змушений вибачитися за свої слова?

– Щонайменше. Як я розумію, він муситиме це зробити у тому ж ракурсі, як він звинувачував: починаючи з ефіру на «Аверсі» та закінчуючи «Волинськими новинами». Плюс сесія.

– Як ви гадаєте, Поліщук вибачиться?

– А хіба він матиме вибір? Рішення суду обов’язкове до виконання.

– Ви заступник Петра Нестерука. Чи відбувався тиск щодо вас?

– У мене немає бізнесу, і його в Луцьку й не буде. Я працюю юристом на «Континіумі». Дякую покійному Ігорю Мироновичу (Ігор Єремеєв – ред.) та Степану Петровичу (Степан Івахів – ред.), які дають мені роботу, а це багато в моїй ситуації. Мене не списали, як людину, яка має фізичні вади. Головне, що все в порядку з головою. Тиску поки немає, хоча шукають, нема за що зачепитися (посміхається).

– Перейдемо до теми виборів, які повинні відбутися…

– Будемо надіятися, що вони нарешті відбудуться!

– …давайте уявимо, що вони відбудуться саме 24 вересня, як рекомендував профільний парламентський комітет. Якими ви бачите цих три місяці для Луцька?

– У нас буде інший голова та інший порядок роботи.

– Яким ви бачите розвиток міста?

– Мені імпонувало, імпонує та буде імпонувати те, що бачив Романюк. Прикро, що при ньому фракція УКРОП кричала, що це все непотрібно. А зараз вони чітко продовжують всі починання Романюка. Нічого нового вони не принесли. Деякі речі, які робив Микола Романюк, стали гіршими. Луцьк тріщить… Просто тріщить.

– Чи варто піти на масштабне переформатування ради та переобрати депутатський склад? Такі пропозиції лунали неодноразово.

– Мені здається, що це непогана ідея.

– У такому разі будете знову балотуватися?

– Так, я ще не все зробив для свого округу і розумію, як повинно розвиватися місто.

– Ну і наостанок, кого ви бачите міським головою?

– Це повинен бути господарник, який думатиме про місто, а не дивитиметься на політичні фарби.

– Є такі люди?

– Є. Але нехай вони самі про себе говорять.

Розмовляв Руслан Пилипчук

 

Джерело: Конкурент Прочитано - 711 раз



Коментарі до інтерв'ю:


Додати коментар






Сервіси
  Афіша
  ТВ - програма
 

Медіа
  Фотогалерея
  Відео - Луцьк
 

...

Погода Луцьк
 


Погода в інших містах

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

 

Ми в Facebook
 




© 2007 - 2016 Топ Луцьк


Проект компанії:
Про портал | Правила порталу | Рекламодавцям

Промо | Партнери проекту | Робота у нас | Карта сайту | FAQ | Контакти