ТОП
  Новини
  Інтерв'ю
  Біржа праці
  Дошка оголошень
  Каталог підприємств
  Акції та пресс-релізи
  Статті та Аналітика
 

Довідник
  Про Луцьк
  Карта Луцька
  Міська тел. довідка
  Телефонні коди Волині
  Поштові індекси Волині
  Міський транспорт
  Розклад руху поїздів
  Розклад руху по АС-1
 

Інструменти
  Книги
 

Ми ВКонтакте
 


Підписка на новини

e-mail:
RSS RSS
 


Ірина Фаріон: "Пізнавайте правду, і вона зробить Вас вільними..."




Ірина Фаріон: "Пізнавайте правду, і вона зробить Вас вільними..."
Вона бореться з російськомовною рекламою і «примушує» це робити львівську мерію. Готує посібники з норм українського спілкування для депутатів місцевих рад та організовує перед сесіями Львівської обласної ради «мовні десятихвилинки», в той же час відмовляючись надавати аналогічні консультації київським чиновникам. Закликає львів’ян «агресивно опиратись проти всього «москальського», а всіх українців вірити у власний національний потенціал. Лейтмотивом її політичної діяльності залишаються вимоги перед державними керманичами «визнати на найвищому рівні явище лінгвоциду» і ухвалення «Закону про захист, утвердження і розвиток української мови». Сьогодні гостем нашого інтернет-видання є кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови Національного університету «Львівська політехніка», депутат Львівської обласної ради та член Політради ВО «Свобода» Ірина Фаріон.

- Пані Ірино, Ви народилися і виросли у Львові − одному з культурних центрів України. Що вплинуло на Ваш вибір діяльності в царині мовознавства, і хто прищепив любов до української мови? Це наслідок батьківського виховання чи результат власних пошуків у житті?

- Знаєте, я вірю у покликання кожної людини. У школі в мене була унікальна вчителька, яка розповідали нам про ті речі, які в радянські часи приховувалися від усього суспільства «за сімома замками». Зокрема про щоденники Олександра Довженка, про поетичні збірки Василя Симоненка. Тою правдою ми всі були шалено захоплені і без жодного винятку для кожного учня нашого класу заняття з української мови та літератури було, наче таїнством, хоча клас за профілем був математичний. Наша вчителька усвідомлювала, що мова – це не граматика, мова – це не система правил. Мова – це спосіб життя. І, можливо, ці повчальні зерна впали на ґрунт, який готовий був їх сприйняти. Змалку я скликала всіх дітей нашої округи і бавилася з ними в школу. І чомусь тоді всі діти мене слухали. Мабуть, це було пов’язано з тим, що у дитинстві я намагалася багато читати, зрештою й зараз це роблю. Адже вважаю, що книги – це, так би мовити, головний вітамін життя для мене.

Зрештою й мій вибір − українська філологія, був абсолютно ірраціональний. Я пам’ятаю, як мій брат дуже скептично поставився до цього, говорячи, що я обираю неперспективний фах. Це свідчить про те, що українська мова в цій країні зовсім не пошанована. Я можу сказати лише одне: ми стаємо собою не завдяки, а всупереч чомусь.

- Говорячи про сучасне поширення української книги, мусимо визнати, що її пропорційне позиціонування на «букерському ринку» залишається на рівні 20% від усієї кількості книжкової продукції. Вам не здається, що питання поширення української книги перекреслюється суто бізнесовими чинниками збуту імпортної продукції у вітчизняних книжкових прилавках?

- Причина цієї проблеми, на мою думку, закорінена у центральній владі. Як відомо, систему книгорозповсюдження в Україні було зруйновано ще в середині 90-их років. Тут не треба забувати те, що книга є носієм інформації, а інформація відкриває людині правду. Тому сьогоднішня політика керівництва нашої держави не зацікавлена в тому, аби громадянин знав про себе правду до кінця. Адже знати правду про себе, це знати правду про свою мову, про свою культуру, про свою історію. Це так звані «три кити, на яких стоїть держава». Тому в контексті державницької політики абсолютно нічого не робиться для того, аби існувала цільова система книгорозповсюдження. Це означає, що у кожній області це питання «дане на відкуп». Якщо є такий депутатський корпус, який переймається цими проблеми, то тоді він буде відстоювати українського видавця. 

У Львові, на відміну від Луцька, є щонайменше 5 книгарень, які продають винятково україномовну літературу. Це не система книгарень «Літера», це не система книгарень «Буква», що фактично є московським бізнесом, а книгарні, власниками яких є українці. Тому львівська міська і обласна влада завжди лобіюють інтереси тих підприємців. І намагаються не просто втримати таку кількість книгарень, а збільшити їх відповідно до потреб читача. Якщо говорити про наше місто, то йдеться про дві книгарні наукового товариства імені Тараса Шевченка та Українська книгарня, книгарня «Глобус» та Центр української книги. Але це не означає, що попит українців на українську книжку повністю задоволений.

- Можливо, попит на українську книжку та періодику взагалі відсутній? А гору беруть сучасні інформаційні технології та інтернет-медіа, де домінує російська чи англійська мова?

- Я Вам наведу цікавий приклад із життя американського суспільства, де психологи провели експеримент з представниками африканського населення. Зокрема, африканцям дитячого віку запропонували зробити вибір між білою та чорною лялькою. Більшість обирали білу. Це свідчило про демонстрацію відчуження від власного покликання, від власної природи. Диктат зовнішнього світу настільки потужний, що людина внутрішньо себе втрачає. Приблизно те саме наразі відбувається і в українському середовищі, читацькому зокрема. Щоби змінити вектор на користь української книжки, необхідно змінити умови в яких живе людина. Інакше кажучи − пальма ніколи не виросте в умовах нашого клімату. Отже, щоб виросла пальма, потрібно змінювати клімат. У цьому контексті державі необхідно вкладати великі капітали в українізацію вітчизняного інформаційного простору. Наприклад, 58% українців − мешканців Луганська чи 56% українців у Донецьку наразі зовсім не мають забезпеченого права на такий інформаційний простір. Відсутність попиту на україномовну книгу чи періодику на Сході є хибним твердженням. Газету «Слово просвіти», яка видається великим тиражем, купити у східних та південних регіонах не можна не тому, що її там не має, а тому що на місцях реалізації проводиться саботаж збуту видання. 

Прикро, що створений ще за радянських часів так званий образ «советского человека» існує у свідомості наших співгромадян. Вони не мають відчуття ідентичності. Я ні кого не хочу образити, просто констатую, що в Україні таких «совків» не менше 40% від загальної кількості населення нашої країни. 

Як зробити так, щоб людина пливла не за течією, а проти неї? Один з механізмів полягає у впровадженні кардинальних змін в українському інформаційному просторі.

Але гуманітарний блок теперішнього уряду нічого не зробив для того, аби українці Сходу та Півдня задовольнили право на інформацію рідною мовою.

Той, хто каже, що є більший попит на російську книжку, погоджується з тим, що не має вибору, не має альтернативи. 

- Відомо, що керівництво ВО «Свобода» стверджує: при можливому проходженні в парламент, окрім законодавчих ініціатив по так званій кадровій люстрації у всіх щаблях державної влади, першочерговим буде законодавча ініціатива у питанні захисту української мови. Кого від кого захищати і які інструменти для цього використовувати?

- Хотілося б зазначити, що питаннями мови і питаннями гуманітарної політики в партії окрім мене також займається Юрій Ільєнко. Саме він свого часу був автором законопроекту «Про утвердження та розвиток українського кіно», який був напрацьований ще всередині 1990 року. Відповідний законопроект був представлений і Президенту України, але Верховна Рада його не підтримала. Парадоксально, але аналогічний проект успішно був втілений в життя російськими парламентарями, і тепер ми спостерігаємо «бум» російського кіно. Свого часу французи також запровадили у своїй країні подібне законодавство на противагу поширенню продукції американських кіновиробників.

Щодо безпосереднього захисту української мови, то тут треба чітко розуміти одну єдину річ − якщо ми не змінимо адміністративну і кримінальну відповідальність у мовній площині, не зможемо юридично оформити обов’язок кожного громадянина володіти українською мовою. Іншими словами, якщо громадянин відмовляється виконувати 10 статтю Конституції України, він має бути покараний. 

Реально ми розуміємо, щоб приймати такі юридичні зміни необхідно у парламенті мати ідейних чи навіть тимчасових прихильників, але це не означає, що не потрібно вносити такі законопроекти. Особливо, коли за тебе цього ніхто не зробить.
Розмовляючи про те, що мова є вищою духовною категорією, мова – це єдність нації, ми мало що вирішуємо. Країна, яка не виробила механізму контролю за своєю Конституцією не має майбутнього. 

- Ви є депутатом Львівської обласної ради, «мовна тематика» часто присутня у ваших депутатських запитах?

- З практики свого депутатського життя я можу навести Вам унікальні приклади. Свого часу я зверталася у Міністерство закордонних справ із депутатським зверненням про те, що люди в консульствах отримують анкети не державною мовою, а, наприклад, чеською чи російською. Уявіть собі, що чехи відповідають: територія, на якій знаходиться приміщення їхнього консульства не є територією України, тому робота їхнього відомства проходить поза площиною українського права та законодавства. Юристи пояснюють: для того, щоб консульство ввело для українських громадян заповнення анкетної документації державною мовою, потрібні додаткові міжнародні угоди. Це означає лише одне – наша держава у міжнародних відносинах дуже слабка.

Другий приклад – «ПриватБанк». Тут у Луцьку він дуже красується. У Львові ми його називаємо «ПриветБанком». Чому? Бо рахунки, які видає цей банк львівським клієнтам, написані жахливим суржиком: «сумма», «операция завершена». Відповідно львівські депутати звертаються в управління прав споживача, щодо порушення права громадянина України отримувати інформацію українською мовою. А нам відповідають, що «це не у їхній компетенції». Залишається питання – хто ж повинен здійснювати контроль за дотриманням мовного законодавства? І це лише крапля в морі.

Впродовж двох останніх років вітчизняними юристами було розроблено концепцію мовної політики в Україні. Це блискуча концепція, яка спрямована на відродження українців, як титульної нації, і зокрема на захист української мови через органи контролю та моніторингу мовного законодавства. За останньою інформацією, під час обговорень, що проходили по областях країни, представники національних меншин – а це у більшості випадків російські громади, не погодились з таким проектом, вважаючи, що їхнє право на вживання російської мови буде порушено. Як наслідок – Президент України не підписав цей документ.

- Але, пані Ірино, впровадження таких проектів може спричинити низку громадських заворушень серед населення, скажімо, в Криму чи в Південно-Східних регіонах України. Ви не боїтесь соціального вибуху на мовному підґрунті?

- Якщо говорити про Крим, то там проживає 23% українців. Серед цієї кількості українських родин існує значна черга тих, хто хоче віддати свою дитину до українських гімназій. Попит в Криму на українську мову надзвичайно високий.

По-друге, те, про що я зазначала вище не є радикальними кроками. Це дії, які мають бути логічними на 17-тому році незалежності України. Якщо за 17 років перебування в Україні ти не вивчив української мови, на це є дві причини: або ти є розумово відсталим, або політично упередженим. І перше, і друге означає лише те, що людину не можна допускати до державних посад.

Знаєте, на одному з тернопільських радіоефірів я спостерігала за дуже гарною пташкою, яку звуть папуга. Вона жила в клітці і дуже непогано «спілкувалася» українською мовою. Я собі подумала: а чи ті люди, які не сприймають української мови на 17-тому році незалежності України не заслуговують на те, щоб їх посадити у клітку з підручником української мови, аби вони її вивчили. Соціального вибуху не буде, можу Вас запевнити. 

Хочеться згадати передмову до Статуту Великого князівства Литовського, там було гасло Цицерона: «Ми повинні стати невільниками закону, задля того, щоби свободою користуватися могли».

- Якщо Ви говорите про порушення 10 статті Конституції України, то чи є підстави говорити про те, що Міністерство освіти України діє «антиконституційно», дозволяючи проводити незалежне тестування для випускників середніх навчальних закладів мовою національних меншин? У такому випадку хто ж порушує конституційні приписи, і хто ж повинен нести відповідальність за такі дії?

- Ми були єдиною політичною силою, яка зініціювала запит до Генеральної прокуратури з цього приводу. Тоді Міністром освіти був Станіслав Ніколаєнко. І коли в інструкції з незалежного тестування я побачила пункт про дозвіл приводити тест мовами національних меншин, то як депутат Львівської обласної ради вирішила звернутися з цим запитанням до генпрокурора. Мушу зазначити, що мої дії підтримав депутатський корпус Львівської обласної ради а це – БЮТ, «Народний Союз «Наша Україна», «ПОРА», УНП і власне ВО «Свобода». Але після того, як Міністром освіти став Іван Вакарчук, позиція депутатів у цьому питанні дивним чином змінилася. Після того я вже вдруге зініціювала звернення до прокуратури, але львівські депутати мене не підтримали.

Коли ВО «Свобода» втретє звернулася до генпрокуратури з тим, щоб притягнути до відповідальності винних, у Міносвіти нам нагадали, що 10 стаття Конституції України говорить також про забезпечення права на використання мов етнічних меншин. Також освітяни пояснили, що такі кроки є тимчасовими і стосуються перехідного періоду до кінця 2009 року. Інша річ, коли це був 1993 рік, тоді б це можна було виправдати.

Якщо дитина не володіє українською мовою, все дуже просто – нехай вона цей рік не буде студентом.

- Останнім часом ВО «Свобода» намагається перебрати на себе усі уподобання «право налаштованого» електорату. Це можна назвати кризою націонал-демократичного руху України? У виборця є альтернатива?

- Якщо у політичному спектрі українського політикуму відсутнє праве крило, то, як кажуть у народі, «птахові важко літати». Наша країна з одним крилом – щонайменше 17 років. Тобто ідеологічно її мешканці смакують або лівими, або, як зараз модно звучить, ліберальними ідеями. Але загроза лібералізму полягає у тому, що це є «щоденним, безкарним нівелюванням принципів». Якщо говорити про комунізм, то це є очевидною людиноненависницькою ідеологією, а лібералізм дозволяє нехтувати законами.

Щодо правого спектру сил, то в Україні є політичні сили націонал-демократичного спрямування, до якої, наприклад, чітко належить УНП, і є політичні сили націоналістичного спрямування такі як ВО «Свобода».
Націонал-демократи – це трохи води, а трохи соку. А з такого коктейлю українському виборцю не отримати вітамінів. 

Окрім того, можна згадати і Конгрес українських націоналістів, який впродовж двох останніх виборчих кампаній участі у політичних змагання не бере. Ми навіть закликаємо прихильників КУНу перебувати у нашому політичному оточенні. І зрештою очевидним є те, що серед усіх правих політичних сил, якщо такі взагалі є, ВО «Свобода» має найбільшу підтримку серед українського виборця. Ми не входимо в жодні політичні союзи чи блоки. Пам’ятаєте, як казав Дмитро Донцов: «Якщо варити борщ в одному горщику з картоплею, капустою, мертвим котом і гнилою підошвою, то вийде нестравна їжа». Ера блоків закінчується. Світ обирає депутатів не тому, що він належить до того чи іншого блоку, а тому що він сповідує якусь ідеологію.

- Чи не пропонували Вам вступати в іншу партію?

- Мені не пропонували, бо знають, що я ніколи би не вступила в іншу партію. Це не «вступ у партію» – це спосіб життя. До речі, у «Свободу» мене привели мої ж студенти. Як би парадоксально це не звучало. Одна з моїх студенток намалювала плакат на тему «Не знаєш, не розумієш, не шануєш…» із символічною стрілкою у бік Росії. І коли проти мене і проти цієї студентки відкрили кримінальну справу, я була шокована.

Нагадаю, що тоді студенти зробили ксерокопії цього плакату і розклеїли їх по всьому місту. Після цього представники російського молодіжного товариства звернулися у Галицький районний відділ міліції з нібито зафіксованими фактами, які, на їхню думку, розпалюють міжетнічну ворожнечу. 

- А як на це відреагував ректорат «Львівської політехніки»?

- Ректор забезпечив мою студентку і мене юридичною допомогою – адвокатом, потиснув мені руку і сказав: «Найстрашніше бути страусом, а найгідніше допроваджувати свою справу до кінця». Після цього на наш захист стали всі студентські братства вузів Львова. З Олегом Тягнибоком я познайомилась пізніше, на народному вічі, яке відбулося в нашому місті. Після того, як на мій захист особисто став Олег, ВО «Свобода» видала цей плакат 50 тисячним тиражем. Ми заклеїли ними не тільки Львів, але й інші міста, в тому числі і Київ. 

- Ви загадали про російську общину. Наскільки дієвими є організації етнічних меншин Львова?

- Після того інциденту, про який я згадала, вони перестали взагалі позиціонувати себе в місті. Якщо ти хамові дозволяєш бути хамом, то він й надалі буде так себе вести. Якщо українець починає плакатись, що його земля окупована, то він має запитати перш себе: «А ти хто на цій землі?».

- Пані Ірино, чи може бути членом ВО «Свобода» російськомовний громадянин України?

- Російськомовний громадянин України має знати українську мову. Я з величезною повагою ставлюся до людей різних національностей. Не має різниці, чи це росіянин, чи це грузин, чи вірмен. Я дуже хочу, щоб кожен з них, живучи в Україні, знав державну мову. Я сприймаю у трагічному ракурсі того українця, який вважає себе російськомовним. 

- Спілкуючись із луцькими студентами, Ви згадали про Віктора Ющенка, який «зробив помилку, коли присягав на Острозькій Біблії». Після часів Помаранчевої революції як, на Вашу думку, змінилась політична постать Ющенка, як діяча історії України?

- Коли я ще не належала до «Свободи», направила Ющенку відкритого листа, з приводу катастрофічного стану української мови. Потім на його адресу від мого імені був скерований другий лист. Це була реакція на оприлюднення на президентському сайті проекту Указу, згідно якого розширювалася можливість застосування російської мови у діловій документацій державних службовців. Але Ющенко не підписав цього Указу, але разом з тим в Україні, за час його президентства, в мовній політиці нічого не зрушилося. Це попри те, що Ющенко в деяких питаннях гуманітарної царини говорив дуже поважні речі. Перше – це порушення питання Голодомору на всеукраїнському і на світовому рівні. Друге – це відновлення резиденції Мазепи у Батурині та Хмельницького – у Чигирині, створення музею героям Крут. Обіцяв вирішити релігійну проблему – створити єдину українську помісну церкву.

А, взагалі, про Ющенка можна говорити як про дуже «контраверсійну» і внутрішньо роздвоєну постать.

- Зважаючи на Вашу наукову діяльність, Ви, напевно, багато подорожуєте різними регіонами держави, спілкуєтесь зі студентами різних вузів. Скажіть, будь ласка, які наразі тенденції у поширенні літературної української, яка мова спілкування серед студентства? Де краще спілкуються «літературно» у Львові чи, скажімо, у Дніпропетровську?

- Перш за все, хочу сказати, що кожна мова має свій сленг. Тому обов’язково українська мова має бути наповненою стилями спілкування. Зараз так званий жаргон є невід’ємною частиною спілкування сучасного українця. Я також пройшла через це і вважаю це явище ознакою здоров’я мови. Коли студент каже: «гребу я додому», то це цілком природно для його стилю спілкування. Але коли студент каже: «тіпа, кароче, вопще» – то це не жаргон, це суржик. 

Нещодавно я була у Кіровограді та Дніпропетровську. Зараз студент може обирати для себе, як розмовляти. Чи використовувати у спілкуванні «трансвеститну» суміш – суржик, чи дозволяти собі розмовляти українським жаргоном. А говорити виключно літературною мовою треба, враховуючи ситуацію, з ким ти говориш, і де ти це робиш. Звичайно, що мовні портрети студента Західної і Східної України різні, але існує літературний стандарт, який і має об’єднати всіх. 

- На закінчення нашої розмови, хотів би почути від Вас, пані Ірино, побажання нашим читачам.

- Пізнавайте правду, і вона зробить Вас вільними...

Спілкувався Назар ВАЛЬЧУК

Джерело: ВП Прочитано - 2152 раз



Коментарі до інтерв'ю:

Валентина05.03.2009 15:43
Украънська мова зараз потребуэ захисту



Додати коментар






Сервіси
  Афіша
  ТВ - програма
 

Медіа
  Фотогалерея
  Відео - Луцьк
 

...

Погода Луцьк
 


Погода в інших містах

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

 

Ми в Facebook
 




© 2007 - 2016 Топ Луцьк


Проект компанії:
Про портал | Правила порталу | Рекламодавцям

Промо | Партнери проекту | Робота у нас | Карта сайту | FAQ | Контакти