ТОП
  Новини
  Інтерв'ю
  Біржа праці
  Дошка оголошень
  Каталог підприємств
  Акції та пресс-релізи
  Статті та Аналітика
 

Довідник
  Про Луцьк
  Карта Луцька
  Міська тел. довідка
  Телефонні коди Волині
  Поштові індекси Волині
  Міський транспорт
  Розклад руху поїздів
  Розклад руху по АС-1
 

Інструменти
  Книги
 

Ми ВКонтакте
 


Підписка на новини

e-mail:
RSS RSS
 


Всеволод Іськів: "Українці – один з базових народів"




Всеволод Іськів: "Українці – один з базових народів"
Український козацький рух встиг, за роки незалежності, посісти значне місце в політичному та соціо-культурному просторі нашої держави. Яку мету ставлять перед собою ті, хто долучився до нього, яким вони бачать розвиток нашої держави, – міркуваннями на цю тему поділився заступник верховного отамана Великого козацького кола і крайовий отаман Прикарпатської Січі українського козацтва Всеволод Іськів.

– Що собою являє сучасне українське козацтво і які цілі ставлять перед собою в наш час українські козаки? Чому виникла ідея відродження козацтва?

– Воно відродилося стихійно, як і все наше життя на початку 90-х. Мені важко було сказати, чому в 1990 році маси людей рушили на Запоріжжя, щоб відзначати 500-ліття офіційного заснування Запорізької Січі. Від Плюща, Кравчука, до тих, хто міг пересуватись, любив Бога і Україну – всі були там. Як з нашої Галичини, так і з вашої Волині. Для українців епоха козацтва взагалі ще не закінчилась. Тому що в світі наша політична і національна фізіономія – це образ нащадків слави козацької. Тобто козацька слава XVI-XVIII століття підтримує й дотепер наш позитивний імідж, імідж тривалої слави. Сам народ виробив, виплекав цю модель, надихнув її традицією і виборов державу в середині XVII століття. Я хочу сказати, що наша тодішня верхня верства, або як нині модно називати «еліта», до кінця XVI століття вичерпала себе. В такому найбільшому сплеску козацької героїки і слави, такої як похід гетьмана Сагайдачного на Москву чи в національно-визвольній революції під проводом Богдана Хмельницького, цієї вищої верстви було мало. Вона була: Хмельницький був шляхтичем, генеральний писар Виговський – боярського роду. Але усі вони представляли епоху козаків. Вони (еліта) показали неспроможність побудувати державу, захистити її якісь зовнішні атрибути, хоча й були досить потужними. 

Отож чому воно відродилось? Тому що ми хочемо мати передусім свої національні критерії лицарської доблесті, героїки. Бо ми є не тільки народ гречкосіїв, ми – воїни. Ми багато прислужилися Європі, яка вперто не бачить цього: чи в часи Київської держави, чи в часи монголо-татарської навали, чи, скажімо, коли практично українці зупинили просування Османської імперії на терени Східної і Центральної Європи. Все це – козацька героїка. І кінець-кінців та поважна автономія, бо не зміг Хмельницький зробити державу, яка тривала 100 років. Вона була базованою на козацькій ідеї. 

Козацька традиція у нас дуже живуча і тривка. Наведу приклад. У 1923 році, батько Степана Бандери, священик Андрій Бандера, спілкувався в Старому Угринові з поважними людьми зі Львова, і вони йому розповіли про те, як поляки закатували Ольгу Басараб – українську патріотку, сподвижницю Євгена Коновальця, члена УВО. Степанові Бандері тоді було 14 років. І ось хлопець це слухає і відходить. А через годину вбігає до кімнати його старша сестра Марта і кличе батька. Заходять до кімнати і бачать сцену: 14-річний Степан сидить із голками під нігтями усіх пальців рук. На очах сльози, а він каже: «Хочу знати , чи настільки це важко – бути українським патріотом». Адже саме таким тортурам піддавали Ольгу Басараб. Отже цей хлопець плекав у собі козацьку традицію – віддати себе випробуванням, щоб бути до них готовим під час боротьби за Україну. 

– Чи багато в Україні сьогодні активістів козацького руху? 

– Сьогодні козацтво стало масовим, і це є великим позитивом. Нині в Україні є не менше мільйона людей, які називають себе козаками. І три з половиною десятки організацій, які себе декларують як козацькі. Нас згуртовує не тільки героїка минулого, не тільки те, що ми хочемо бути, як українці, у чомусь єдиними. Ми намагаємось своїм життям, якимись скромними діями утверджувати наші національні і духовні цінності, в дечому їх відроджувати, тобто оздоровлювати те матеріалізоване і звульгаризоване життя, з нав’язаною масою чужих і шкідливих для нашого народу елементів, для нашого побуту, для наших господарських традицій. 

– Чи мають козаки свій голос в політичному житті України і чи беруть в ньому участь? 

– Розумієте, від того, хто керує нашою державою, і куди ми йдемо, залежить все наше життя. Ми повинні зупинити «зачистку» України. Тому, що зараз відбувається історичний етап, не державотворчий, не будівництво держави, а зачистки України від українців. Це схема, про яку мені говорили ще на початку 90-х років, і яку я ще тоді не розумів. Але тепер, бачачи мільйон динамічних, професійно грамотних, здорових молодих українці по всіх світах, я розумію, що ті люди мали на увазі під «зачисткою». Тобто – позбавити нас від цього елементу. І тоді я подумав: хто може бути більш підготовлений до будь-яких колізій і катаклізмів? Хто може витримати будь-яку кризу, бо він до неї готовий? Це людина із глибокою українською традицією. А хто ця людина – козак. 

– Ви сказали про «зачистку України від українців», а як відомо з історії, першочерговим завданням козацького руху був захист Батьківщини і свого народу, отож, чим сучасне козацтво може зарадити в цій ситуації? В плані побудови української України?

– Питати, що зробить козацтво – це, знаєте, якби жінка питала чоловіка: «Що ти зробиш із світовою кризою? Зупиниш її чи як?». От так і ви мені поставили таке «хитре» запитання. Зрозуміло, що український народ повинний раз і назавжди навести лад у своїй хаті. І, зрозуміло, що козацтво повинно знати, де його місце в національній ідеї. А ідея – це втілення нашого Гімну «…запануємо ми браття у своїй сторонці». Тобто коли українці запанують у своїй державі. Коли буде видно, що це є держава українського народу і наших друзів, які люблять-не люблять, але толерують і шанують закони, мову і так далі. Це не має бути держава всіх народів, де ніхто ні за що не відповідає. 

Тепер відносно того, що може зробити козацтво. Ми є чоловіками, і в нас є мало чистих рибалок та хористів, які не служили у війську. Основний елемент козацького руху – це офіцерський корпус. В нас 70% мають офіцерські звання. Це десятки і сотні підготовлених офіцерів, які зацікавлені служити українській державі, її народу, Президенту, а не олігархам, не кримінально-єврейському капіталу, який панує у ВР. І друге – чи більш ці люди освічені, чи менш освічені, але вони стоять на основі тисячолітньої традиції, і це їм дає силу. Бо ця традиція із цієї землі. Отож я вам хочу сказати – разом із іншими ми можемо зробити отой якісний поштовх.

– Добре, а що ви конкретно пропонуєте зробити для покращення ситуації в державі?
 

– Я хочу сказати, якщо правляча верства сьогодні й надалі буде «нічого не робити», то на кінець року почнеться конкретна «рубка» в державі! Почнеться стихійно, як всі стихійні повстання вона може змітати все. Все, що «блищить» буде летіти: банки, «Мерседеси», блискучі фізіономії… Тому нам, щоб цього не відбулось, треба бути готовими до того, щоб вести людей, і знати куди вести, як зарадити ситуації. Тому ми обговорюємо таку річ: чому б не закрити тих хлопців у ВР, і щоб вони не ляпали язиками, а приймали нормальні закони, зокрема, про вибори. За відкритими списками, де б все було все зрозуміло: «хто є хто», а не «подєлілі на троіх». Нашим шефом є Президент України, він є гетьманом, ми йому присягали, а він нам. Але Янукович і «сотоваріщі», дама з косою і «сотоваріщі» і Віктор Андрійович зі своєю братією – складають три правлячі клани, які не зовсім правильно керують. І, розуміючи ці речі, дотримуючись субординації і будучи вірними присязі, ми із цими речами не будемо миритись. Треба діяти, доки не почалися стихійні бунти і повстання в цій державі, а їх можуть спровокувати, й такі «апетити» в декого вже є. Є «любителі», які хочуть спрацювати на випередження, підняти людей, а потім їх кинути. Через це я кажу: потрібно примусити ВР виконувати свій обов’язок так, як народ їх це змусив зробити 24 серпня 1991 року, коли люди були навколо Верховної Ради. Всіх тих, хто тікав, не випускали, казали: «Йди на своє робоче місце і працюй». І не обійшлось без пікетувань, аби змусити цих «хлопчиків» голосувати, мовляв, голосуй, як хочеш, але голосуй. А сьогодні там засідають «хохмачі», яких не можна назвати державними діячами, вони ж ні за що не відповідають. Через це ми мусимо змусити їх працювати, і дивитись, як вони це зроблять. 

– Які ще завдання ставлять перед собою козаки, наприклад, в соціально-культурному плані? 

– Зараз, розумієте, будь-яка зайда нас вчить як нам жити, як нам хліб вирощувати і пекти. Та ми вміємо і спекти, і виростити, тільки не вміємо взяти мішок не порваний: що не поклади – все випаде. І тут козацтво повинне нагадати, якою була господарська традиція нашого народу, базована на господарській логіці, вона потрібна нам всім, а не одному олігарху. 

Ще один аспект – міжнародний. Нами цікавляться наші друзі, які в своїх державах в Центральній і Східній Європі намагаються підтримувати здорові речі, а не цю «глобалізаторську праску», яка все нівелює. Ми її (цю праску) категорично не підтримуємо. Ми націоналісти і патріоти, вони теж. Ми говоримо до них і знаходимо підтримку. Я не можу вам конкретно і точно сказати, якою саме буде роль козацтва у відновленні політичного, морального і економічного життя нашої держави, але вона буде активною. 

– Як ви ставитесь до вступу України до НАТО та до євроінтеграції? 

– Виключно позитивно. Україна не є азійською державою і не євроазійською. Ми – на межі Європи та Азії. Знаємо традицію Сходу, маємо як позитивний, так і негативний досвід. І ми дуже добре знаємо Європу, бо були завжди складовою частиною Європи. Ми пам’ятаємо, як Данило Романович був призначений папою Римським головнокомандувачем загальноєвропейських військ проти монголо-татарської орди. Ви знаєте, які були обіцянки, і корона була прислана, і він був коронований в Дорогичині. Втім ніяких коштів чи взагалі допомоги ні папа, ні західноєвропейські володарі тоді йому не надали. 

– Якою ви бачите найближче майбутнє нашої держави ? 

– Українці – один з базових народів. Загибель нашої нації не є допустимою, бо вона підірве систему цінностей в усьому світі. Загибель України неможлива – не діждуться!
 
Підготував Костянтин ОЛЕКСЮК

 

Джерело: ВП Прочитано - 1490 раз



Коментарі до інтерв'ю:


Додати коментар






Сервіси
  Афіша
  ТВ - програма
 

Медіа
  Фотогалерея
  Відео - Луцьк
 

...

Погода Луцьк
 


Погода в інших містах

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

 

Ми в Facebook
 




© 2007 - 2016 Топ Луцьк


Проект компанії:
Про портал | Правила порталу | Рекламодавцям

Промо | Партнери проекту | Робота у нас | Карта сайту | FAQ | Контакти