ТОП
  Новини
  Інтерв'ю
  Біржа праці
  Дошка оголошень
  Каталог підприємств
  Акції та пресс-релізи
  Статті та Аналітика
 

Довідник
  Про Луцьк
  Карта Луцька
  Міська тел. довідка
  Телефонні коди Волині
  Поштові індекси Волині
  Міський транспорт
  Розклад руху поїздів
  Розклад руху по АС-1
 

Інструменти
  Книги
 

Ми ВКонтакте
 


Підписка на новини

e-mail:
RSS RSS
 


Богдан Шиба: Я буду рекламувати луцькі автобуси і тролейбуси в Україні




Богдан Шиба: Я буду рекламувати луцькі автобуси і тролейбуси в Україні
Наша чергова зустріч з Луцьким міським головою Богданом Шибою відбувалася після того, як комунальне підприємство «Луцьктепло» отримало з НАК «Нафтогаз України» рахунки за спожитий у січні газ. Богдан Павлович навіть не намагався приховати свого роздратування. Як тут зберегти спокій, коли представники уряду з екранів телевізорів заявляють, що газ для населення не подорожчає, а монопольна структура заднім числом, тобто з 1 січня 2009 року, підвищує ціну на блакитне паливо для підприємств теплокомуненерго одразу на 43(!) %?

Якщо до Нового року вартість 1000 кубометрів газу становила 1800 гривень, то, згідно з виставленими до оплати рахунками, з 1 січня вона прописана на рівні 2570,70 гривні за тисячу кубометрів. За курсом НБУ це – приблизно 333 долари США. Причому НАК «Нафтогаз України» попередив, що в разі несплати з 9 лютого припинить постачання газу. Тож наше інтерв’ю розпочалося із логічного запитання:

– Що будете робити? 

– Ми вже вжили застережних заходів. Отримавши ці рахунки у п’ятницю вранці, 6 лютого, відразу ж подали до суду. Суд прийняв ухвалу про забезпечення позову, якою заборонив НАК «Нафтогаз України», ДК «Газ України», ВАТ «Волиньгаз» в будь-який спосіб обмежувати чи забороняти постачання газу для газопостачальних підприємств, а також заборонив підприємствам теплопостачання обмежувати або припиняти постачання тепла і гарячої води населенню, оскільки, згідно із Законом України «Про теплопостачання», такі дії під час опалювального сезону заборонені.

– А платити будемо яким чином?

– Платити будемо по старій ціні. І в понеділок почнемо з’ясовувати стосунки. На центральному рівні постійно стверджують, що газ – це товар і за нього треба платити. Але я вважаю, що купівля-продаж товару має відбуватися на договірних засадах. Не може той, хто постачає товар, тим більше, якщо він монополіст, диктувати, що «от бери в мене стільки-то по такій-то ціні». Це ж перевернуто все з ніг на голову. Тому ми будемо відстоювати свої позиції. Я спілкувався з цього приводу з багатьма своїми колегами з інших обласних центрів. Вони думають так само, як я.

– Але рано чи пізно тарифи все одно доведеться підвищувати.

– Якщо ціна на газ зросте, як записано в рахунках, то тарифи доведеться підвищувати катастрофічно, як мінімум, на 30%. Адже газ у структурі ціни на послуги з теплопостачання становить більш ніж 60%.

– І знову будуть винні міські голови, що вони, мовляв, підвищують тарифи для людей.

– То щоб так не сталося, будемо вживати всіх можливих дій.

– Але ж міській владі для того, щоб підвищити тарифи, треба пройти регуляторну процедуру.

– Регуляторна процедура проводиться для прийняття базових тарифів. А потім, коли піднімається тільки ціна на енергоносії, а всі інші складові не змінюються, то треба проводити коригування тарифів. Це процедура спрощена. Але незважаючи на те, спрощена вона чи не спрощена, ви уявіть тільки, на скільки більше людям треба було би платити, якби довелося піти на такий крок.

– А покривати різницю в бюджеті немає чим?

– Покривати можна, але це треба робити планово, заздалегідь передбачивши джерела фінансування. Ви ж пам’ятаєте, як у 2007 році, ми добровільно взяли на себе зобов’язання і покривали 10%. Це окрім тої різниці, яку, згідно із законом, міська рада виплачувала, щоб довести тарифи до рівня економічно обґрунтованих. А у 2008 році ми додатково переказали з міського бюджету підприємствам теплопостачання 9 мільйонів гривень. Це та різниця, яка набігла через те, що вартість газу зростала, а тарифи ми могли підвищувати тільки через 3 місяці, бо треба було пройти регуляторну процедуру. Ви ж розумієте, що підприємство не повинне зазнавати збитків, інакше воно не зможе повноцінно надавати послуги.

– Бюджет січня, як відомо, виконаний на 105%. За рахунок чого?

– За рахунок податку на доходи фізичних осіб, якого надійшло більше від запланованого на 1 мільйон 200 тисяч гривень. Як результат, додатково до бюджету надійшло 970 тисяч.

– Але як вдалося отримати більше коштів від податку на зарплату, якщо ми тільки й чуємо, що на всіх підприємствах скорочують кількість працюючих?

– Скорочують, але я думаю, що державні чинники сьогодні не повинні нарікати на те, що, мовляв, скорочують, і бідкатися, куди подіти безробітних, а замість долання наслідків кризи, займатися подоланням її причин. Тому я не буду складати програм про те, куди подіти безробітних, а й надалі з допомогою якихось преференцій з бюджету, з допомогою спрощення дозвільних процедур намагатимуся створювати підприємствам додаткові можливості працювати. Назву для прикладу Луцький автозавод. Я сам переконав більшість міських голів обласних центрів, що треба мати справу саме з цим підприємством, і тепер автобуси луцького виробництва вже масово курсують вулицями семи великих міст України, серед них і Київ. Крім того, розширюється коло споживачів продукції Луцького автозаводу за кордоном. Я ж і надалі буду рекламувати луцькі автобуси і тролейбуси в Україні. Крім того, в нас і своя програма є. Ми теж плануємо цього року закупляти тролейбуси місцевого виробництва.

– Наскільки мені відомо, їх планується закупити два.

– Два – то так, для початку. Нам важливо купити нових тролейбусів якомога більше. Бо два проблему не вирішать. Треба хоча б шість-вісім-десять. Тому я думаю, що ми все-таки знайдемо момент найвищої кон’юнктури, проведемо земельні торги й аукціони з продажу нерухомості і зможемо програму придбання тролейбусів профінансувати додатково. Саме за те, щоб сьогодні вкладати гроші в інфраструктуру, я агітую і своїх колег з інших обласних центрів. Щойно додаткові кошти з’являться, їх не варто витрачати на соціальні видатки, тому що доплатою в 5 чи 10 гривень не допоможеш. А максимальне вкладення коштів в інфраструктуру дасть змогу створити нові робочі місця. Придбання навіть одного тролейбуса на автозаводі зберігає декілька сотень робочих місць. Це дає перспективу. Є замовлення – підприємство працює. Замовлення на будівництво доріг, будівництво чи реконструкцію дахів, на капітальний ремонт чи будівництво закладів соціально-культурного призначення зберігає сотні робочих місць у будівництві. Таким шляхом ми будемо йти. Я думаю, що він допоможе витримати кризу, не дозволить безмежно необдумано викидати людей на вулицю, збереже підприємства, збереже робочі місця, а отже, збереже податок для бюджету.

– Щодо ремонту місцевих доріг. Як відомо, він здійснюється за кошти, отримані від транспортного збору.

– Якби ми надіялися на той податок із власників транспортних засобів, то, напевно, не збудували б тих доріг, які маємо зараз. Бо ще якийсь поточний чи аварійний ремонт за ті гроші можна зробити. А щоб будувати дороги так, як це робимо ми, треба ефективно використовувати всю нерухомість і землю, яка є в місті, і залучати додаткові кошти до спеціального фонду бюджету. Торік прямих надходжень від податку із власників транспортних засобів надійшло близько 8 мільйонів гривень. А на ремонт, експлуатацію, утримання і будівництво доріг в місті ми використали 38 мільйонів. Так буде і цього року.

– Тобто підвищення ставок транспортного збору істотного впливу на ремонт міських доріг не матиме?

– Ми зовсім не розраховуємо, що від податку із власників транспортних засобів нам надійде, як запланував Мінфін, 24 мільйони. Думаю, автомобілісти доб’ються, щоб цей податок було оптимізовано, щоб він був підйомним, як кажуть. Але найстрашніше, що після того, як його поспіхом підвищили, людям сказали: «Це ми дали на місця додатковий фінансовий ресурс, щоб будувати дороги». Та того ресурсу нема і не буде, тому що не зможуть люди в період кризи в декілька разів більше платити.

– Частину машин взагалі поставлять «на прикол»…

– Цей податок, на мою думку, є анахронізмом. Його треба адмініструвати з власників АЗС, закладати в ціну пального. В кого мотор має більше «кубиків», той відповідно спалить більше бензину і заплатить більше податку. 

– То, як я зрозумів, незважаючи на те, який рівень транспортного збору встановлять, цього року програма «Дороги» в місті буде продовжуватися?

– Звичайно. Ми знову проведемо аукціони, отримаємо кошти до спеціального фонду і будемо капітально ремонтувати та будувати дороги.

– А які будете відновлювати і будувати в першу чергу?

– Торік ми виготовили проектно-кошторисну документацію, щоб повноцінно зробити проспект Соборності. На моє глибоке переконання, треба робити і Гнідавську. Це дві ключові вулиці, над якими ми будемо серйозно працювати, щоб зробити їх на віки, а не просто як-небудь. Окрім того, будемо виконувати підготовчі роботи і влаштовувати асфальтне покриття на всіх вулицях, які його не мають. Особливо в мікрорайонах індивідуальної забудови: на Красному, Вишкові, на Дубнівській, на всіх околицях. Якщо ці вулиці не будуть зроблені, то будуть руйнуватися і центральні. Бо коли автомобіль виїжджає з вулиці без асфального покриття на вулицю з покриттям, то руйнується від того і та дорога, що зроблена.

– Я знаю, що ви не коментуєте чуток, але може зробите виняток і спростуєте чи підтвердите інформацію про те, що фірма – інвестор реконструкції Театрального майдану – збанкрутувала?

– Я думаю, що чутка про її смерть виявилася перебільшеною. В умовах кризи навіть в цивілізованих країнах фірми, конкуруючи між собою, розповсюджують одна про другу подібні чутки. Що вже казати про Україну.

– Тобто ці чутки – ніщо інше, як елемент звичайної економічної війни?

– Так. Якщо послухати всі чутки, то виявиться, що збанкрутували всі підприємства і фірми, які тільки є в Україні (сміється). Я знаю, що нині в тяжкому фінансовому стані всі підприємства, всі фірми. У першу чергу ті, що працюють у будівельній галузі. Якщо металургія вже зараз починає спинатися на ноги (запускають навіть ті заводи, які зупинилися, бо для експортерів з’явилися прийнятні умови: на зовнішньому ринку ціна на метал не зменшилася, а долар стосовно гривні зміцнів), то будівництво поки що сиплеться. Як тут чинити? Треба заробити гроші і вкладати їх у розвиток інфраструктури: будівництво доріг, об’єктів соціально-культурного призначення, доступного житла зрештою. Ці програми треба починати саме в цей важкий час. А коли в економіці полегшає, тоді вони дуже швидко будуть розвиватися. І я думаю, що й ті фірми, які запланували такі масштабні проекти, наперекір фінансовій ситуації будуть починати їх реалізацію. Бо криза не може тривати сім чи десять років. Якщо чекати, поки вона закінчиться, то від підприємств каменя на камені не залишиться. Більшість керівників серйозних підприємств це розуміють. І тому я думаю, що будівництво не з таким розмахом, як би хотілося, але триватиме. Тільки тепер треба буде працювати поетапно. А план реконструкції Театрального майдану, щоб не залишати розкопів, розбитий на чотири черги. Зробимо першу, тоді візьмемося за другу. Не дай Боже, звичайно, але може статися і таке, що через ще більше погіршення ситуації на фінансовому ринку і в будівництві, розпочати реалізацію проекту цього року нам не вдасться. Тоді його буде відкладено на наступний рік. Тільки не через банкрутство якоїсь окремої фірми, а хіба що у зв’язку із загальною ситуацією в будівництві.

– Опоненти звинувачують вас в тому, що ви, маючи архітектурну освіту, даючи дозволи на реалізацію новаторських проектів, спотворюєте архітектурне обличчя міста. Як приклад наводять новий офісний центр, збудований на вулиці Лесі Українки. Хоча мені, наприклад, він подобається.

– Мені, до речі, теж.

– Але чи маєте що відповісти на закиди?

– Я думаю, що опонентів, особливо тих, які не мають ні архітектурної освіти, ні досвіду, душить звичайна жаба. Бо коли один щось робить, а другий, як кажуть в народі, бомки стріляє, то він думає, що критикою заживе собі слави. Я розумію, що Моська стала знаменитою лише через те, що гавкала на Слона. Це теж спосіб. Але я би краще порадив усім тим великим знавцям, які розповідають, що хтось, будуючи красиві сучасні приміщення, спотворює образ міста, як фахівцям взяти участь у наступному конкурсі на будівництво якогось нормального приміщення, запропонувати кращий проект і місце розташування пам’ятників. Ми, на жаль, не отримали нормальних ідей, які б можна було зреалізувати.

– На мою думку, архітектура – це взагалі революційна річ.

– Я не буду згадувати Ле Корбюзьє, який висунув альтернативу «архітектура або революція», скажу тільки, що в архітектурі, на мою думку, головне, аби новаторство не зафіксувало старих недоліків. Якщо нова ідея не сприймається сьогодні, то вона сприйметься завтра. Але найгіршим варіантом було б наштампувати квадратових будинків, які б «ідеально» вписувалися у квартали радянської хрущовської забудови. Тоді б ми назавжди замкнули себе у радянську скриньку. Бо в якому будинку, в якому середовищі людина живе, така в неї виробляється свідомість. Давайте нарешті потихеньку звикати до дискусійного. Бо якщо воно дискусійне, отже, то щось свіже, нове, адже будинок добротно зроблений.

– Не можу не запитати про ваше ставлення до тієї халепи, в яку потрапив депутат Луцької міської ради Дмитро Москвич. Цікаво почути ваш коментар з приводу факту його затримання.

– Мені, звичайно, неприємно, що у причетності до отримання хабара підозрюється саме наш депутат. Але ще більш неприємно, що в нас в країні поки що затримують і притягують до відповідальності тільки депутатів місцевих рад. В крайньому разі, якогось міського голову чи голову райдержадміністрації. Ніби ми не розуміємо, що на рівні Верховної Ради на декілька порядків вищі суми хабарів ходять. Вже давно і там треба порядок наводити. Бо якщо цього не буде зроблено, то скільки б тут правоохоронні органи не «чистили» місцеві ради, це зло кожного разу буде відновлюватися. На місце одного затриманого депутата прийде інший, такий самий. Спочатку він буде брати меншу суму, потім, як увійде в апетит, більшу. А причина в чому? Причина в тому, що якщо міський голова має 20% повноважень і можливостей, а 80% відповідальності, то депутати мають 100% повноважень і нуль – відповідальності. Хоч в законі про боротьбу з корупцією виписано, що депутати місцевих рад так само відповідальні за свої вчинки і за рішення, які вони приймають. Але реальної відповідальності вони не несуть. Що вже казати про Верховну Раду? Тут, у міській раді, серйозно працюють правоохоронні структури, і результати їхньої роботи є. А, скажімо, в обласній раді, судячи з того, що нікого не затримують, жодних проблем нема. У Верховній Раді взагалі все ідеально: всі білі, пухнасті, красиві. Тому я не буду задоволений таким розвитком подій, поки не притягнуть до відповідальності високопоставлених корупціонерів, і поки кожен громадянин України, незалежно від його статусу, службового становища, не почне усвідомлювати, що за всі порушення закону треба відповідати. У системі держави головне, щоб той, хто порушує закон, був покараний, щоб відповідальність була невідворотною. А в нас саме через те у країні безлад, що ніхто ні за що відповідальності не несе.

– У вас реформаторський склад характеру. Ви постійно впроваджуєте нові ідеї, нові підходи…

– Ні, я не реформатор, я лише хочу працювати. А щоб працювати, то дійсно треба впорядкувати кожну галузь, в якій ти хочеш отримати результат.

– А чи задоволені ви ходом житлово-комунальної реформи у місті?

– Не було ще ніякої реформи в житлово-комунальному господарстві ні в місті, ні в державі. В державі взагалі відсутня поки що будь-яка програма реформування. Тривають лише дискусії. Спостерігаючи за ними, всоте переконуюсь, що ніхто не знає, що робити далі, і навіть не береться щось робити. Бо дискусії такі ворожі, що в них нема бажання знайти істину. Шукають крайніх, звалюють вину один на другого, тільки кроків до поступу нема ніяких. Ми прийняли свою програму. Основна її суть, щоб були чітко визначені надавачі послуг: від моменту, коли виробляється, скажімо, тепло чи вода, і до моменту, коли людина споживає їх у себе в квартирі. Щоби було поменше проміжних ланок, щоб витіснити усіляких посередників, щоб кожен надавач відповідав за якість своєї послуги. Це складно, тому що навіть законодавство в цій сфері написане ще за інерцією, багато списано з радянської нормативної бази, і воно вже застаріло. Але я думаю, що нам все вдасться. Головне, що суспільна думка тут однозначна: 80% людей не задоволені станом речей у житлово-комунальному господарстві.

– Але чи вдасться задовольнити їх в окремо взятому місті?

– Напевно, вдасться. Коли ми починали впорядковувати рух громадського транспорту, теж ніхто не вірив в успіх. Казали: «Що це ви в окремо взятому місті щось винаходите? Нічого вам не вдасться зробити. Ви подивіться, що в країні робиться». Ми собі слухали, але справу свою робили. Щось вдалося, можливо, не все. Але я думаю, що база вже створена достаньо серйозна, і тепер її треба доопрацьовувати. Все-таки підприємство електротранспорту, яке тепер вже й автомобільні послуги надає, різними способами треба витягувати з того економічного стану, в яке воно потрапило. Я думаю, як тільки вже хоч трішечки стабілізується ситуація, нам вдасться поправити економічний і фінансовий стан цього підприємства.

– Але тут дуже багато залежить від державної субвенції.

– То система пільг в нашій країні так побудована, що тролейбус виходить соціальним видом транспорту. 80% тих, хто користується тролейбусом, їздять безкоштовно. Тому така велика залежність від державних субвенцій. Але і тут треба шукати вихід, бо вічно не буде тої підтримки, того комунізму так званого. І тут ми знайдемо вихід, навіть якщо він не буде знайдений на центральному рівні. Тут ми зробимо так, як це буде зручно для лучан. Те саме і з житлово-комунальним господарством – треба робити в окремо взятому місті.

– А вартість послуг після реформування зросте?

– Вартість не може зростати, тому що надавач послуг має працювати над удосконаленням якості, зниженням собівартості, впровадженням енергозберігаючих заходів. Не «проїдати» всіх коштів, які йому надходять від споживачів, а думати і про завтрашній день. Думати не про те, як підвищити тариф, а як знизити собівартість. Щоб було менше втрат води, наприклад. Щоб вона не виливалася десь, а людям доводилося платити і за ті втрати.

– Дійсно, коли, скажімо, встановлять лічильники на всі будинки, тоді вже відповідальність за втрати буде «Луцькводоканал» нести, а не перекладати їх на людей.

– Не так все просто. Порівняйте з електроенергетикою. Там лічильники всюди стоять. Але все одно є проблеми і не можна порахувати, скільки витрачається електроенергії, скільки її споживається, які втрати списуються. Коли я працював в обласній держадміністрації першим заступником голови, то дуже серйозно вимагав зменшення втрат. Тоді, якщо я не помиляюся, ВАТ «Волиньобленерго» показувало 28% втрат. Їх розписували на всіх споживачів і за них кошти брали. Але ж на електрику всюди лічильники стоять.

– У вас і нині стосунки з обленерго не дуже хороші, бо ви не погодились на те, щоб міські гроші віддати замість тих, що вчасно не надійшли з державного бюджету.

– Чому ж нехороші? Нормальні робочі стосунки. Я вважаю, що ми маємо дожити до того моменту, коли ніхто не буде виступати як монополіст і вказувати: або ви виконуєте те, що ми кажемо, або ми вам щось обріжемо (вибачте, що так вульгарно висловлююсь). Це перша причина всіх негараздів у нас в країні. Тому що той монополіст майже так, як той депутат, що диктує умови, нічого не робить для поліпшення і не хоче ні за що відповідати. Просто кажуть: «Є там, у місті, міський голова, от він хай платить. Вони там багаті, мають землю, майно, доходи в бюджеті». Зачекайте, яке кому діло, скільки доходів у місті? Хто це вас навчив у чужу кишеню кривим оком, вибачте, заглядати? Не може так бути. Стосунки міста з постачальними організаціями, підприємствами мають бути добрими. Вони мають грунтуватися на законі і договірних умовах. А при укладенні договору той, що продає товар (чи роботи, чи послуги) має переживати, щоб його купили, пропонувати знижки, пропонувати якийсь товар новіший, вищої якості. А тут так виходить, що приходить продавець і каже: «Ото маєш в мене забирати стільки-то товару за такою-то ціною і я ще тобі буду нерви псувати. Бо якщо мені щось не сподобається, я тобі кран перекрию чи рубильник вимкну». І взагалі мене дивує, коли починають розповідати про якісь стосунки: в кого вони добрі, а в кого недобрі. Тут же не йдеться про стосунки особисті чи між підприємствами і містом. Зрештою, в місті всі рішення міської ради, виконкому, розпорядження міського голови, прийняті в межах своєї компетенції, абсолютно законні, бо вони чітко контролюються прокуратурою на відповідність чинному законодавству, і, відповідно до Конституції, є обов’язковими до виконання всіма підприємствами, установами, організаціями і громадянами, які мешкають в межах міста або проводять в ньому свою діяльність. І це має бути першим пунктом будь-яких стосунків, тому що свої рішення міська рада приймає від імені всіх мешканців міста. І якщо хтось не буде рахуватися з ними або казати, що я, мовляв, не громадянин чи не член територіальної громади, або ставити себе вище від громади, то в нього перспектива не дуже світла. Це підтверджує українська історія за багато століть.

– На одній із оперативних нарад ви сказали, що будете переглядати соціальні програми, тобто на період кризи вводите режим жорсткої економії. Чи позначиться це на культурі в місті, на охороні здоров’я, на освіті, на фізичній культурі?

– Я так сказав, бо треба, щоб потрохи люди привчалися до раціонального використання коштів, незалежно від того, буде криза чи не буде. Навіть якщо грошей надходить у два рази більше, ніж сподівався, то їх треба використовувати раціонально, бо завжди так не буде. Але я кожному керівнику структурного підрозділу навіть особисто пояснював, що торік теж було багато оптимізму, що рік вдасться, але в першому кварталі ми ще не знали, як він вдасться. Тому я просив запланувати мінімальні кошти на виконання всіх без винятку програм. Бо поганих програм у нас нема, всі треба розвивати, незалежно від того, чи це програма розвитку промисловості міста, чи то програма розвитку фізичної культури і спорту, екологічна чи туристична. Їх близько сорока є, і на всі в бюджеті цього року передбачене хоча б мінімальне фінансування. Ми не заморожуємо жодної програми, а по ходу виконання бюджету будемо бачити, які з них можна буде дофінансувати.
 
Розмовляв Святослав ЛЕСЮК

Джерело: ВП Прочитано - 1828 раз



Коментарі до інтерв'ю:

Світлана17.02.2009 17:19
На рахунок будівництва Шиба правий


Вадим 25.04.2009 20:04
рекламувати автобуси це одне , а хто їх купляти буде ,в нас Богдани поїздили 1 рік і вже розвалюються ,кому вони такі потрібні . Спочатку на мою думку треба покращити якість автобусів ...



Додати коментар






Сервіси
  Афіша
  ТВ - програма
 

Медіа
  Фотогалерея
  Відео - Луцьк
 

...

Погода Луцьк
 


Погода в інших містах

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

 

Ми в Facebook
 




© 2007 - 2016 Топ Луцьк


Проект компанії:
Про портал | Правила порталу | Рекламодавцям

Промо | Партнери проекту | Робота у нас | Карта сайту | FAQ | Контакти