ТОП
  Новини
  Інтерв'ю
  Біржа праці
  Дошка оголошень
  Каталог підприємств
  Акції та пресс-релізи
  Статті та Аналітика
 

Довідник
  Про Луцьк
  Карта Луцька
  Міська тел. довідка
  Телефонні коди Волині
  Поштові індекси Волині
  Міський транспорт
  Розклад руху поїздів
  Розклад руху по АС-1
 

Інструменти
  Книги
 

Ми ВКонтакте
 


Підписка на новини

e-mail:
RSS RSS
 


Богдан Шиба: 2009-й має бути легшим, ніж 2008-й, бо то був високосний рік




Богдан Шиба: 2009-й має бути легшим, ніж 2008-й, бо то був високосний рік
Яким був 2008 рік для очільника Луцької міської ради? Про плани, що вже втілені у життя, проблеми міста та реальні перспективи розвитку обласного центру в передноворічному інтерв’ю розповість міський голова Богдан Шиба.

– Богдане Павловичу, остання сесія Луцької міської ради відбувалася під тиском вулиці. Ваші опоненти критикують вас за те, що ви не зуміли пояснити підприємцям вигоду від прямих договорів із міськрадою. Чи, можливо, тут задіяний інший чинник, що частина підприємців працює в «тіні». Може це їм вигідно, щоб мати такого посередника, який би десь закривав очі на їхні дії.

– А вам не здається дивним, що багато сотень підприємців прийшли захищати інтереси приватної структури?

– Це взагалі нонсенс.

– А чому? Тому що дійсно там не все в порядку, і ця структура боїться провести інвентаризацію кожного робочого місця. Ця структура боїться, щоб не перевірили, як вона бере плату і за що, скільки вона платить, куди йдуть ці гроші. І, відповідно, підштовхує підприємців. Ви ж знаєте, що і 23-го, і 25-го адміністрація ринків чи ще там хтось, м’яко кажучи, спонукав підприємців до того, аби вони закривали свої торгові місця і йшли під стіни міської ради. Я вважаю це нормальним явищем, коли люди висловлюють свою позицію, але завжди порівнюю різні речі. Згадайте 2004-2005 роки, коли люди виходили на Помаранчеву революцію і готові були віддати всі свої гроші, для того щоб позбутися гніту, для того, щоб їм дали нормально жити і працювати. Тепер – з точністю до навпаки. Люди прийшли захищати структуру, яка лише збирає з них збори і сяк-так сміття прибирає, навіть не вивозить, бо вивозить «Луцькспецкомунтранс». І двірники змушені виконувати не свою роботу, бо підбирають кожного вечора після базару сміття. А підприємці виходять захищати інтереси цієї структури. Це дивно, але це дуже легко пояснюється, тому що за тим стоять кошти. Якби кожен підприємець був самостійним, мав хоча б якийсь договір на оренду землі чи на своє торгове місце, він би платив утричі менше. Але ту систему відпрацювали вже впродовж багатьох років. Людей до того привчили. Їх страхають усілякими можливими реорганізаціями, що хтось щось на їхньому місці побудує. Хоча насправді ми маємо приклади таких дій тільки з боку приватних структур. Я не збираюся обговорювати ні підприємців, ні приватну фірму «Скорпіон-сервіс», але саме приватна фірма зносить їхні робочі місця і будує торговий комплекс. З боку ж влади такого не було і не буде. А якщо ви добре пам’ятаєте, не далі, як рік тому, керівник облспоживспілки казав: «Ми готові на місці ринку збудувати сучасний торговий комплекс, тільки дайте нам цю землю не на рік, а на п’ять». А міська рада казала: «Ні, тільки на рік. Бо якщо на п’ять, то хто його знає, що він там наробить і як він з тими людьми поведеться». Тепер же все переставлено з ніг на голову. Чому? Тому що почалася передвиборна кампанія. Дуже багато людей в нас стали політичними професіоналами, які ні на чому іншому, як на провокаціях, листівках, політичних акціях заробляти не вміють. Вони одразу підключились до цього. Якщо правоохоронні органи вважають, що вони це роблять законно, то цей безлад триватиме й далі. Але на ринках міська рада порядок мусить навести, бо це її обов’язок за законом. Адже ви пам’ятаєте, як ще рік чи півтора тому перед Завокзальним і Центральним ринками були катакомби, і не можна було ні проїхати, ні пройти. А на тих катакомбах стояли торгові ятки, і просто на проїзній частині люди торгували. Ми цей перший етап впорядкування зробили. Місто вклало гроші, збудували дорожнє покриття, поробили парковки, щоб не заважати руху транспорту понад базарами. Тепер ми мусимо (так вимагає закон) запровадити правила торгівлі на ринках. Щоб там було все обліковано, щоб кожен знав, за що він платить і кому платить. 

– Але ви погоджуєтеся з тим, що ви все-таки не зуміли донести до підприємців усі переваги прямих договорів?

– Донесенням займаються засоби масової інформації. Але вони теж у критичній ситуації: наклади падають, грошей люди не мають, вони готові друкувати будь-які замовні публікації. Ви читали в газетах, бачили по телебаченню за гроші оплачені репортажі, де все перекручено, поставлено з ніг на голову. Міська рада не має коштів, щоб оплачувати замовні матеріали і тому програє в багатьох позиціях інформаційне поле. Але ми мусимо працювати за законом. Ми не будемо уподібнюватися до тих, хто замовляє і оплачує неправду. Ні міська рада, ні міський голова не порушили жодного закону. А дехто хоче зробити винною владу і притому заробити ще собі капітал.

– Політичний капітал.

– Політичний капітал нині купується за гроші. А ви знаєте, скільки грошей можна зараз отримати на базарі. Чому йдуть війни-перестрілки на «Озерці» в Дніпропетровську, на ринках Одеси чи Харкова? Тому що там беззаконня, і ті, хто заправляють ринками, отримують мільйони тіньових коштів, з яких не платять податків. Вони можуть їх вкладати в тіньову економіку, в тіньову політику, в тіньові інформаційні війни, які, на превеликий жаль, відбуваються і в нас, у Луцьку. Але що б хто не розповідав, ми будемо просто виконувати свою роботу. Звичайно, за ці події на базарах будуть відповідати всі, хто спрацював не так, як треба. Думаю, що у міськраді будуть якісь кадрові перестановки. Але порядок і на базарах наведемо. Пам’ятаєте початок 2008 року – три місяці, кінець 2007-го – місяць, які були дискусії щодо громадського транспорту в місті. Теж вішали листівки про мою скромну персону. Теж люди мітингували, пікетували, в суд подавали багато разів. Але життя показало, що якби ми цього не зробили, то зараз в місті взагалі б не можна було проїхати. А так і затори зникли, і громадський транспорт зупиняється на зупинках, людям зручно. Більше того, почали навіть маршрути підлаштовувати на замовлення людей.

– Це одне з непопулярних рішень, яке приймала влада. А ще були такі рішення?

– Таких рішень багато. Тому в моїх опонентів і є підстави казати, що я десь із кимсь сварюся, не знаходжу спільної мови. Я ж виконую свою роботу і не маю звички домовлятися кулуарно будь з ким. Якщо якесь підприємство хоче про щось домовитись з містом, будь ласка, є засідання виконкому, сесія міської ради. Приходь – розповідай про свої пропозиції, члени виконкому розглянуть.

– Отже, ви проти кулуарних домовленостей.

– Я проти кулуарних домовленостей, бо за ними стоять тіньові злочинні капітали. І потім ті кулуарні домовленості мають дуже страшні наслідки для держави і для міста. Ви ж розумієте, що проблема з котельнею на Карбишева, 2 почалася з кулуарних домовленостей. Якби всі первинні установчі документи обговорювалися відкрито, ну, хоча б сесія десь транслювалася. А то так, не спитавши людей, не подумавши про наслідки, найстратегічніший об’єкт віддали і все. От вам наслідок кулуарних домовленостей. Чи щодо стадіону. Тихенько в кабінеті підписали не договір оренди, а договір про співпрацю, який взагалі є юридично нікчемним документом. На підставі нього комерційна структура хоче відібрати стадіон і так само, як щодо котельні, заявляє, що він ніколи не був власністю громади і не буде. То я просто скажу: доки я міський голова, то все, що є в місті, і не доведено, що це чиясь приватна власність, зароблена чиїмись приватними руками, все буде у власності громади.

– Із телерепортажу я довідався, що на останній сесії трьом депутатам міськради надані земельні ділянки і ще, нібито, надано родичам чиновників.


– Депутати так, як і всі громадяни, написали заяви. Я у ці процеси не втручаюсь, бо не вважаю, що це справа міського голови – ділити земельні ділянки у 6 сотих, в мене є багато серйозніших проблем. Хоч тут є етична проблема, бо ділянок десь близько 60-ти, а заяв було до 2-ох тисяч. Але я не вважаю злочином те, що депутат написав заяву і отримав земельну ділянку. Більше того, там, здається, два депутати на себе написали і два чиновники з обласної адміністрації – заслужені люди. Але це принаймні чесно. Краще хай пишуть заяву, отримують земельну ділянку, щоб дійсно на ній будувати собі житло, ніж знаходити якогось пільговика, якому міська рада не може за законом відмовити, отримувати на нього земельний наділ, а потім, наступного дня після того, як оформлено документи, переписувати його на себе і перепродувати, заробляючи при тому гроші.

– У верхніх ешелонах влади постійно говорять про політичну корупцію, про лобізм тих чи інших комерційних інтересів. Сам по собі лобізм – не така вже й погана справа, якщо мова не йде про лобіювання інтересів фірм, що мають сумнівну репутацію. То чи не зайшла ця інфекція в Луцьку міську раду? Бо знову ж таки з преси дізнаємося, що підписання угоди на ремонт доріг в місті із сумновідомою фірмою «Магістраль» з дубнівською пропискою, що згодом «відзначилася» недоброякісним ремонтом дорожнього покриття на вулицях Карпенка-Карого і Набережній, лобіював один із депутатів міськради.

– Я б термін «політична корупція» взагалі не вживав. Вважаю, що його придумали навмисно для того, щоб можна було ухилитися від відповідальності. Бо якщо депутат лобіює якусь сумнівну структуру (навіть з тим випадком, що і в нас у міській раді), це має бути розслідувано, доказано і покарано в кримінальному порядку, оскільки йдеться про великі кошти. А те, що це було зроблено віртуозно, то ви знаєте, що за віртуозні злочини дають більші терміни.

– Але у згаданому випадку чи було з боку міськради подання до правоохоронних органів?

– В цьому випадку ми не можемо подати в суд чи прокуратуру на депутата, тому що відбувався тендер. А того, що фірма написала завідомо низькі ціни, розраховуючи на те, що потім буде восени виконувати роботи, допустить халтуру, за яку візьме гроші, передбачити не можна було. Ми відкрили конверт – там сума найнижча. Якби ж у законі передбачено було, що міський голова чи міськвиконком має право перевіряти репутацію фірми. Якби в законі було прописано, що фірму, яка не виконала тендерні умови, можна, як на Заході, оголосити в засобах масової інформації недобросовісною, щоб із нею не мав права після того працювати жоден державний орган і, взагалі, щоб її не допускали до роботи з бюджетними грішми. На жаль, у цій частині законодавство недосконале. Але ми зробили те, що могли. Подали в суд за недоброякісно виконану роботу. Більше того, ми не оплатили їй ту частину роботи, яка була виконана недобре. Зараз ми виграли справу в господарському суді, і з фірми має бути стягнуто ще додатково штрафні санкції (приблизно 400 тисяч гривень). Але ту фірму продовжують лобіювати, і в апеляційному суді нам буде тяжко. Ми змушені будемо всіх зусиль докладати, щоб виграти цю справу остаточно і все-таки стягнути завдані збитки й штрафні санкції в повному обсязі, оголосивши привселюдно, що це недобросовісна структура. А з приводу того, як подолати корупцію… Я був на колегії обласного управління Міністерства внутрішніх справ і розповідав багато сумних речей, які робляться в наш час. Зокрема, про курсові скачки, обмін валюти «міняйлами» серед білого дня (всі ж знають, що вони пов’язані з банками, і як банки заробляють), повернення ПДВ фірмам, які нічого не заробляють і неповернення таким підприємствам, як підшипниковий чи автомобільний завод. Мені починають казати – немає механізму боротьби з цим явищем. Даруйте, але півтора року тому, коли в місті були дороги такі, як у 1941 році, ви ж теж казали: «Ми розуміємо, бо нема грошей, нема механізму, як їх поремонтувати». Але ж ми їх зробили.

– У 2008 році в місті капітально відремонтовано і навіть заново збудовано чимало доріг, відремонтовано багато дахів. Але сьогодні, коли криза вже не насувається, а стукає нам у двері, починає зачіпати кожного з нас, бо по сто осіб реєструється щодня у міському центрі зайнятості, що нас очікує? Які ваші прогнози? У місті активно поширюються чутки, що вчителі на два тижні підуть у відпустки за власний рахунок. І хоч начальник обласного управління освіти Михайло Попович у пресі спростував їх, люди відмовляються в це вірити. Чи справді ситуація настільки загрозлива, і педагоги першими потраплять під удар безгрошів’я?

– Насправді цього не буде, бо це може бути тільки з доброї волі.

– Добра воля у нас завжди добровільно-примусова.

– Не знаю, як у вас, а в мене добра воля – це, коли людина сама хоче. Я – патологічний демократ, ви знаєте про це. Справді, тяжко зараз усім людям, не є такими великими заробітні плати, більшість людей живе з них. Єдине, що можу сказати: ми не маємо гарантій, підтверджених із державного бюджету (а більшість заробітних плат надходять у вигляді субвенцій саме з нього – для вчителів, лікарів, працівників культури, фізкультури і спорту). Уже в грудні ми змушені були використовувати кошти міського бюджету, які мали піти на інші цілі, для того, щоб перекрити недостачу коштів, що були недофінансовані з державного бюджету. Будемо робити це і в січні.

– Тобто вчителі у вимушені відпустки не підуть?

– Щодо відпусток і оплати праці питання не стоїть. Ми думали, як би зекономити енергоносії, щоб зробити канікули, скажімо, 14 днів. Але однаково не вдасться, бо треба приміщення зігрівати, щоб не зруйнувати систему опалення. Тож чутки небезпідставні, тому що всі підрозділи міської ради зараз опрацьовують всі можливі варіанти, як зробити так, щоб не зірвати виплату заробітної плати людям, не зірвати виплат за енергоносії, щоб нормально жило і функціонувало місто, бо міністр фінансів сказав, що в державному бюджеті десь від середини січня і в лютому коштів точно не буде. Тобто ми, як завжди, мусимо думати не тільки за себе, а й за державу.

– Рік тому перед Новим роком ви так само запланували і провели земельний аукціон для того, щоб створити стабілізаційний фонд на оцей «п’яний» місяць, як ми називаємо січень. Чи вдається вам цього року створити певний запас міцності для бюджету-2009?

– Поки що вдається. Ми провели земельний аукціон. Небагато продали маленьких діляночок (великі ділянки не купують – нема грошей, нема кому будувати) на півтора мільйона гривень, приватизовано шляхом викупу декілька ділянок, від продажу яких надійшло близько 5-ти мільйонів. Звичайно, не так, як торік – 30 мільйонів, але «якихось» 6-7 мільйонів додаткових заробили. Думали, що зараз відбудеться майновий аукціон, але серйозних покупців поки що не знайшлося. Ми його будемо повторно оголошувати. Аукціон відбудеться тоді, коли буде нормальна кон’юнктура і коли буде надія заробити добрячі суми грошей. Думаю, не пізно буде його провести і в лютому, тому що в цей час буде ще гірша фінансова ситуація.

– Який на вашу думку бюджет Луцька-2009?

– Бюджет міста дуже складний, хоч ми працюємо з основними бюджетоутворюючими підприємствами, починаючи з автомобільного заводу, щоб вони не скорочували своїх програм. Далі будемо з усіх сил підтримувати свої комунальні підприємства, бо вони теж дають надходження. От подивимося на зворотній бік того непопулярного, як ви казали, рішення півторарічної давності щодо реорганізації громадського транспорту. Луцьке підприємство електротранспорту платить за рік більше 5-ти мільйонів гривень податків, а так би не платило. Приватні перевізники взагалі майже не платять. Підприємство платить легальну заробітну плату майже тисячі людей. Вони працевлаштовані, і ми не дозволимо їх викинути на вулицю, навіть якщо буде криза, бо все одно треба, щоб транспорт їздив. Бюджет міста не таким оптимістичним, як у 2008 році, але, думаю, що він дозволить прожити цей складний кризовий рік так, щоб не відміняти жодну програму, затверджену міською радою. Ми входимо у першу сімку міст України, які мають високий кредитний рейтинг, що дозволяє працювати з міжнародними фінансовими інституціями. Якщо не вдасться залучити дешеві кошти в Україні, а вони, підозрюю, будуть недешеві, то ми залучимо дешеві кошти із-за кордону. Криза – не криза, а дахи людям треба будувати. Те, що ми у 2008-му більше 40 дахів людям зробили (це ж не на одноквартирних будинках, а на багатоквартирних) – це десяткам тисяч людей зняли проблему. Ми мусимо продовжувати ту програму, аж доки всюди не буде наведено порядок. Ще одна вічна проблема – підвали. Коли за радянських часів будувалися багатоповерхівки, погану ізоляцію труб поробили в підвалах. А вони тут зазнають корозії ще швидше, ніж в землі. Ми повинні якомога швидше зробити підвали сухими і відремонтувати комунікації загального користування. І наступне – вже завершуємо розробку проекту реконструкції гарячого водо- і теплопостачання в місті. Уже найближчим часом на чотирьох об’єктах почнеться його реалізація, яка розрахована на 2,5 роки. Це, по-перше, перехід гарячого водопостачання на «нічну» електрику. Зрозуміло, що це дуже багато додаткових проблем. Бо тільки почали робити проект, виявилося, що комунікації в місті розраховані ще на те, що не в кожній квартирі є холодильник, аудіо- і відеоапаратура. А зараз потужність побутового споживання у п’ять разів зросла, не кажучи вже про всілякі силові установки, на яких нині працюють і малі підприємства, і підприємці. То й цей клопіт ляже нам на плечі, бо, крім обладнання систем підігріву води, ще треба буде думати, як замінювати трансформаторні підстанції, кабельні мережі.

– А хто це має замінювати? Хіба не енергопостачальні організації?

– Я думаю, що знову це перекладеться на місто. Ви ж бачили, як було з газом і електрикою у вересні-грудні, коли держава не те що відмовлялася, а просто чиновники не підписували протоколи, і з державного бюджету гроші не переказувалися, а енергопостачальні організації заявляли: «Нам все одно. Вам треба світло чи газ – от і платіть». І в багатьох випадках доводилося з міського бюджету сплачувати суми, які винна держава. То я не дуже розраховую, що нам буде хтось сильно допомагати реконструювати ці комунікації. Так само і з системами теплопостачання. Треба на більшості котелень замінювати обладнання на більш продуктивні котли, які можуть працювати на різних видах палива. Я так думаю, що не далі, як за два з половиною роки нам доведеться в отаку погоду для опалення взагалі газу не використовувати, бо він буде надто дорогим. Тому ми маємо обладнувати котельні на альтернативних видах палива: на відходах деревини, на лозі, щепках, на чому завгодно, і розраховувати на те, що газ використовуватиметься тільки тоді, коли температура повітря знижуватиметься до 10-15 градусів морозу. І, зокрема, на оцей тепловий район, який обслуговує котельня на Карбишева, потрібно обладнати дві менш потужні, але більш оперативні котельні, теж на різних видах палива або біля деяких віддалених будинків ставити блочні котельні – знову ж таки не на газі, а на альтернативних видах палива. Життя ставить перед містом серйозні виклики. Як, зрештою, і перед державою загалом. Мені дивно, що на центральному рівні багато часу витрачається на з’ясування стосунків. Я, власне, через це і з партії вийшов. Бо бачив, що політика переходить у таку боротьбу «за єдність демократичних сил», після якої каменя на камені не залишиться. На жаль, через це на центральному рівні втрачено вже дуже багато місяців для того, щоб уже розпочати ті стратегічні роботи, про які я кажу. І знову левова частка впаде на плечі міста.

– Коли буде затверджений генеральний план розвитку міста? Деякі ЗМІ стверджують, що ви хочете прихопити частину земель навколо Луцька, а сільські голови чинять опір цьому…

– Сільські голови здогадуються, що всі ті земельні ділянки, про які йдеться, вже давно мають господарів. Залишилося тільки документи оформити. Але є закон. Він передбачає, якщо земля в комунальній власності, вона може бути надана на конкурентних засадах, окрім будівель суспільного призначення. Якщо земля в приватній власності, вона буде викуповуватися. І якщо ті масиви землі, які вже мають своїх власників, увійдуть до генерального плану міста, вони своїх власників не змінять, бо генеральний план визначає не власників, а систему забудови. Я тільки єдине мав зауваження до деяких сільських голів, що вони попродавали чи понадавали земельні ділянки під індивідуальну забудову там, де ще старим планом була передбачена окружна дорога. Це порушення закону, бо старий генеральний план діє до того моменту, доки не затверджений новий. Якщо поза Рованцями була передбачена об’їзна дорога, а на цьому місці комусь виділили земельну ділянку під індивідуальне будівництво, це злочин. І коли вже дійде черга до проектування тієї дороги, все виявиться. Строку давності цьому немає. Однаково хтось буде відповідати. Бо ніхто не збирається потім за шалені гроші викуповувати в тих людей землю для того, щоб прокласти дорогу, тим більше дорогу державного значення.

– Але ж межі обласних центрів і генеральний план їх розвитку затверджує Верховна Рада. Як ви гадаєте, чи затвердять депутати генплан Луцька?

– Ми його офіційно внесемо на затвердження уже навесні. Думаю, що Верховна Рада затвердить генплан без жодних проблем. Тим більше, що то не видумка міста чи міського голови. Генеральний план, відповідно до вимог закону, проектував державний спеціалізований проектувальний інститут, який за це відповідає.

– Чи задоволені ви минулим роком. Зважаючи, на всі ті загрози і виклики, що нас чекають у 2009-му, чи з оптимізмом дивитеся в рік наступний?

– Я завжди дивлюся з оптимізмом, бо маю великий досвід – з 1984 року працюю на державній службі. Не нажив за цей час палаців, дач, автомобілів (воно мене просто не цікавить), а нажив велику відповідальність. Я відчуваю, що наступний рік буде дуже відповідальним, треба буде навчитись жити і за таких умов. У 2008-му я був стриманим оптимістом. Якщо ви пам’ятаєте, коли 4 січня 2008 року затверджувався бюджет міста, то було дуже багато критичних зауважень на мою адресу, зокрема, і від бюджетної комісії. Говорили, що я хочу занизити показники бюджету, щоб потім рапортувати про дуже велике перевиконання, ледь не за орденом їхати. Тоді я казав: «Давайте не поспішати, доживемо рік до кінця, і все стане на свої місця». Як виявилося, мої підрахунки були найбільш реалістичними. Не те, що я передбачив загрозу кризи, швидше перестрахувався, відчуваючи, що така халепа може бути.

– А зараз перестраховувалися?

– Зараз може статися з точністю до навпаки. Всі дуже налякані кризою і будуть старатися обмежити розрахунки доходів і видатків, максимально скоротити чи навіть призупинити якісь програми, які мають виконуватися в місті. Але я, напевно, буду казати ту саму фразу, що й 4 січня 2008 року: «Не спішіть робити висновки на початку року». Я так кажу, тому що криза в Україні викликана, без сумніву, тільки внутрішніми факторами. І основна причина кризи в нас, на мою думку (скільки б мене не критикували за неї, я її не зміню), – це те, що близько 60 відсотків економіки перебуває в «тіні» і не працює на державу, на її людей. І якщо Президентом, урядом, Верховною Радою будуть прийняті не просто косметичні антикризові заходи і будуть встановлені дуже жорсткі правила гри, якими стимулюватиметься легальна підприємницька діяльність і надаватимуться їй навіть якісь преференції, а тіньовикам, що не платять податків до бюджету, буде поставлено жорсткий заслін, можна розраховувати на оптимістичний варіант розвитку подій. Якщо так не буде зроблено, я до весни ставлю собі завдання придумати, як зробити ажіотаж навколо окремих об’єктів, окремих земельних ділянок, щоб заробити для міста достатньо коштів, вийняти ті кошти з тіньової сфери в легальний бюджет, щоб могти заплатити заробітну плату вчителям, лікарям, працівникам культури, іншим бюджетникам.

– Зважаючи на сказане, що б ви побажали лучанам в Новому році?

– Хочу побажати лучанам, щоб вони розуміли, що в складні моменти кожен добрий господар ще краще прибирає свій двір. Щоб ні в кого не склалося враження, що треба скласти руки, бо оголошена криза. Давайте залишимо в минулому все неефективне, підтримаймо одне одного. Як би нам тяжко не було, не забуваймо про тих сотні людей, які не бачать світла, не мають даху над головою, які обділені здоров’ям. Їм буде найскладніше. 2009-й має бути легшим, ніж 2008-й, бо то був високосний рік. У ньому нам вистачало грошей, та не вистачало толку. Прошу лучан за буденними клопотами не забувати про своє місто. Давайте разом зробимо все, щоб воно було гарним. Дорослі хай подбають про дітей, щоб вони були щасливими. Адже цей рік – лише епізод у їхньому житті, а воно ще все попереду. Тож нехай цей епізод закарбується в пам’яті лише найкращими спогадами. Хочу, щоб кожен лучанин прожив 2009 рік з любов’ю до Бога, свого міста і під девізом: «Все найкраще – дітям!» Бажаю всім щастя!

Розмовляв Святослав ЛЕСЮК

Джерело: ВП Прочитано - 1699 раз



Коментарі до інтерв'ю:


Додати коментар






Сервіси
  Афіша
  ТВ - програма
 

Медіа
  Фотогалерея
  Відео - Луцьк
 

...

Погода Луцьк
 


Погода в інших містах

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

 

Ми в Facebook
 




© 2007 - 2016 Топ Луцьк


Проект компанії:
Про портал | Правила порталу | Рекламодавцям

Промо | Партнери проекту | Робота у нас | Карта сайту | FAQ | Контакти