ТОП
  Новини
  Інтерв'ю
  Біржа праці
  Дошка оголошень
  Каталог підприємств
  Акції та пресс-релізи
  Статті та Аналітика
 

Довідник
  Про Луцьк
  Карта Луцька
  Міська тел. довідка
  Телефонні коди Волині
  Поштові індекси Волині
  Міський транспорт
  Розклад руху поїздів
  Розклад руху по АС-1
 

Інструменти
  Книги
 

Ми ВКонтакте
 


Підписка на новини

e-mail:
RSS RSS
 


Богдан Шиба: Щоб Україна стала сильною, треба зробити сильним кожне її місто




Богдан Шиба: Щоб Україна стала сильною, треба зробити сильним кожне її місто
Ми зустрілися з Луцьким міським головою Богданом Шибою напередодні Дня міста. Але передсвяткове інтерв’ю в силу певних обставин довелося розпочинати з буденних питань…

- Знову, як і торік, дехто хоче зіпсувати лучанам свято. Коли нарешті перестануть брати в заручники громаду? Я маю на увазі припинення гарячого водопостачання 33-го і 40-го кварталів…

- Я думаю, що це вже було востаннє – такий шантаж. Це навіть можна назвати тероризмом, тому що, не надаючи необхідних послуг людям, ставлять якісь політичні вимоги – щоб міський голова кудись пішов. Міський голова свої обов’язки виконує і жодного боргу ні перед ким не має. Це просто спроба скористатися мутною політичною ситуацією, щоб якусь рибку зловити. Бо ви ж розумієте, що те, що пан Кропива не встановлює лічильника і не обліковує, скільки він продав підігрітої води підприємству «Луцьктепло», дає йому змогу писати щомісяця стільки, скільки йому хочеться. І тому йде суперечка, скільки має платити йому «Луцьктепло» за підживлювальну воду. «Луцьктепло» рахує за своїми показниками. Виходить 6 мільйонів. Кропива рахує за своїми актами – виходить 13 мільйонів. Є різниця. То 6 мільйонів «Луцьктепло» може заплатити без проблем протягом місяця. Але якщо це будуть підтверджені показники, бо за зайве ніхто платити не збирається. Оскільки пан Кропива не розраховується за газ, він хоче максимальну кількість тих грошей отримати, і, напевно, якусь реорганізацію зробити чи тихенько перепродати комусь документи і всі ці об’єкти, заробивши притому мільйонів зо 20 гривень. Ось справжні мотиви, якими він керується.

- У вівторок на прес-конференції пан Кропива заявив, що нібито 30 липня Господарський суд Волинської області скасував своє рішення про заборону не подавати гарячу воду. Ви щось знаєте про це?

- Господарський суд не міг скасувати рішення, бо його підтвердив Львівський адміністративний суд. А зараз Господарський суд розпочав розгляд справи по суті. Те, що каже пан Кропива, є звичайна юридична еквілібристика. Але він дуже вміло користується тим, що суди, особливо господарські, приймають рішення, які можна читати по-різному, і в багатьох випадках замовні. Пан Кропива взагалі вміє читати тільки ті рішення, які на користь його позиції, нехтуючи всіма решта. І чинним законодавством, до речі. Тому я не збираюся дискутувати з ним на жодну з тем, взагалі не маю наміру дискутувати, бо переконаний, що це – робота правоохоронних органів. Відповідне звернення проголосували практично одностайно депутати міської ради на сесії. Цю позицію підтримала Громадська рада міста, і я думаю, що найближчим часом правоохоронні органи займуться цією справою. Якщо в найближчі декілька днів не буде відновлено гарячого водопостачання і до того серйозно не докладуться правоохоронні органи (бо це звичайне порушення закону), то я буду виходити на найвищі державні чинники, бо мені соромно за державу, в якій уже протягом двох років всупереч закону якісь особи, захопивши громадське майно (можна вважати державне, бо за чинним законодавством майно і кошти комунальні є складовими майна і коштів державних) ставлять ультиматуми, диктують свої права, притому висловлюють політичні гасла. Це, за термінологією, інакше, як тероризмом, не потрактуєш.

І я вважаю, що причина того – надзвичайна слабкість судової системи і те, що Служба безпеки та органи прокуратури приведені в недієздатний стан, бо дуже довго піддавалися різним ударам з різних боків. Я впевнений, що так довго не буде продовжуватися. Мені б дуже не хотілося казати людям, що в нас настільки слабка держава, що доводиться просити громаду викурити тих, хто заважає їй нормально жити. Як би не називалося це підприємство, хто б не був там власником, воно зобов’язане надавати послуги. Якщо в нього є якісь претензії до інших підприємств (скажімо, в Кропиви є претензії до ДКП «Луцьктепло»), то є закон. Це цивільно-правові стосунки. Причому тут політика? Але ти повинен надавати послуги, люди тут ні до чого. І держава має глядіти такі речі. Хай собі там судяться, з’ясовують, хто скільки винен, але послуга людям має надаватися. Більше того, він ще виступає зі всілякими заявами: «Люди, не платіть за послуги» чи ще там щось. Ви розумієте, це вже за гранню політики. Це вже доходить за межі здорового глузду.

- Луцькі депутати, мабуть, першими в Україні серед обранців місцевих громад створили собі фонди для виконання наказів виборців. На Вашу думку, чи правильно ділити бюджетний пиріг на дрібні шматочки у той час, коли ще не завершено виконання цільових програм, як от ремонт доріг, дахів, підвалів, будівництва дитячих майданчиків?

- Це рішення мною зупинено, як кажуть в народі, заветоване, і я його не підпишу в жодному разі. Я заявляв офіційно на сесії міської ради, що вважаю створення таких фондів незаконним, тому що закони «Про місцеве самоврядування» і «Про статус депутата місцевих рад» не передбачають, що депутати можуть бути розпорядниками якихось коштів. У згаданому випадку є спроба, щоб хтось інший підписував платіжки, а щоб депутат давав вказівки. Це ще гірше, бо то вже практично схема. Таких речей, як розподіл допомоги, не дозволяє собі навіть міський голова, хоч має на те повноваження. Але я вважаю, що то не є справою однієї людини. І тому всі заяви, з якими люди звертаються до міської ради, до міського голови, спрямовуються в департамент соціальної політики. Там є комісія, яка обстежує соціально-побутові умови кожного заявника. І відповідно до того, хто на скільки заслуговує, призначає матеріальну допомогу. Тож я вважаю, що ще придумувати якісь додаткові фонди не потрібно, бо це бажання попіаритись чи заробити собі додаткові бали на наступні вибори. Але воно на шкоду. Бо це отримають можливість якісь люди, які навіть не заслуговують на допомогу, мати цю допомогу із бюджету. Це явно нецільове використання бюджетних коштів. Тому я того рішення не підпишу ніколи, як би не голосували.

- Я був здивований, як Ви на останній сесії спокійно реагували на те, як його приймали.

- Бачите, на передостанній сесії я наводив аргументів багато, і за нього не проголосували. Але його вперто винесли й на цю сесію. Я вважав за недоцільне ще витрачати нерви і час, знаючи, що я його все одно заветую.

- Ви багато докладаєте зусиль для того, щоб навести лад на Центральному ринку. Але як тільки перевіряльники завершать роботу, через декілька днів торговці знову окуповують тротуари і дороги навколо базару. Чи не пора вже діяти радикально, тобто залишити ринок у тих межах, у яких він був раніше? Адже поруч наша перлина – замок Любарта. Негоже нам зустрічати в ній гостей із усіх усюд на фоні стихійної торгівлі з її «принадами»…

- Ми діємо еволюційним методом. І, як бачите, уже на вулиці Глушець і тротуари, і парковка очищені від торгівлі, там її більше не буде. Цими днями розпочали впорядкування вулиці Замкової. На ній передбачені місця для паркування автомобілів, щоб уся торгівля була на території ринку. І так вже буде надалі. Ми постараємося, щоб більшу частину «секонд-хенду» винести із Центрального ринку на ринок, що на вулиці Боженка, перевести туди й гуртову торгівлю. Я б хотів, щоб Центральний ринок був звичайним продовольчим ринком. Він близько до центра, і люди туди мають ходити за товарами першої необхідності. Якщо треба щось крупніше (одяг, взуття, речі для дому), то за цим можна поїхати на базар на вулицю Боженка чи піти у крамницю.

- А чи буде продовжуватися наступ на самовільне будівництво? Бо було, на мою думку, зовсім нелогічне рішення суду про визнання незаконним знищення самовільного будівництва.

- Було таке рішення, воно нам ускладнило життя. І тепер все змішалося в цьому господарстві. Але ми постараємося навести порядок, бо зараз у зв’язку з тим рішенням побільшало протестів громадян там, де будівництво ведеться законно, належним чином. Десь якусь підставу дрібну знаходять, і люди починають протестувати. А в тих місцях, де безсоромно ведеться самочинне будівництво, немає жодного опору з боку громади. І той, хто його чинить, біжить до господарського суду, отримує рішення про узаконення, а ми потім довгі місяці не можемо навести порядок. На жаль, до того дійшло, бо господарський суд, і правоохоронні структури мали би відразу зайняти жорстку позицію. Я для того, здається, рік тому запрошував на нараду, яка була присвячена самочинному будівництву і представників правоохоронних органів, і різних суб’єктів, і господарського суду, і судів загальної інстанції. І ніби всі порозумілися, всі зрозуміли, що самочинного будівництва не має бути. Але поки що міська рада своїми силами наводить тут порядок. Поки що знесено декілька дрібніших об’єктів (одна будівля і декілька павільйонів). Після того ми маємо проблеми з правоохоронцями вже в частині того, що якийсь припис не написали, ще щось порушували, коли зносили це самочинне будівництво.

Коли мені приходять такі документи, я дивуюся, адже ж будівництво само-чин-не! Як міг хтось винести припис, що ви незаконно вчинили стосовно самочинного будівництва? Доводиться писати пояснення, а потім ще з’являються дивні рішення суду. Зараз у місті працює відповідна комісія. Ми аналізуємо всі ці добудови, перебудови і реконструкції для того, щоб чогось не упустити. І всюди, де порушується законодавство або ведеться самочинне будівництво, всі ті справи підуть до суду. Ми будемо їх супроводжувати, щоб було відповідне рішення. Але рано чи пізно знесемо все. І з другого боку, я буду терпляче пояснювати лучанам, що те будівництво, яке ведеться законно, без порушення будівельних правил і норм, має бути введене в експлуатацію. Бо в недобросовісних підприємців ще виникають ідеї налаштувати людей на когось іншого, щоб не бачили, що вони самі витворяють. Скандали виникають часом там, де будівництво абсолютно законне.

- А коли нарешті розпочнеться реконструкція Театрального майдану? Адже всі рішення вже ухвалено, але ж іде зима…

- Бачите, нам і тут «допомогли», серед них і прокурори. Бо тільки на позаминулій сесії ми подолали протест прокурора. А починати капітальні роботи в липні чи в серпні вже смислу немає, бо не встигнемо завершити їх до осені, коли підуть затяжні дощі. Тому цього року там ідуть підготовчі роботи. Будуть повністю перенесені і вже переносяться комунікації, а в багатьох випадках вони будуть перероблені, бо багато з них вже лежать 30-40 років. Їх треба звідтам забрати, замінити за іншою схемою. Тобто буде повністю очищено будівельний майданчик, для того щоб на початку весни наступного року розпочати земляні роботи.

- Чому Ви відмовилися від встановлення шатрових дахів?

- Ми не відмовилися взагалі. Всі роботи, які ми запланували на цей рік із встановлення шатрових дахів, ми виконуємо. Крім того, ще додатково виділили кошти на реконструкцію пласких дахів. І будемо на це додавати ще грошей у вересні. Щоб всі замінити на шатрові, треба років зо п’ять. Тож поки що ті, що плануються реконструювати в майбутньому, треба зробити, аби вони не протікали – замінити пласке покриття. А в наступні роки поетапно по декілька десятків будинків замінити їх на шатрові.

- Чи не вважаєте Ви, що у цій справі можна скористатися досвідом сусідів-іванофранківців, які залучили до фінансування заміни дахів міжнародні організації-донори? Адже наразі Луцька міськрада успішно працює в міжнародному співробітництві з питань культури та історичної спадщини, а в господарських проектах участі не бере.

- Я ще боюся таких контактів, тому що дармовий сир тільки в мишоловці. Цього року ми використовували в основному внутрішні інвестиції. Ми хочемо максимально зорганізувати можливості наших луцьких організацій і підприємств. А вони (можливості) дуже великі. Для мене важливіше не допустити створення всіляких пірамід і фондів, які потім накручують ціну, обдурюють людей. Ми спробуємо програму доступного житла реалізовувати напряму із сильними будівельними організаціями, такими як «Луцьксантехмонтаж», Луцький домобудівельний комбінат, «Житлобуд-2», щоб додаткові кошти не витрачалися на посередницькі послуги. Тобто я хочу максимально витіснити схеми, бо вони дуже дорого коштують для людей.

Якщо наступного року ми побачимо, що нам не вистачає фінансового ресурсу, то ми вже готові виходити на міжнародний ринок запозичень. Це означає концентрацію грошей у відповідному місці у відповідний час. Бо ми таким чином зможемо те, що бюджет заробляє цілий рік, отримати відразу, а потім за два чи три роки потрошки розраховуватись. Бо на наступний рік нам треба буде на порядок більшу суму коштів. Якщо торік ми обійшлися позикою в 10 мільйонів гривень, цього року вже 30 мільйонів, то наступного року треба буде вже концентрувати кошти в сумі 100-150-200 мільйонів гривень, для того щоб завершити програми будівництва доріг, реконструкції житлових будинків. Це найважливіші для мене програми.

- Міська рада цьогоріч ініціювала програму будівництва доступного житла. Де ви будете його будувати, адже землі в місті все менше і менше, переговори із сільськими головами навколишніх сіл про розширення меж міста, здається, зайшли у тупик?

- Вони не зайшли в тупик, там давно продана земля, залишилось тільки документи оформити. Хочу ці розмови перевести в іншу площину. Відповідно до розрахунків, таке місто, як Луцьк, не потребує додаткових площ, воно повинне розміститися на тій землі, яку має. Що це означає?

- Ущільнення?

- Не ущільнення, а реконструкцію існуючих кварталів малоповерхової забудови. Треба на місці одноповерхових будинків зводити багатоповерхові житлові масиви. Для нашого міста найбільше підходить п’ять поверхів, у деяких місцях дев’ять. Вже прийнято закон про реконструкцію кварталів існуючої забудови. Він ще недосконалий, його ще будуть доопрацьовувати, але в ньому вже передбачено механізм вилучення землі для суспільних потреб. Бо в нас поки що всі думають, що якщо в одному старенькому одноповерховому будиночку зареєстровано сім сімей, то під час знесення він має дати сім однокімнатних квартир, притому ще й грошову доплату.

Ні, компенсація має бути середньозваженою, незалежно від того, скільки там людей встигло приписатися. Загальна площа житла, що буде надаватися, має мати коефіцієнт до того, яке звільняють мешканці. Колись пропонувався коефіцієнт 1,5. І якщо там земля й будинок у приватній власності, то ще й компенсація за власність. Але середньовиважена, яка визначається розрахунками. Іншого шляху нема. Таким шляхом іде увесь світ. І таким шляхом будемо йти ми. Тільки поки що прийнятий перший закон. Я думаю, через якийсь рік вже весь механізм буде розроблено. Друге. Ми маємо забудувати колишні військові частини, які є на території міста. А це близько 35 гектарів землі. Така площа під багатоповерхове будівництво вирішує житлову проблему міста.

- Болюча тема – тарифи на теплопостачання. Бо газ дорожчає і буде дорожчати. Нам треба готуватися до цього, зменшувати витрати теплової енергії. Для цього триває реконструкція системи теплопостачання. Знаю, в Кабінеті Міністрів Ви презентували пілотний проект із теплопостачання Луцька. На якому етапі здійснення він сьогодні?

- Зараз виготовляється проектна документація на будівництво додаткових котелень, на спорудження когенераційних установок. На неї виділено кошти з місцевого бюджету, бо державні кошти будуть виділятися вже на виконання робіт. Можливо, вже восени цього року ми зможемо їх розпочати. Щодо тарифів, ми не придумували нічого нового, а виконували відповідні закони, які передбачають, що тарифи мають бути економічно обгрунтовані. Тому відповідно до закону ми ще в січні розпочали процедуру перегляду тарифів. В результаті аналітичної роботи і обговорень на різних рівнях і в різних аудиторіях вийшли на показники економічно обгрунтованих тарифів. І тому було прийнято нові тарифи на водопостачання в березні, на тепло і гаряче водопостачання в липні.

Тепер іде обговорення тарифів на утримання будинків. Це складніший тариф, тому що досі дуже багато писалося послуг, які не надаються, а не було враховано реальних послуг, які треба надавати. Зокрема, враховувався капітальний ремонт будинків, який ніхто ніколи не виконував, а не враховувалося в повному обсязі прибирання і вивезення сміття. Копійки було враховано в тарифі, а ви бачите, скільки сміття щодня вивозиться. І доводилося перекидати з інших статей кошти на вивезення сміття. Так бути не повинно. В тарифі мають бути враховані тільки ті роботи, які реально виконуються. Тож нині працюємо над цим, тим паче, що відповідно до чинного законодавства тариф має визначатися на кожен будинок, тому що в кожному будинку можуть надаватися різні послуги.

- Нині в Луцьку зарплата працівників комунальних підприємств, мабуть, одна з найнижчих серед усіх лучан, що працюють. Через те виникає проблема, що немає кому працювати…

- Не на всіх підприємствах. Скажімо, на підприємстві «Луцьктепло» середня заробітна плата така, як в середньому в місті. Найнижча фактично зарплата у ЖКП. Чому так склалося? Тому що ЖКП дісталися нам у спадок в такому стані, що там були тільки борги. Адже основний тариф для ЖКП – це тариф на утримання будинків. Там був повний безпорядок, і на санітарну очистку перекидалися кошти з інших статей, і всі гроші «з’їдало» вивезення сміття, прибирання вулиць. А борги все примножувалися. То ми тільки цього літа на липневій сесії ще черговий транш виділили підприємствам житлово-комунального господарства, для того щоб вони вибралися з боргів останніх п’яти-шести років і нормально працювали. І зараз, коли ми вже допомогли ЖКП вибратися з того провалля, обов’язково будемо підвищувати зарплату їхнім працівникам, щоб вона була не нижчою, ніж середня зарплата у працівників промислових підприємств міста.

- Коли буде наведено лад із гральним бізнесом? Я знаю, що ліцензії видаються в Києві. Але ж на місці можна проконтролювати дотримання ліцензійних умов?

- На превеликий жаль, торік ми війну з ними програли, і суд відмінив наші рішення, якими заборонялося встановлення ігрових автоматів і вводилися обмеження на їх встановлення. Наш господарський суд виявився послідовним і підтримав тут сторону грального бізнесу. Тож нам довелося все починати спочатку. Нині розробляємо і будемо до кінця року затверджувати правила ведення торгівля, всілякого торгово-розважального бізнесу, якими буде обмежено місце встановлення і режим роботи таких закладів. Я думаю, що вже ці документи будуть такими, що суд не зможе прийняти рішення на користь неконтрольованого бізнесу. І з 1-го січня 2009 року ми будемо серйозно обмежувати режим роботи і торгових, і розважальних закладів, і закладів ресторанного господарства. Там також буде передбачено, де мають працювати гральні автомати. Я думаю, що в житлових будинках вони не повинні бути розташовані. Це теж буде запроваджувати поступово, без революцій. Думаю, до того часу вже стане на ноги муніципальна поліція. Депутати до неї завищені вимоги поставили на липневій сесії, бо вона тільки декілька місяців тому розпочала роботу, а від неї вже вимагають, щоб вона контролювала порядок у всьому місті. Так не буває. Треба навчити людей, дати їм можливість набратися досвіду, щоб запрацювала система, а тоді вже вимагати. Я думаю, що муніципальна поліція впорається з усіма цими проблемами.

- Політичне питання. Чи будете вступати в одну з партій, чи створите, може, свою?

- Ні вступати, ні створювати не буду. Я вважаю, що те, що думалося, коли приймалися реформи у виборчій системі, ці всі заходи себе не виправдали. В результаті ми отримали викривлену політичну систему, де став ще незрозумілішим механізм прийняття рішень. Мене не цікавить центральний рівень влади, мене цікавлять місцеві органи влади. Якщо раніше було зрозуміло, що депутат обраний від округу, він представляє інтереси виборців, він має послідовно всі їхні запити, пропозиції подавати на розгляд ради, відстоювати їх, то зараз цього зв’язку нема. І пропозиції на розгляд ради вносять, як правило, партійні фракції. Тут важко їх запідозрити у відстоюванні інтересів простого виборця. Тому що хтось же ж готує рішення партійних фракцій – партійне бюро.

Бачите, до чого ми повернулися. Замість того, щоб зробити механізм підготовки і ухвалення рішень прозорим, щоб кожен із городян міг знати, міг пропозиції подавати, то ми зробили ще непрозорішим. Бо люди знають, що тепер рішення приймає бюро. Але що це за бюро і де воно, те бюро, як ти до нього проб’єшся? Не проб’єшся, треба знати вихід на нього. Але це простому лучанину не вдасться ніколи. Система викривлена, і треба зараз більше давати можливостей органам місцевого самоврядування брати відповідальність за все, що відбувається, на себе і робити якомога прозорішою систему прийняття рішень. І в цій ситуації я буду опонентом партій і буду старатися створювати якісь конфігурації більш ширші.

Згадаю собі Рух 89-90 років, коли там уживалися і партійні, і позапартійні. Чому вони уживалися? Бо була ідея – здобути незалежність Україні. Тепер є ідея – зробити Україну сильною. Щоб зробити Україну сильною, треба зробити сильним кожне місто, кожне село. І якщо цю ідею візьмуться реалізовувати партії, то кожна з них буде тягнути у свій бік. А треба об’єднати можливості партійних, позапартійних, протипартійних громадян заради того, аби виконати програму соціально-економічного розвитку. Щоб не сперечатися, чи доцільно в Луцьку будувати дороги, чи недоцільно, а всім разом подумати, як їх збудувати, як кошти сконцентрувати. І я впевнений, що якби вже раніше відбулося таке об’єднання загальних інтересів, то не було б тримісячної суперечки, чи правильно міський голова провів аукціон і заробив для міста 30 мільйонів гривень. Але ж депутати не захотіли проголосувати, щоб підтримати міського голову. Бо як так славу міському голові робити? А тепер, коли ці 30 мільйонів використовуються на дороги, на дахи, на дитячі й спортивні майданчики, то багато з депутатів розказують: «А то ж ми мільйони виділили!». Ну як ви їх могли виділити, як ви проти голосували і таким чином не давали можливості заробити їх для бюджету? А чому так сталося? Тому що партії дуже ревно ставляться, що хтось зробив. От якби партія, то тоді б розказували і трубили. Але партія цього не може зробити. Бо це має робити виконавча влада. Вона відповідає за все. Причому несе повну відповідальність у прямому й переносному смислі слова.

Якби було таке об’єднання інтересів депутатів – представників різних партій, не виникало б навіть жодного запитання. Тому я буду все робити для того, аби депутати і в сесійній залі, і поза нею не з’ясовували, хто з якої партії. Хай це з’ясовують протягом двох місяців перед виборами. А наступного дня після виборів має бути один-єдиний інтерес – інтерес громади міста Луцька. Тому в цій ситуації, яка зараз склалася у державі, я не буду підтримувати жодного партійного проекту, а буду працювати тільки на проекти громадсько-політичні, метою яких є добробут міста, виконання програми соціально-економічного розвитку міста.

- Ви далі залишаєтеся ідеалістом і хочете побудувати комунізм в окремо взятому Луцьку?

- Не комунізм, а громадянське суспільство. Я вважаю, що в кожному місті кожна громада має вибирати свій шлях. Мені хочеться, щоб тут був результат, щоб не витрачалося стільки енергії на протидію. Тільки, здається, у 2008 році ми переступили таку межу, що перестали проводити дискусії на тему доцільно чи недоцільно. І вже навіть про Театральний майдан стали говорити, яким він має бути. Те, що його треба реконструйовувати – то всім зрозуміло. Бо не може він далі стояти з таким «пам’ятником архітектури», як корито, яке мало бути дорожчим не тільки за пам’ятник Лесі Українці, але й за Лесю Українку. Не може такого бути. Треба реконструйовувати кожну вулицю і кожен майдан нашого міста, а не сперечатися, доцільно чи недоцільно. Треба сперечатися, який вони мають мати вигляд, подавати конструктивні думки, щось краще шукати. Або згадаймо, як сперечалися, чи треба чистити парк, чи не треба. Та він же – наше надбання. Я розумію, що там треба не просто працювати, а каторжно працювати, щоб надолужити те, що 20 років не робилося, щоб вичистити його, привести його до нормального стану. Щоб усі побачили, що в нас є парк.

- Я бачу, що Ви любите це місто. Тож хочу перед його святом і святом незалежності держави запитати: що для Вас означає Луцьк?

- Луцьк для мене – більше, ніж свій дім. Хоч я і некорінний лучанин, але фактом обрання мене міським головою лучани номінували мене на корінного лучанина. Це місто – моя рідна домівка. Але я хочу, щоб воно було ще й добрим прикладом для інших, що більшість своїх проблем громада має вирішити сама. Добрим прикладом для інших міст українських, що треба навести порядок у своєму домі, і тоді не треба буде їздити і просити у когось подачки. Маємо сказати: «Держава, дай нам жити, а ми все решта зробимо самі».

І те, що 4-го січня 2008 року ми стали першим українським містом, яке затвердило свій річний бюджет, – це добрий приклад, який ніхто ще не помітив. Але я думаю, що помітять після наступних наших кроків. Бо після прийняття бюджету 4-го січня я надіслав телеграму Прем’єр-міністру Юлії Тимошенко, де було сказано, що ми затвердили свій бюджет і всі основні соціально-економічні програми міста будемо виконувати за рахунок перевиконання бюджету, раціонального використання тих ресурсів, які в нас є, за рахунок випуску муніципальних облігацій та залучення дешевих кредитів. А тому ми запропонували уряду кошти державного бюджету спрямувати на реформування української економіки, українського війська, на виконання необхідних соціальних програм. І ми у 2008 році так і працюємо. І це називається місцеве самоврядування, коли громада має достатньо сил, щоб господарювати в себе в домі.

Святослав ЛЕСЮК,
газета «Луцький замок»
Джерело: Луцький Замок Прочитано - 2282 раз



Коментарі до інтерв'ю:

Анонім30.08.2008 12:11
Хороше інтерв*ю, журналісту респект.


Федор01.09.2008 20:29
Прочитав з задоволенням, чесно, думка про Шибу змінмлася в кращу сторону.



Додати коментар






Сервіси
  Афіша
  ТВ - програма
 

Медіа
  Фотогалерея
  Відео - Луцьк
 

...

Погода Луцьк
 


Погода в інших містах

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

 

Ми в Facebook
 




© 2007 - 2016 Топ Луцьк


Проект компанії:
Про портал | Правила порталу | Рекламодавцям

Промо | Партнери проекту | Робота у нас | Карта сайту | FAQ | Контакти