ТОП
  Новини
  Інтерв'ю
  Біржа праці
  Дошка оголошень
  Каталог підприємств
  Акції та пресс-релізи
  Статті та Аналітика
 

Довідник
  Про Луцьк
  Карта Луцька
  Міська тел. довідка
  Телефонні коди Волині
  Поштові індекси Волині
  Міський транспорт
  Розклад руху поїздів
  Розклад руху по АС-1
 

Інструменти
  Книги
 

Ми ВКонтакте
 


Підписка на новини

e-mail:
RSS RSS
 


15.07.2008 | Микола Романюк: У мене є внутрішня впевненість, що у найближчі два роки на Волині буде серйозний підйом




Про те, що влада збирається робити для того, щоб впевненість стала реальністю, волинський губернатор розповів в інтерв’ю .

– Миколо Ярославовичу, Волинська обласна рада має намір підписати Угоду про співпрацю з Кабінетом Міністрів. Яких саме результатів, реальних для Волині, Ви очікуєте від такої співпраці і якими аргументами доведете, що це – не черговий декларативний документ і не більше?

– Я є одним з ініціаторів підписання такої Угоди. Мої аргументи: це вигідно для області. З якої точки зору? Це комплексна Угода, до якої долучаються усі міністерства і відомства. Вона підписується не на один рік. Цей документ передбачатиме фінансування тих чи інших об’єктів і програм. Все буде розбито по роках. Нам буде значно простіше працювати з міністерствами і відомствами при формуванні бюджетів на наступні роки.

Звісно, у бюджет 2009 року ми уже не увійдемо, бо Угода – це великий комплексний документ. Крім того, ми ще маємо добре подумати над тими напрямками, які запишемо в цю Угоду, бо зафіксувати абсолютно всього ми просто не зможемо. Зараз працюємо над тим спільно з Міністерством економіки. Чому Угода укладається з обласною радою та облдержадміністрацією (прийнято рішення долучити до Угоди й ОДА)? Бо все має бути пов’язано. Обласна рада вибирається на більший період. В адміністрації ж може змінюватися голова або доведеться працювати при іншому складі Кабміну, а Угода лишається.

– До речі, в нас Кабмін іноді змінюється частіше, ніж губернатори. Чи впевнені Ви, що Угода діятиме незалежно від кадрових перетрубацій?

– Давайте говорити так: якщо Янукович взяв на себе якісь зобов’язання, то Юлія Володимирівна їх також має дотримуватися. Є ж якесь правонаступництво. У нас же в дії рішення Кабміну 90-х років. У принципі, прогнозувати щось важко, бо така Угода поки підписана тільки з Донецькою обласною радою. Донецький представник, який був присутній у нас в області на семінарі щодо укладання Угоди, стверджує, що їм вдалося відстояти всі свої позиції при формуванні бюджету.

– Перший заступник міністра економіки Сергій Романюк на згаданому Вами семінарі, аналізуючи соціально-економічну ситуацію в області, дорікнув Волині в тому, що вона не використала для свого розвитку можливостей від сусідства з ЄС і, відповідно, розвивається не гірше і не краще за інші регіони України. У той же час пан Романюк протиставив Україні Польщу, де ще до членства в ЄС західні регіони, що межують із Німеччиною, значно прогресували порівняно зі східними. У нас подібного не відбулося, бо західні області й Волинь у тому числі, не зуміли належно використати своє геополітичне положення. Чи погоджуєтеся Ви з такою думкою?

– Якась частка істини в цьому є. І те, що на сьогодні ми ще не достатньою мірою використовуємо всі можливості Волині, – це також правда. Зараз ми намагаємося працювати в цьому напрямку активніше. Мій заступник Василь Байцим – постійно в поїздках з інвестиційними пропозиціями про Волинь. Ми запрошуємо і до себе. Я маю на увазі і той же трейд-клуб, і візит Посла Чехії з бізнесменами. Ці люди приїхали з намірами щось конкретно подивитися і далі укладати угоди.

Щоправда, маємо низку проблем. Одна з них – дефіцит робочої сили в Луцьку. Зокрема, в мене був новий керівник підприємства «Крондберг енд Шуберт» і казав, що їм не вистачає мінімум 300 людей. Цей завод розвинувся, заодно потужно працює й автозавод, і підшипниковий, й інші підприємства. На «Тигресі» сьогодні працює 700 чоловік, а він будує підприємство на 2000 робочих місць.

А от що стосується поліських районів, то там, навпаки, є багато незайнятих. Ми намагаємось максимально переконувати інвесторів вкладати кошти і туди. У Ківерцівському районі буде тваринницький комплекс на дві з половиною тисячі худоби із замкнутим циклом виробництва. Такий же проект буде реалізовуватися в Рожищенському і ще в низці районів, де багато незайнятих людей. Тому ж «Кронберг енд Шуберт» ми запропонували Камінь-Каширський для будівництва заводу на 3000 робочих місць. Nestle будуватиме фабрику на 1,5 тисячі робочих місць. Зараз прийшла пропозиція з Фінляндії – теж хочуть розмістити виробництво, але детально не сказали, яке. Ми запросили їх на зустріч, щоб з’ясувати насамперед, чи буде це виробництво екологічно чистим. Бо такого, що шкодитиме навколишньому середовищу, ми не допустимо.

За темпами соціально-економічного розвитку ми йдемо в числі перших в Україні. Мені важко сказати, чи порівняння нашого регіону із західними польськими є досить влучним. Адже в Польщі – інші умови. Там давно була приватна власність на землю, там раніше розвинувся малий і середній бізнес. Сьогодні він переростає у великий і туди йдуть інвестиції. Якщо говорити про Волинь, то, за результатами перевірки Держкомпідприємництва, у нас показники розвитку малого і середнього бізнесу – одні з найкращих в Україні.

Хоча проблем у цій сфері ми також маємо достатньо, починаючи з дозвільної системи. Хоч і є принцип «єдиного вікна», але не всюди нормально працює. Але проїдьтеся нашими містами і переконаєтеся, що в нас є якісь фірми і бізнес, а в окремих областях цього немає. При цьому варто враховувати той факт, що наша область – аграрна. Чи можна нас порівнювати з Донецькою, Дніпропетровською чи з Запоріжжям, де промисловість була розвинута. У нас же це стосувалося тільки Луцька, Ковеля і Нововолинська. До речі, сьогодні в Нововолинську працює майже 20 серйозних фірм. Знаєте, у мене є така внутрішня впевненість, що у найближчі два роки на Волині буде серйозний підйом, бо дуже багато інвесторів цікавляться нашою областю, яка межує з ЄС. Ми готові створити для них умови, але, повторюю, виробництво має бути не шкідливим для навколишнього середовища.

– Ви стверджуєте, що в Луцьку не вистачає робочої сили, але є багато інвестиційних проектів, а в інших регіонах Волині, навпаки, немає роботи. Як на мене, є два виходи з ситуації: або привезти до Луцька людей із поліської зони, або ж залучати туди інвестиції. У Луцьку є гостра проблема із забезпеченням житлом. Оскільки навряд чи потенційні інвестори платитимуть такі зарплати, за які можна придбати житло простому робітникові. Яку з проблем вирішити простіше: побудувати доступне житло в обласному центрі чи заагітувати інвесторів вкладати капітали в поліську зону?

– Треба працювати в обох напрямках. От один волинський підприємець просить в одній із сільських рад землю під гуртожиток, те ж саме я пропоную «Кронберг енд Шуберт». Щоправда, вони просять надати їм старі приміщення і беруться їх відремонтувати, але таких уже немає, бо підприємства акціонувалися і це все виводилося зі статутних фондів. Сьогодні в Луцьку не вистачає гуртожитків, і треба повертатися до того, що має бути відомче житло. Іншого виходу я не бачу. Місто житла не зможе виділити, бо черга величезна. З іншого боку, потрібно розвивати й регіони, бо я впевнений, що має рухатися вперед і Камінь, і Любомль, і Ратно. У Луцьку практично вже нема де будувати, за невеликим винятком.

– Чи вдається Вам на посаді голови ОДА реалізовувати свої задуми, які Ви задекларували, коли йшли на цю роботу? Що за період своєї діяльності на цій посаді Ви вважаєте особистим досягненням для розвитку області?

– Я вибрав особисті пріорітети, які планую здійснити в цьому році. Зокрема, це – вирішення житлово-побутових проблем багатодітних родин, які виховують по десятеро і більше дітей. Таких є 62 родини. У побутовій техніці ми їх забезпечили повністю, проблеми з житлом вирішили на 70%. Робота в цьому плані триває. Програма «Шкільний автобус» буде вирішена до кінця літа.

Працюємо над тим, щоб належну соціальну підтримку відчували люди з обмеженими фізичними можливостями. Сурдопереклад на Волинському телебаченні є. Відкриття спеціальності сурдопедагог із 1 вересня у педколеджі відбудеться. Володимир-Волинська школа для дітей із вадами слуху в липні відкривається, запрошуємо і Президента. По ФАПах теж тривають роботи. Йдеться про ремонт, налагодження систем теплопостачання, вирішуємо проблему кадрового забезпечення. Лікарню в Любомлі в цьому році завершимо. Центр реабілітації для населення, яке постраждало від аварії на ЧАЕС, думаю, до кінця року здамо.

Що стосується доступного житла. Вільні земельні ділянки, які є в Луцьку та Ковелі, варто передати в комунальну власність, а це перший крок для реалізації програми «Доступне житло». Вважаю, що в профільному міністерстві підтримають цю ідею. Соціальний гуртожиток у Володимирі для дітей-сиріт, які закінчили школу, думаю, здамо до Дня Незалежності.

Тепер про повне охоплення області інформаційним продуктом, у першу чергутелебаченням. Йдеться про Любешів, Шацьк, Цумань. Зараз воюю із Шевченком (голова Національної ради з питань телебачення і радіомовлення – ред.), уже Президенту на нього наскаржився. Що мається на увазі? Є рішення до Євро-2012 всіх перевести на цифру, тому вони не дають ліцензій на аналогове мовлення. Ні і все! Але давайте реально оцінимо ситуацію: сьогодні в Любешівських селах є фінансові можливості «приймати цифру»? Це – нереально. Кажу: «Дайте нам ліцензію на передавач. Ми поставимо, а паралельно будемо працювати і над тим, щоб запровадити цифрове мовлення».

На 80% вирішили питання зайнятості працівників культури. Щоправда, слідкуємо, щоб не було перекосів, бо, якщо село не величке, то одна людина може бути і завклубом, і завбібліотекою. По реконструкції садиби Липинського ще раз переговорив з міністром Вовкуном. Він пообіцяв підтримку. Про повернення в музей архіву із Риму теж триває робота, ведемо переписку. В жовтні відкриємо меморіальний комплекс у Сагрині. Вже всі домовленості з польською стороною є. Віддамо дань пам’яті тим людям, які невинно загинули під час протистоянь, що були на цій землі. Це я згадав свої особисті пріоритети, а можна було б і продовжити список того, що зроблено в цей період.

– Прокоментуйте останні кадрові призначення у Волинській області.

– Коли представляли Валентина Скубу в Ковелі, то до залу зайшла половина села Вербки з плакатами та сіла в президію. Нам довелося з ними спілкуватися з півгодини. Ці люди відстоюють свої права на землю. Ми пояснювали, що є рішення суду, видані в їх користь, але потрібно дочекатися, щоб видали документи. Це буде через 10 днів.

На посаду голови Ковельської РДА пропонувалися різні кандидатури, в тому числі й політичні партії мали своїх висуванців. Але, коли ми вникали, то виявлялося, що в тих людей теж «випливають» якісь негативні моменти, пов’язані з землею – також. Тому було прийняте рішення направити туди людину зі сторони. У Ковелі на стільки все пов’язано, такий клубок, що його треба розрубувати. Там потрібна була людина зі сторони. Необхідно зробити й серйозні кадрові зміни. Він мусить це зробити. Хоча там – хороший район, не скажеш, що – завал, але з землею такого понакручували…

Що стосується Рожища, то там також пропонувалося багато кандидатур. Зупинилися на тому, що головою буде Володимир Войтович. Він уже обіймав цю посаду до Помаранчевої революції, але його потім звільнили. Людина ж він досвідчена, сам із Рожища.

– Нещодавно Ви своїм розпорядженням скасували деякі розпорядження Вадима Грищука, пов’язані з виділенням землі. Але після цього депутати Ковельської райради з фракції БЮТ-Батьківщина написали відкритий лист, який був розміщений в районній газеті «Вісті Ковельщини», де вказувалося, що відмінено далеко не всі незаконні документи. Що скажете з цього приводу?

– Я не знаю, чи мають ці депутати підстави обурюватися. Я маю право відмінити розпорядження на підставі протесту прокурора. Це стосується якраз тих 10 документів, які я й відмінив. Зараз розглядається ще 9 протестів прокурора про відміну 15 га землі. Якщо поділити її на 20 соток, то порахуйте, скільки це людей! Ми вивчаємо ситуації, а після цього я або відміню ті розпорядження, або ми дамо аргументовану відповідь прокурору. А чого виникло це обурення? Серед відмінених розпоряджень були розпорядження про виділення землі окремим людям із БЮТ, тому їх це заділо.

– До речі, підпис під листом, про який ми говоримо, поставив і Ваш колега по обласній раді бютівець Василь Васковець. Чи мали Ви розмову з ним на цю тему?

– Він мені телефонував і запитував, чому не відмінені всі розпорядження. Я відповів йому те ж саме, що й вам. Коли було представлення нового голови РДА, ми також із ним мали розмову. Треба наводити порядок, щоб люди знали і бачили, що є справедливість.

– Чи відповідає дійсності та інформація, що Ви чи Ваші служби причетні до організації іміджевої прес-конференції з Вадимом Грищуком ще тоді, коли він очолював РДА?

– А коли таке було? Я перший раз про таке чую. Я жодному голові райдержадміністрації подібного не організовував. Але я знаю, що Грищук часто виступав на телебаченні і часто запрошував пресу. Мені було прикро, що в одному з інтерв’ю Грищук сказав неправду стосовно мене. З його слів, випливало, що я його в усьому підтримую. Наша остання розмова перед тим була такого змісту:

– У Вас все нормально? – питаю .– Скажіть чесно, у Вас все в порядку, бо я володію інформацією, що можуть бути проблеми. Можете дивитися людям в очі з чистою совістю?
– Все нормально, Микола Ярославович. Я Вам докажу: все, що говориться проти мене – наклепи.
– Добре, – відповідаю. – Поки працюйте, але знайте, що ми вивчаємо ситуацію. До цієї розмови ми ще повернемось.

Після цього діалогу Вадим Грищук заявив пресі, що я його повністю підтримую. Що мені було робити? Дзвонити до Степана Дорофійовича (Сачука, головного редактора газети “Волинь-Нова” – авт.) і переконувати, що я цього не говорив? Мені не хотілося такого робити, але було дуже прикро. Ще більше прикро і за саму ситуацію, що склалася. Інформація прогриміла на всю Україну.

– Тепер стосовно іншого кадрового призначення. У травні на посаду начальника Державної екологічної інспекції у Волинські області було призначено бютівця Олега Кіндера. Є така інформація, що Ви були категорично проти?

– Я не був проти призначення Кіндера. Це – неправда. Просто це призначення відбулося поза мною, за моєю спиною, можна сказати. Ніхто ні мною не консультувався. А з Кіндером ми знайомі. Він – депутат обласної ради, де ми разом працюємо. Він заходив до мене вже після призначення, ми говорили, разом аналізували ситуацію – будемо працювати. Але, повторюю, це призначення відбулося поза мною. Я направляв інформацію в Секретаріат Президента про те, що міністерство потупило неправильно. Згідно з чинним законодавством, кандидатури погоджуються.

А проти самого Кіндера я нічого особисто не маю й особисто не заперечував би, тим більше, що в облраді він очолює профільну комісію. І, на скільки я знаю, він – один із небагатьох, що не так активно реагує на те, що там партія щось вирішила. Його поважають депутати, що працюють із ним у комісії. Я з ними спілкувався. Нічого проти пана Кіндера не маю. Міністерство ж поступило непорядно стосовно мене як голови ОДА.

– Як Ви оцінюєте свої стосунки з головою обласної ради Анатолієм Грицюком? Чи не повториться ситуація, яка виникла на минулій сесії, коли під час обговорення питання бюджету Ви обоє проявили емоції?

– А що, ми не емоційні люди? В нас нормальні робочі стосунки.

– Одна з найголовніших проблем і Волині, й України – інфляція. Останнім часом у ЗМІ триває дискусія стосовно того, хто більше впливає і може приборкати це негативне явище: губернатори чи Уряд. Ви особисто як вважаєте?

– В окремо взятій області комунізм побудувати неможливо. Тобто, мають бути загальнодержавні антиінфляційні рішення. По-друге, сказати, що голова ОДА нічого не може зробити і в усьому звинувачувати Уряд , – також неправильно. У нас є певні методи впливу. Йдеться торговельні націнки. Ми займаємось цим питанням. У мене відповідна інформація є кожного дня. У першу чергу слідкую за товарами першої необхідності. Працюємо і з продавцями , і з виробниками. Нам вдалося застабілізувати ціни на хліб, цукор та інші продукти харчування. Але є такі товари, що в нас не виробляються. До прикладу – рис. Тут вже треба працювати на рівні держави з тими країнами, що його постачають.

З торгівлею більше проблем. Ми проаналізували, то виходить, що приблизно 30% продукції продається через супермаркети, 10% – через споживчу кооперацію, решта ж – через підприємців. Підприємців же ми тільки можемо зібрати і сказати: «Люди добрі, чого ж ви так накручуєте? Чого є хліб по 2,7 гривні, а у село ви везете по 4 гривні?» Це ж тільки моральний чинник. Але треба враховувати й ціни на бензин. Кожного ранку їду і з тривогою дивлюся на них. На ці питання ми вже ніяк не можемо вплинути. Тут Уряд повинен зібрати трейдерів і з ними вирішувати. Не можна і забувати про те, що ціни ростуть і в Європі.

– Ви кажете, що вдалося застабілізувати ціни на цукор і хліб. Скільки часу вони протримаються?

– У нас вистачає сьогодні борошна з держрезерву, щоб до нового врожаю протримати ціну на хліб. У нас була дуже жорстка розмова з виробниками на цю тему.

– Як Ви збираєтеся вирішувати проблему закупівельних цін на молоко? На Волині вже відбулося кілька страйків, під час яких селяни відмовлялися здавати молоко.

– Всі проблеми в державі повинен регулювати ринок. Повинні бути створені такі умови, щоб голова адміністрації не дивився, скільки коштує хліб. Але, щоб до цього дійти, потрібен час. Стосовно молока. У нас є домовленість із переробними підприємствами, що вони не будуть менші, ніж гривня за літру. Я розумію, що селян це навряд чи влаштовує, і я їх підтримую, бо розумію їхню працю. Але в інших областях ціна вже впала до 80 копійок. Ми ж домовилися, що в нас не буде зниження закупівельної ціни.

– Чи можна врегулювати цю проблему? Тема закупівельних цін виникає в Україні стабільно кожного літа.

– Можна. Але ви ж розумієте – бізнес є бізнес. Чорним по білому написано, що держава не має права втручатися в господарську діяльність. Ми можемо лише меморандуми підписувати. Але потрібно працювати і в іншому напрямку. Треба, щоб підприємства заключали угоди з людьми. Не з заготівельниками (хоча й такі повинні бути), а безпосередньо з людьми. Адже є низка таких угод, де написано, що підприємство має право у зв’язку з кон’юнктурою ринку чи у зв’язку з якимись іншими обставинами змінити ціну.

– Ваше ставлення до ідеї приватизації нововолинських шахт.

– Я не проти приватної власності. Але, якщо йдеться про видобування вугілля, то треба добре й зважено подумати. Якщо процес приватизації відбудеться на таких умовах, що це буде людям вигідно – це одне, але на даному етапі я подібних перспектив не бачу, а тому я проти приватизації наших шахт. І ще один нюанс: на приватизованих донецьких шахтах – зарплата 2000 гривень. У нас такої зарплати немає, в нас на шахтах найменша зарплата – 2500 гривень. Тут держава контролює ці процеси, а там, де приватна власність, – зовсім по-іншому.

– Маєте якісь ідеї чи напрацювання для розвитку Волині як рекреаційної зони?

– У нас під ногами лежить золото, а ми його не беремо. З моєї точки зору, те, про що ви зараз сказали, – це перспектива і майбутнє для Волині. Цьому треба приділяти увагу. Насамперед треба розвивати інфраструктуру навколо Світязя – нормальну, цивілізовану, з усіма відповідними умовами, комунікаціями. Треба вкладати кошти в «Лісову пісню». Зараз ми плануємо перехід – той, що роками за нього воюємо, Адамчуки – Збереже. То в нас буде можливість для залучення іноземних туристів.

Так само потрібно працювати над розвитком зеленого туризму. Це повинен зробити приватний бізнес. У держави для цього не вистачить коштів. Мене питають у Старій Вижві: «Ви за те, щоб приватизовувати озера?» Кажу: «Ні, я – проти. Я за те, щоб давати дозволи на будівництво інфраструктури на березі». Тут треба серйозно працювати і запропонувати інвесторам, щоб вкладали гроші. Бо наші волинські переважно будують собі дачі та займаються своїм іншим бізнесом. Та й не вистачить волинських інвестицій для того, щоб навести там скрізь лад.

Уже Шацька РДА працює над планом району. Його треба зробити, затвердити і не порушувати. Скажімо, хоче інвестор будувати базу відпочинку, але має бути враховано все: і щоб люди, які живуть поблизу, мали можливість купатися в озерах, і щоб туристи мали місце, де намети поставити, а там санітарні умови всі дотримані. Але не має бути так, що кожен робить, що хоче, і будує, де хоче. Треба робити аналогічні плани всіх районів.

– А чи збираєтеся Ви на відпочинок цього літа?

– Якщо Президент і Прем’єр відпустять, то поїду в Крим.

Джерело: Волинська Правда Прочитано - 1121 раз



Коментарі до новини:

Фет15.07.2008 10:02
Він мені схожий на міністра оборони Росії - Іванова! ))



Додати коментар






Сервіси
  Афіша
  ТВ - програма
 

Медіа
  Фотогалерея
  Відео - Луцьк
 

...

Погода Луцьк
 


Погода в інших містах

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

 

Ми в Facebook
 




© 2007 - 2016 Топ Луцьк


Проект компанії:
Про портал | Правила порталу | Рекламодавцям

Промо | Партнери проекту | Робота у нас | Карта сайту | FAQ | Контакти