Бізнес Портал Луцька

Ні для кого не секрет, що значну частину своїх зарплат українці отримують в конвертах. Відсоток доходів, який минає податкові інстанції, є доволі значним. І спроби різних урядів змінити стан справ поки що виявилися провальними. За інформацією міністра фінансів Наталії Яресько, обсяг чорної зарплати в Україні становить близько 200 мільярдів гривень.

«Ставка податку єдиного соцвнеску – 41% – фактично одна з найбільших у Європі. Це змушує ринок праці ховатися в тінь. За деякими розрахунками, обсяг чорної виплати зарплати щорічно складає 200 млрд грн. Ми маємо розірвати цей порочний курс», – заявила Яресько у січні цього року на засіданні парламенту.

Відтоді минуло вже більш як дев’ять місяців, а уряд не поспішає з кардинальним реформуванням податкового навантаження на оплату праці. Так само не поспішають виводити з тіні свої зарплати і українці.

Основна причина впертого небажання українських підприємців платити офіційну зарплату – занадто великий розмір єдиного соціального внеску (ЄСВ), який нараховується на зарплату працівників.

Розмір внеску визначається у процентах від заробітної плати (доходу, прибутку) від діяльності і становить, залежно від класу професійного ризику виробництва, від 36,76% до 49,7%. Для бюджетних установ єдиний соціальний внесок установлено в розмірі 36,3%.

28 грудня 2014 року Верховна Рада ухвалила Закон № 77-VIII, спрямований нібито на легалізацію фонду оплати праці. Відповідно до його положень, з 1 січня 2015 року ставки єдиного внеску застосовуються з коефіцієнтом 0,4 за умови, що роботодавець виконує певні правила. Це означає зниження середньої ставки ЄСВ з 41% до 16%. Але, щоб мати можливість платити таку суму єдиного соціального внеску, роботодавцю потрібно виконати чотири непрості умови. Серед них – щоб середня зарплата на підприємстві становила не менш як три мінімальні зарплати. У результаті урядова ініціатива зниження ЄСВ цього року зазнала повного краху.

Цьогоріч з мінімальної зарплати 1218 гривень підприємець мав сплатити майже 423 гривні, а з підвищеної тепер мінімалки – 1378 гривень – 478 гривень. Звісно, значна частина підприємців віддає перевагу платити працівникам зарплату в конверті. Що цікаво, чимало робітників також не проти отримувати неофіційні гроші, які не оподатковуються.

«Я проваджу підприємницьку діяльність уже сім років. За цей час в нашій державі помінялася влада. Але підходи до бізнесу і податків не змінилися. Звісно, що я, як і більшість підприємців, частину зарплати плачу у конверті. Та й робітникам це також досить вигідно. При нинішніх цінах віддавати половину заробленого на різні податки означає для них прирікати себе на боротьбу за виживання. Покажіть мені людину, яка готова віддати з п’яти тисяч зароблених гривень дві з половиною», – розповідає підприємець Микола з Луцька.

Щорічне популярне дослідження Всесвітнього Банку Doing business демонструє беззаперечний факт: податкове навантаження на зарплату, яке має покривати роботодавець, в Україні одне з найвищих у світі.

Цифри дослідження показують, що за рівнем податкового навантаження на зарплату Україна перебуває у ТОПі держав світу. Зараз у цьому списку вона посідає не дуже почесне п’яте місце. У всіх без винятку колишніх державах соцтабору сума сплачених підприємствами податкових відрахувань, пов’язаних з робочою силою, є менша, ніж у нашій державі. Навіть найбільш розвинуті країни світу, які входять до складу Організації з економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) та відзначаються високим рівнем соціального захисту, мають середній показник всього 23%.

Ще однією з причин масового поширення зарплат у конвертах в Україні є те, що основний податковий тягар несуть роботодавці, які змушені віддавати від 34,7 до 49,7% нарахованої ними зарплати в Пенсійний фонд. А вже він розподіляє ці гроші по інших соціальних фондах. Робітники ж сплачують туди лише 3,6% від свого офіційного заробітку.

Інакший вигляд має стан справ у Європі. Там наймані працівники сплачують у соціальні фонди значну частку від своєї зарплати. У сусідній Польщі роботодавці платять у соціальні фонди понад 17% із зарплати працівника, а самі працівники – понад 22%. У Чехії – 34% і 11%, у Литві – 31% і 9%. А ось в Україні – в середньому 37,6% і 3,6% на користь роботодавця.

У більшості країн тягар соціальних страхових внесків рівномірно розподілений між роботодавцями і найманими працівниками. І лише в Україні на роботодавців припадає понад 91% соціальних внесків із зарплати, а на робітників тільки 8,7%.

Таким чином, розв’язання проблеми тіньових зарплат в Україні неможливе без суттєвого і реального, а не фіктивного зменшення податкового навантаження на фонд оплати праці. Не менш важливо домогтися перерозподілу страхових внесків з метою їх вирівнювання між двома сторонами трудових відносин – роботодавцем і найманим працівником. Однак поки що ми не бачимо від уряду якихось чітких сигналів з реформування системи соціальних внесків.

Святослав Ворон

 

Коментарі до новини: