ТОП
  Новини
  Інтерв'ю
  Біржа праці
  Дошка оголошень
  Каталог підприємств
  Акції та пресс-релізи
  Статті та Аналітика
 

Довідник
  Про Луцьк
  Карта Луцька
  Міська тел. довідка
  Телефонні коди Волині
  Поштові індекси Волині
  Міський транспорт
  Розклад руху поїздів
  Розклад руху по АС-1
 

Інструменти
  Книги
 

Ми ВКонтакте
 


Підписка на новини

e-mail:
RSS RSS
 


09.09.2015 | Луцьк ризикує залишитись необ’єднаним




Гучна українська адмінреформа не пройшла повз Луцьк. Хоча вплинула не на межі міста, а лише на активізацію чиновників та посадовців, які взялися пожвавлювати переговори з навколишніми селами на предмет приєднання до обласного центру.

Про розширення Луцька за рахунок сусідніх сіл, природні кордони з якими давно нівелювалися, ідеться не перший рік і навіть не перше десятиліття. Розуміючи потреби міста в такій оборудці, сільські голови не втомлювалися називати надто високу ціну у вигляді різноманітних інфраструктурних благ за луцький кошт. Хоча, зрештою, усі ці прохання-обіцянки жодного разу не дійшли якогось розумного конструктивну, аж поки не настав час адміністративної реформи. Цього разу із численними пропозиціями «заворушилися» луцькі посадовці. Переліку обіцянок, які пролунали на адресу жителів села Жидичина взамін на приєднання, може позаздрити будь-який околичний район міста.

Луцькі потуги

Спостерігаючи за «укрупненнями» територіальних громад, що активно розпочалися в області, Луцька міська рада підтримала позицію, що до міста у перспективі мали би приєднатися навколишні села. Головний аргумент: ці населені пункти і без того користуються інфраструктурними об’єктами Луцька, а от їхні бюджети живуть самостійним життям і не дають жодних вливань у міську казну.

Апетити міських «реформаторів» привернули Маяківська, Липинська, Підгайцівська, Боратинська, Рокинівська, Боголюбська, Гіркополонківська сільради Луцького району, а також – Жидичинська, Прилуцька та Озерцівська сільради Ківерцівського району.

У відповідь навколишні села висловили нерозуміння потреби такого об’єднання. Приміром, голова села Лище Віталій Шкорупський розповів, що про об’єднання з Луцьком вони поки що не говорять. Однак планують об’єднуватися з Підгайцями. Мовляв, село значно потужніше за їхнє.

«По-перше, ми близько до них. По-друге, Підгайці фінансово сильніші за нас. На сесії сільської ради ми з депутатами обговорили це питання. Запросили керівників установ. І ми розуміємо, що для нас це об`єднання важливе», – розповідає він.

Чоловік не приховує, що об’єднання має не зовсім добровільний характер. Адже якщо селище відмовляється від цього, то і дотацій громаді не буде.

Натомість сільський голова запевнив: Підгайцям з містом об’єднуватися не вигідно. «Навіщо ми чи Підгайці потрібні Луцьку? Ми хочемо зберегти свою громаду. У них там своя інфраструктура. І в нас – теж. Будучи з ними, ми будемо значно сильніші. А об’єднавшись з містом, цього всього не матимемо», – запевнив Віталій Шкорупський.

Жидичинська історія

На початку липня Луцьк взявся «опрацьовувати» ківерцівський напрямок. Офіційну пропозицію про те, що обласний центр хоче приєднати села Жидичинської сільської ради, зачитали на сесії сільради.

«Вказане об’єднання дасть поштовх до подальшого розвитку міста шляхом розбудови соціальної інфраструктури, промисловості, торгівлі тощо. Також громади Жидичинської сільської ради зможуть інтегруватися в місто через розвиток міської маршрутної мережі, розбудову системи водопостачання та водовідведення, системи освітлення, централізованого вивозу сміття, приведення стандартів надання медичних, освітніх, соціальних та інших послуг до тих, що вже існують в місті», – наголосила влада Луцька.

Селищний голова Олег Данкевич, отримавши таку пропозицію, зазначив, що вона – не єдина. Відтак остаточне рішення буде ухвалювати громада.

Натомість міський голова Луцька, який особисто завітав на сесію Жидичинської ради, запевнив, що об’єднання із Луцьком – вигідне та відкриває чимало перспектив.

Своєю чергою, депутат Луцькради, керівник Центру офісу реформ на Волині Анатолій Пархомюк наголосив, що інформація про те, що у селян відберуть паї, – «страшилка», яка не має нічого спільного з реальними наслідками об’єднання громад. «Статус об’єднаних населених пунктів не змінюється, а можливості з’являються зовсім інші», – зазначив Пархомюк.

На громадські обговорення з приводу об’єднання Луцька й Жидичина завітала делегація з обласного центру і знову – на чолі із міським головою. «Луцьку потрібен розвиток, а це неможливо без території. У нас останні кілька років відбувається природний приріст населення. Відповідно, потрібні додаткові площі для будівництва житла. Крім того, важливим моментом розвитку є можливість будівництва нових підприємств, розміщення технопарків, гіпермаркетів тощо», – чесно озвучив мету своїх старань Микола Романюк.

Такі аргументи, навіть пересіяні щедрими обіцянками про нові автобусні маршрути, бюджетний ріст тощо, не переконали селян.

«З одного боку, нам ніби запропонували об’єднуватися, проте з іншого – жодних офіційних документів до Жидичина не надходило, – розповіла член місцевої ініціативної групи «Спільна справа» Юлія Дащук. – Рішення сесії Луцької міської ради про те, що вони хочуть об’єднатися із Жидичином, ми не отримали. Винятком став лише лист від міськради на офіційному бланку, де містилася розповідь про те, як добре і гарно нам буде житися разом із ними. Проте обіцянки Луцька не були ґрунтовними і не змогли переконати громаду в тому, що нам варто об’єднуватися. Усім зрозуміло, що хай скільки обіцянок буде, але Луцьк завжди розв’язуватиме свої проблеми в першу чергу. Про це говорить досвід прилеглих до міста територій – Омеляника, Вишкова, через які ми їздимо до Луцька».

Нові обіцянки

Після двох невдалих гостин у Жидичині луцькі владці вирішили підключити перевірені виборами методи, зокрема, агітацію.

Селищем почали масово поширювати інформаційні буклети з численними обіцянками, що Луцьк гарантує Жидичину в обмін на приєднання. Серед таких обіцянок (подаємо дослівно):
  • побудова у Жидичині й Кульчині централізованої каналізації;
  • побудова асфальтової дороги від Луцька до Липлян протяжністю понад 3 км;
  • обладнання сільської амбулаторії сімейного типу сучасним медичним обладнанням;
  • відкриття відділення луцького ЦНАПу в Жидичині;
  • будівництво клубу в Кульчині;
  • доступ до міжнародної співпраці, стажування за кордоном, до міжнародних грантових коштів через налагоджені широкі міжнародні зв’язки Луцька (також вказаний аргумент, що місто має 16 партнерських міст у 9 країнах);
  • єдина ціна на маршрутку в усіх трьох селах при доїзді до Луцька, влаштування руху таким чином, щоб із кожного села можна було потрапити до центру Луцька без пересадок;
  • облаштування сучасної рекреаційно-відпочинкової зони в Кульчинському лісі зі створенням кількох десятків робочих місць для жителів села;
  • централізоване водопостачання;
  • бюджет на одного жителя становитиме 5400 гривень, зараз у Жидичинській сільській раді – 560 гривень, тобто майже у 10 разів менше;
  • земля вартуватиме значно дорожче;
  • централізований вивіз сміття;
  • освітлення вулиць сіл там, де його ще немає;
  • сприяння у перенесенні із центральної частини Луцька дерев’яної церкви Київського патріархату в Липляни;
  • охорону громадського порядку в об’єднаній територіальні громаді буде здійснювати нова патрульна поліція;
  • обдарована шкільна молодь буде мати доступ до всіх гуртків, секцій, спортивних шкіл Луцька, Палацу учнівської молоді через включення в єдине освітнє поле.

Важко навіть зрозуміти, що у такому переліку дивує більше: колосальна затратність одних обіцянок чи абсурдність інших?

Крім того, усі ці обіцянки готували чиновники, стиль управління яких роками передбачає показовий догляд за центральними районами Луцька і майже повне ігнорування околичних територій. Вочевидь жителі Жидичина є частими гостями обласного центру і не на словах знають різницю між, приміром, проспектом Волі та вулицею Ківерцівською.

Тверде «ні» Луцьку

У результаті проведеного референдуму Жидичин відмовився об’єднуватися із Луцьком. До речі, ще попередньо Жидичинська сільська рада ухвалила рішення про те, що центром нової громади має бути Жидичин, відповідну пропозицію надіслали до Озерця. 91% жителів цього села теж пристали на таку пропозицію.

«Попри те, що ми вирішили об’єднуватися із Озерцем, після приїзду на громадські слухання міського голови Романюка почали поширювати інформацію, що Жидичин приєднують до Луцька, – пояснила причину референдуму місцева активістка Юлія Дащук. – Це стало поштовхом вивчити думку людей, дізнатися, що вони насправді хочуть».

Протягом 28-30 серпня на території Жидичина, Кульчина і Липлян провели масштабне опитування. Участь взяло 1730 виборців, що становить майже 73% місцевого електорату. Селянам запропонували п’ять варіантів вибору, який кожен робив анонімно.

За те, аби об’єдналися Жидичинська та Озерцівська сільські ради, проголосувало 62% опитаних. За об’єднання із Луцьком висловилося 32,7%. Приєднатися до Ківерців захотіло лише 2,6%.

За варіант, який був передбачений у Перспективному плані, тобто за приєднання Жидичинської сільради разом із Рокинівською до села Маяки, проголосувало найменше опитаних – лише 12 осіб (0,7%).

Жидичинський сільський голова Олег Данкевич наголосив, що збір голосів – це просто масштабне опитування, юридичної сили такий референдум не має. Але це – реальна картина, чого хочуть люди.

Василь Полтавець

Джерело: patrol.lutsk.ua Прочитано - 1506 раз



Коментарі до новини:


Додати коментар






Сервіси
  Афіша
  ТВ - програма
 

Медіа
  Фотогалерея
  Відео - Луцьк
 

...

Погода Луцьк
 


Погода в інших містах

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

 

Ми в Facebook
 




© 2007 - 2016 Топ Луцьк


Проект компанії:
Про портал | Правила порталу | Рекламодавцям

Промо | Партнери проекту | Робота у нас | Карта сайту | FAQ | Контакти