ТОП
  Новини
  Інтерв'ю
  Біржа праці
  Дошка оголошень
  Каталог підприємств
  Акції та пресс-релізи
  Статті та Аналітика
 

Довідник
  Про Луцьк
  Карта Луцька
  Міська тел. довідка
  Телефонні коди Волині
  Поштові індекси Волині
  Міський транспорт
  Розклад руху поїздів
  Розклад руху по АС-1
 

Інструменти
  Книги
 

Ми ВКонтакте
 


Підписка на новини

e-mail:
RSS RSS
 


Анатомія ефективної критики




Анатомія ефективної критики
Згідно «Енциклопедичному словнику», критика (від грецького — мистецтво розбирати, судити) має ряд основних значень: 1) обговорення з метою дати оцінку; 2) негативна думка з метою вказівки недоліків; 3) перевірка достовірності чогось. Як видно, негативний підтекст критики складає лише одне з приведених значень. У практичній діяльності потрібно користуватися критикою, щоб цей підтекст не домінував.

На практиці має місце «вдала» і «невдала» критика. Частіше зустрічається остання. Можна назвати чотири причини невдалої критики, хоча ми не сумніваємося, що їх може бути значно більше.

1. Фатальність. Критика побудована таким чином, що вона формує у критикованого відчуття безповоротної втрати, неможливості виправити положення, змінити події на кращий. Улюбленою фразою тут зазвичай буває: «Вам потрібно було поступити так-то». Але оскільки події відсунулися в минуле і «поступити так-то» вже не можна, то немає і виходу. Людина потрапляє в тупикову ситуацію, і йому нічого не залишається, окрім як чинити опір. Критика не досягає мети. Люди марно витрачають свою енергію.

Спостереження показують, що відчуття фатальності при сприйнятті критики часто буває причиною неладів в сім`ях. Відомо, що критичні зауваження роблять в адресу один одного і чоловік, і дружина, частіше, звичайно, дружина. Немало зустрічається і жінкоподібних буркотунів серед чоловіків. Звичайно це накопичувачі і скнари, тремтячі над кожною копійкою сімейного бюджету. Але такі типів не так вже багато, більшість чоловіків — щира натура. У сімейній обстановці вони критикують інших не дуже злобно. Відчуття фатальності своєю критикою вони не створюють. Таким «мистецтвом» наділені жінки, особливо з невротичними схильностями. У своїх словесних вправах вони люблять вислови типу: «Навіщо ти зробив так-то?», «Чому ж ти втратив те-то?», «Ти не зміг цього зробити раніше, тепер сиди...» і так далі І оскільки змінити сказане неможливе, то чоловік нерідко впадає в агресію, що веде до сварки.

2. Повчальність. Той, що критикує може створити у того, кого критикує, негативне відношення до своєї персони. Часто таке відбувається, коли критика звучить дуже повчально, наприклад: «Ви зрозуміли, як треба поступати?», «Треба уважніше прислухатися до рад», «Не висовуйтеся зі своєю ініціативою» і так далі Адресат такої критики в даному випадку думає не про зміст вислову керівника, а про те, що до нього попросту прискіпуються. Цього не відбудеться, якщо спожити, наприклад, таку фразу: «Я говорю Вам це тому, що хочу, щоб наші відносини залишалися як і раніше хорошими». У подібній ситуації той, кого критикують, швидше подумає: «Він хоче мені допомогти».

3. Емоції. Коли критика «йде в одні ворота» (тобто залишається без відповіді), той, що критикує часто дає волю емоціям, розпалюється, втягується у водоверть словесних тирад і часто не може вчасно зупинитися. Обличчя з яскраво вираженою авторитарною спрямованістю при цьому додають «метал» до свого голосу і підвищують гучність мови. Слабкої натури така критика пригнічує, а у сильних викликає природне відторгнення і у відповідь протиборство. Коефіцієнт корисної дії від такої критики рівний нулю.

4. Негативні узагальнення. Критичні зауваження часто викликають протидію у того, до кого вони обернені із-за негативних узагальнень. Причому такі узагальнення робляться по якому-небудь одному приватному аспекту діяльності. У подібних випадках, що критикує, сам того не відаючи, звертається до моделі «якщо... то». Словесні вислови по ній будуються приблизно так: «Якщо працівник докладає зусилля, то він досягає успіхів».

Припустимо, трапилося так, що успіх не досягнутий. Причиною тут може бути, звичайно, і недостатнє завзяття. А може бути і щось інше. Проте люди схильні за істину частіше брати перше: за законом імплікації перша подія береться за причину другого. Тому конкретна невдача може викликати критику, що розповсюджується на поведінку людини в цілому, на всі сторони його характеру.

Узагальнення досвіду по вивченню ефективності критики у виробничих умовах показало, що багато господарських керівників, хоча і досягають успіхів, мають дуже загальне уявлення про «анатомію» критики. Свої невдачі в критичній дії на підлеглих вони відносять часто за рахунок недбайливості критикованих, їх зіпсованості «небажанню прислухатися до критичних зауважень» і так далі Щоб переконатися в обмеженості таких думок, давайте пригадаємо який-небудь випадок, коли критику, направлену у вашу адресу, ви розцінювали як безпричинну. Пригадаєте:
Як ви відчували себе, коли вас критикували? Ви були задоволені або обурювалися? Ви відчували себе гордим(ою) або присоромленим(ою)?
Як ви сприймали критику? Ви мовчки вислуховували зауваження або намагалися щось пояснити?
Ваше серце працювало ритмічно або поштовхами? М`язи вашого тіла напружувалися або розслаблялися?

Якщо ви обурювалися, намагалися щось пояснити у відповідь на зауваження, відчували серцебиття і напруга м`язів тіла, то це було свідоцтвом того, що критика додала вам дуже мало ентузіазму. Кожен погодиться, що подібного роду критика збиткова. Пригадаєте, як ви самі когось критикували востаннє. Пригадавши, відповідайте на такі питання: «Що відчував критикований?», «Як він сприймав вашу критику?», «Як був фізичний і емоційний стан критикованого?» Якщо ви здатні описати поведінку людини, яку критикували, по всіх цих трьом параметрам — ваша критика неодмінно щось коштує. Якщо ж вам важко це зробити, то можна майже напевно сказати, що ваша критика була невдалою.

Професійна критика здійснюється керівниками, як правило, вельми успішно. Ефективність цієї критики залежить від професійної підготовленості керівника. Якщо керівник на високому професійному рівні віддає чіткі вказівки фахівцям, критикує їх за недосконалість дій, то у фахівців зазвичай не з`являється бажання заперечувати: критику керівника тут сприймають як надання допомоги. Так само працівниками сприймаються і рішення, що приймаються по технічних питаннях. Складніше справа йде з критикою, що зачіпає між особові відносини. У даному аспекті керівник зустрічається з трьома різновидами критики: а) з критикою підлеглих; би) з критикою своїх колег по роботі; у) з критикою начальства.

Критика підлеглих (критика по вертикалі вниз). Можна сказати, що майже все сказане вище про методику критичної дії має відношення саме до даного аспекту критики. Особливо слід зазначити, що критика підлеглих принесе свої плоди тільки в тому випадку, якщо вона відповідає наступним вимогам:
гасить опір підлеглого до сприйняття критичних зауважень;
залучає підлеглого до самого процесу критики;
створює у підлеглого розуміння того, що він робить потрібну роботу і що ця робота оцінюється по гідності;
змінює ситуацію і діяльність підлеглого на кращий.

Без урахування названих вище за чотири вимоги критика зазвичай або прирікається на невдачу, або виявляється малоефективною.

Критика колег по роботі (критика по горизонталі). Критикуючи своїх колег, ми повинні керуватися загальноприйнятими нормами критики: гласністю, принциповістю, діловитістю. Без цього критика втрачає гостроту і перетворюється або на лайку, або на порожню базікання. Проте реальне проведення принципової критики в життя вимагає застосування певних психологічних прийомів. Критика «в лоб» в системі взаємин з колегами зазвичай неефективна. Для цього є багато психологічних причин.

Припустимо, одні з керівників підрозділів критикує своїх колег, керівників підрозділів, за те, що вони мало прикладають зусиль, скажімо, по питаннях розвитку організації (об`єднання, галузі). Звичайна реакція на цю критику з боку інших буде приблизно такий: «А твій підрозділ що робить?», або «Яке твоя справа?», або «Для цього є керівництво» і так далі Ймовірно, мало хто вголос висловиться в такому дусі, але мислити буде саме так. І справа тут не в тому, що інші непринципові. Немає. Через об`єктивні психологічні закони, що діють, люди завжди захищають своє «Я», а якщо ще стоять на чолі організації — те захищають і цю організацію (об`єднання, відомство). Якби вони діяли всупереч вимогам цих законів, їх особове «Я» було б знищене, а організації, якими вони керують, прийшли б до занепаду.

У подібних ситуаціях люди діють під впливом соціально-психологічного закону «охорони території». Така назва, природно, умовно, хоча і повністю розкриває суть поняття: люди завжди прагнуть захистити «свою територію» від вторгнення з боку. Під територією розуміється широкий спектр об`єктивної реальності: від фізичного оточення до системи ідеальних концепцій. Невипадково дивно живучою виявилася в розумах людей ідея «мій будинок — моя фортеця», виражена в різних культурах власними мовними засобами. Ідея «охорони території» тісно ув`язується з однією з найважливіших людських потреб, а саме з потребою приналежності до соціальної групи.

Теорія мотивації дає нам чітке уявлення про те, що людина вважає себе членом цілої серії різних груп (сім`я, друзі-товариші, виробничі групи і колективи). Будучи членом цих груп, він, звичайно, бере на себе обов`язки по дотриманню пануючих там норм поведінки, бере на себе турботи про збереження життєздатності цих груп. У людини в цьому відношенні виявляється потреба забезпечити безпеку свого найближчого оточення, своїй організації. Все це концентрується в «охороні території».

Отже, ми можемо зробити перший і дуже важливий вивід: критикуючи своїх колег, ми зобов`язані дотримувати такт і норми професійної етики. А інші виводи психологічного плану зможуть надати в цьому певну допомогу.
Критикуючи своїх колег, слід робити упор на питання спільної діяльності, а не на вишукування недоліків у когось. Треба пам`ятати, що організація, в якій протікає діяльність вашого підрозділу, — це система, тому все, що там робиться, є результат активності всіх її елементів, одним з яких є ви самі зі своїм підрозділом (об`єднанням, галуззю). І якщо у сусіда з`явилися збої в роботі, винен не він один, а ціла система взаємозв`язаних підсистем. Так, якщо представити як систему народне господарство країни в цілому, то воно може успішно функціонувати тільки в тому випадку, якщо всі організації діятимуть відладжено і з відомим ступенем напруженості. Особливого значення набуває дисципліна виконання взаємних зобов`язань, взаємної підтримки і розділення відповідальності з колегами за зриви в роботі. У колективному господарстві новим сенсом наповнюються старі слова «один за всіх і все за одного». На жаль, цього поки не можна сказати про діяльність наших організацій: вони, як ніяка інша організація, дуже ревниво охороняють «свою територію», а звідси — відомча. Критика по горизонталі, направлена на відшукання шляхів спільної діяльності з колегами, — один з головних інструментів виховання колективізму.
Критикуючи своїх колег, треба утримуватися від «приклеювання» ярликів. Такі епітети, як «чванство», «нехлюйство», «неуважність» і т. д., мало допомагають справі. За допомогою таких епітетів можна морально знищити співробітника, змусити замовкнути, але ні за що ви не зможете спонукати його до спільної творчої діяльності. Відчуття власної гідності, людське «Я», дуже сильно протестує проти такого звернення. Тому, якщо ми хочемо розвернути справжню кооперацію колег, ми винні при здійсненні критики ретельно підбирати слова і вирази.
Зі всіх прийомів, що забезпечують критику по горизонталі, найефективнішою є, звичайно, самокритика. Суть самокритики — в принциповій самооцінці своєї діяльності, направленої на викорінювання наявних недоліків або виправлення допущених помилок.

Якщо хто-небудь, критикуючи своїх колег, розкриває і аналізує і свої недоліки, то тим самим він немов залучає себе до ситуації, що склалася, і виражає свою готовність розділити відповідальність за все наявні непорядки. Подібна поведінка розцінюється іншими як заклик до кооперації і, отже, не відкидається. При цьому, звичайно, треба мати на увазі те, що самокритика повинна бути щиріше. Спроби формою мови, яскравою фразою приховати свою нещирість найчастіше приречені на невдачу. Психічний механізм відчуття (эмпатии) дозволяє таким, що слухає досить чітко визначити дійсний сенс критики і самокритики в їх адресу.

Критика начальника (критика по вертикалі вгору). Керівник винен твердо знати, що по нормах ділової і службової етики він зобов`язаний висловлювати критичні зауваження в адресу вищестоящого керівництва. Для багатьох осіб це непроста справа. Будучи підпорядкованими по відношенню до своїх начальників, вони досить стійко відчувають відведену їм соціальну роль і соціальну позицію, а тому не схильні піддавати вищестоящі ешелони критиці. Деякі знаходять виправдання перед самим собою, щоб якось відхилитися від цього. Разом з тим ми повинні знати, що критика по вертикалі вгору складає істотний елемент системи критики і самокритики як методу розкриття суперечностей в нашому розвитку, як принцип етичного виховання і самовиховання наших людей. Забуття критики вгору веде до дезорганізації соціальних відносин.

Проте і тут треба знати відчуття міри: надмірна і безпредметна критика не може не позначитися на загальній системі управління.

Критика — особлива зброя. Тому користуватися їм треба, виходячи з етичних позицій з орієнтацією на досягнення суспільно-корисних цілей.


Рекомендуємо відвідати :


1. Портал міста Луцьк
2. Пошук роботи
3. Луцький форум
4. Фінансові графіки
 Прочитано - 2899 раз








Сервіси
  Афіша
  ТВ - програма
 

Медіа
  Фотогалерея
  Відео - Луцьк
 

...

Погода Луцьк
 


Погода в інших містах

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

 

Ми в Facebook
 




© 2007 - 2016 Топ Луцьк


Проект компанії:
Про портал | Правила порталу | Рекламодавцям

Промо | Партнери проекту | Робота у нас | Карта сайту | FAQ | Контакти