ТОП
  Новини
  Інтерв'ю
  Біржа праці
  Дошка оголошень
  Каталог підприємств
  Акції та пресс-релізи
  Статті та Аналітика
 

Довідник
  Про Луцьк
  Карта Луцька
  Міська тел. довідка
  Телефонні коди Волині
  Поштові індекси Волині
  Міський транспорт
  Розклад руху поїздів
  Розклад руху по АС-1
 

Інструменти
  Книги
 

Ми ВКонтакте
 


Підписка на новини

e-mail:
RSS RSS
 


Робочий час




Робочий час
Робочим часом називається час, протягом якого співробітники повинні виконувати свої посадові обов`язки. 

Про те, які види робочого часу існують, які бувають режими роботи, в яких випадках допускаються наднормові роботи, Ви дізнаєтеся, прочитавши цю статтю.

Види робочого часу


Трудове законодавство України розрізняє три види робочого часу:  
  • нормальний;
  • скорочений;
  • неповний. 

Давайте послідовно розглянемо кожен з них. 

Нормальна тривалість робочого часу є основною (граничною) нормою праці і не може перевищувати 40 годин в тиждень.

Для окремих категорій працівників встановлена скорочена тривалість робочого часу:

  • педагогічні працівники — не більше 36 годин в тиждень;
  • медичні працівники — не більше 39 годин в тиждень;
  • жінки, що працюють в районах Крайньої Півночі і прирівняних до неї місцевостях, — не більше 36 годин в тиждень, і ін.

Для працівників, що не досягли 18-річного віку, нормальна (40-годинна) тривалість робочого часу скорочується на:

  • у віці від 16 до 18 років — на 4 години в тиждень;
  • у віці до 16 років — на 16 годин в тиждень. 

Слід мати на увазі, що тривалість робочого часу для осіб, які не досягли 18 років і які навчаються та працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини норм, про які мова йшла вище. 

Для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими і (або) небезпечними умовами праці, нормальна (40-годинна) тривалість робочого часу скорочується на 4 години в тиждень і більш.

Список виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу, затверджується в порядку, встановленому законодавством.

Так, наприклад, право на скорочений робочий день мають працівники, пов`язані з ливарним виробництвом, обробкою і вторинною переробкою кольорових металів, деревообробкою, малярними, зварювальними і ковальсько-пресовими роботами.

Для працівників, що є інвалідами 1 або 2 групи, нормальна (40-годинна) тривалість робочого часу скорочується на 5 годин в тиждень.

За угодою між керівництвом і працівником можуть встановлюватися як при прийомі на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень (наприклад, 3-4 години в день замість 7-8 годин або 2-4 дні в тиждень замість 5-6 днів). Такий режим праці зручний для хатніх господарок, студентів, осіб, що частково втратили працездатність, пенсіонерів і ін. 

Угода між фірмою і працівником про тривалість робочого часу включається в трудовий контракт. При цьому з обопільної згоди керівництво можете змінити тривалість певного робочого часу. 

Керівник зобов`язаний встановити неповний робочий день або неповний робочий тиждень на прохання:

  • вагітної жінки;
  • одного з батьків (опікуна), що має дитину у віці до 14 років (дитину-інваліда до 18 років);
  • особи, що здійснює догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку.

Оплата праці в цих випадках проводиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від вироблення. 

Необхідно відзначити, що робота на умовах неповного робочого часу не спричиняє для працівників яких-небудь обмежень щодо тривалості щорічної основної оплачуваної відпустки, начислення трудового стажу і інших трудових прав. Робота з неповним робочим часом впливає на розмір оплати відпустки, але не на її тривалість. 

Особам, зайнятим на умовах неповного робочого часу, трудовий стаж обчислюється на підставі записів в трудових книжках або інших документах з розрахунку — «рік трудового стажу за рік роботи», оскільки відомості про неповний робочий час до трудової книжки не вносяться. 

Тривалість роботи напередодні неробочих святкових і вихідних днів


Напередодні святкових днів тривалість робочого дня або зміни, безпосередньо передуючих неробочому святковому дню, зменшується на одну годину. 

Бувають випадки, коли зменшення тривалості роботи (зміни) в передсвятковий день неможливе (наприклад, в організаціях, що безперервно діють). У таких ситуаціях керівник повинен надати працівникові додатковий час відпочинку або, з його згоди, компенсувати йому переробку оплатою за нормами, встановленими для понаднормової роботи. 

Напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати п`яти годин.

Робота в нічний час


При роботі в нічний час (з 22 до 6 години) встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину.

Законодавство містить виключення для тих працівників, відносно яких встановлена скорочена тривалість робочого часу, а також для працівників, прийнятих спеціально для роботи в нічний час. Проте дане виключення діє, доки інше не встановлене колективним договором. 

Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною в тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема, в безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним вдень.

До роботи в нічний час не допускаються:
  • вагітні жінки;
  • працівники молодше 18 років (за винятком осіб, що беруть участь в створенні і (або) виконанні художніх творів, і інших категорій працівників відповідно до законодавства);
  • інваліди. 

Можуть притягуватися до роботи в нічний час тільки з їх письмової згоди наступні категорії працівників:

  • жінки, що мають дітей у віці до 3 років;
  • працівники, що мають дітей-інвалідів;
  • працівники, що здійснюють догляд за хворими членами їх сімей відповідно до медичного висновку;
  • матери і батьки, що виховують без чоловіка (дружини) дітей у віці до 5 років;
  • опікуни дітей у віці до 5 років. 

Слід відмітити, що перелічені категорії працівників можуть притягуватися до роботи в нічний час не тільки з їх згоди, але і за умови, якщо така робота не заборонена їм медичним висновком. 

Отримання від даних працівників письмової згоди на залучення їх до роботи в нічний час не звільняє працедавця від обов`язку ознайомити вказаних працівників з правом відмовитися від роботи в нічний час.

Робота за межами нормальної тривалості робочого часу


Трудове законодавство розрізняє два види роботи «понад» нормальну тривалість робочого часу:
  1. Робота за ініціативою працівника (сумісника)
  2. Робота за ініціативою працедавця (понаднормова робота). 

Розглянемо докладніше кожну з вищеназваних ситуацій. 

Сумісництво — це виконання працівником роботи за іншим трудовим договором на іншій професії, спеціальності або посаді за межами нормальної тривалості робочого часу. 

У свою чергу сумісництво може бути внутрішнім і зовнішнім.

В порядку внутрішнього сумісництва працівник, з дозволу працедавця, на підставі своєї заяви трудиться в цій же організації. 

При зовнішньому сумісництві працівник, разом з основним місцем роботи, виконує трудові функції в іншій організації, уклавши з останньою трудовий договір.

Як при внутрішньому, так і при зовнішньому сумісниці робота за межами нормальної тривалості робочого часу не може перевищувати 4 годин в день і 16 годин в тиждень.

Понаднормовою визнається робота, вироблювана працівником за ініціативою працедавця понад встановлену тривалість робочого часу, щоденної роботи (зміни), а також робота за межами нормального числа робочого часу за обліковий період. 

Так, наприклад, при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем понаднормовими вважаються роботи, що виконуються понад нормальний або скорочений робочий день, встановлений законом для тієї або іншої категорії працівників:

  • понад 7 годин при нормальному робочому дні;
  • понад 4 години, 6 годин і. ін. тривалості скороченого робочого дня. 

При п`ятиденному робочому тижні з двома вихідними днями, а також при підсумовуваному обліку робочого часу наднормовою вважається робота понад тривалість щоденної роботи або, відповідно, робочої зміни, передбаченої графіком змінності. Якщо, наприклад, графіком передбачена тривалість зміни 8 або 10 годин, то наднормовою буде робота понад вказану тривалість. 

При неповному робочому дні за угодою сторін (працедавця і працівника) робота понад первинну тривалість робочого дня не є наднормовою, якщо це збільшення не виходить за рамки робочого дня нормальної тривалості.

Наприклад: при п`ятиденному робочому тижні з двома вихідними днями спочатку керівник домовився зі своїм співробітником про роботу по 4 години в день, а потім з відома співробітника збільшив тривалість роботи до 5 годин в день. Ця година не вважатиметься наднормовою, оскільки загальна тривалість робочого дня не виходить за рамки нормальної (5 годин проти 8 годин). 

Слід мати на увазі, що наднормові роботи допускаються тільки з письмової згоди працівника в наступних випадках:

  • при виробництві робіт, необхідних для оборони країни, а також для запобігання суспільному або стихійному лиху, виробничій аварії і негайному усуненню їх наслідків;
  • при виробництві суспільно необхідних робіт з водопостачання, газопостачання, опалювання, освітлення, каналізації, транспорту, зв`язку — для усунення випадкових або несподіваних обставин, що порушують правильне їх функціонування;
  • при необхідності виконати (закінчити) почату роботу, яка унаслідок непередбаченої затримки за технічними умовами виробництва не могла бути виконана (закінчена) протягом нормального числа робочих годин, якщо невиконання (незавершення) цієї роботи може спричинити псування або втрату майна працедавця, державного або муніципального майна або створити загрозу життю і здоров`ю людей;
  • при тимчасових роботах з ремонту і відновленню механізмів або споруд в тих випадках, коли несправність їх може викликати припинення робіт для значного числа працівників;
  • для продовження роботи при нез`явленні змінюючого працівника, якщо робота не допускає перерви; у цих випадках працедавець зобов`язаний негайно прийняти заходи щодо заміни змінника іншим працівником. 

Треба відмітити, що вищенаведений перелік випадків не є вичерпним (закритим). 

У випадках, не передбачених даним переліком, наднормові роботи можуть проводитися також лише з письмової згоди працівника і з урахуванням думки виборного профспілкового органу підприємства.

До наднормових робіт ні за яких умов не допускаються:

  • вагітні жінки;
  • працівники молодше 18 років;
  • інші категорії, передбачені законодавством.

До наднормових робіт допускаються тільки з їх письмової згоди і за умови, якщо такі роботи не заборонені для них за станом здоров`я відповідно до медичного висновку:

  • інваліди;
  • жінки, що мають дітей у віці до 3 років. 

При цьому керівництво зобов`язане у письмовій формі ознайомити вищеназваних працівників з їх правом відмовитися від наднормових робіт. 

Трудовим законодавством України встановлена гранична кількість наднормових робіт. Загальне число наднормового часу для кожного працівника не повинне перевищувати 120 годин на рік. 

Адміністрація підприємства зобов`язана вести точний облік наднормових робіт, виконаних кожним працівником.

Режим робочого часу


Поняття «Режим робочого часу» об`єднує наступні істотні умови праці:
  • тривалість робочого тижня;
  • для окремих категорій працівників — роботу з ненормованим робочим днем;
  • тривалість щоденної роботи (зміни);
  • час початку і закінчення роботи;
  • час перерв у роботі;
  • число змін на добу;
  • чергування робочих і неробочих днів, які встановлюються колективним договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку відповідно до чинного законодавства і ін.

Зупинимося докладніше на основних, найбільш важливих умовах робочого режиму. 

Тривалість робочого тижня може складати:

  • п`ять днів в тиждень з двома вихідними днями;
  • шість днів в тиждень з одним вихідним днем;
  • робочий тиждень з наданням вихідних днів за ковзаючим графіком. 

Для окремих категорій працівників чинним трудовим законодавством встановлена максимальна тривалість щоденної роботи. Так, тривалість щоденної роботи (зміни) не може перевищувати:

  • для працівників у віці від 15 до 16 років — 5 годин;
  • для працівників у віці від 16 до 18 років — 7 годин;
  • для учнів загальноосвітніх установ, освітніх установ початкової і середньої професійної освіти, що суміщають протягом навчального року навчання з роботою: а) у віці від 14 до 16 років — 2,5 години, б) у віці від 16 до 18 років — 3,5 години;
  • для інвалідів — відповідно до медичного висновку. 

Особливо слід відмітити працівників, зайнятих на роботах з шкідливими і (або) небезпечними умовами праці, де встановлена скорочена тривалість робочого часу (див. вище). Для даної категорії працівників максимально допустимою є наступна тривалість щоденної роботи (зміни):

  • при 36-годинному робочому тижні — 8 годин;
  • при 30-годинному робочому тижні і менше — 6 годин. 

Відносно творчих працівників організацій кінематографії, теле- і відеознімальних колективів, театрів, театральних і концертних організацій, цирків, засобів масової інформації, професійних спортсменів тривалість щоденної роботи (зміни) може встановлюватися відповідно до законодавства, локальних (внутрішніх) нормативних актів, колективного або трудового договору. 

Переліки категорій вищеназваних працівників затверджуються Урядом України.

Ненормований робочий день — це особливий режим роботи, при якому працівники можуть при необхідності епізодично притягуватися до виконання своїх трудових функцій «понад» нормальну тривалість робочого часу.

Таке залучення здійснюється на підставі розпорядження адміністрації працедавця. Необхідність даного залучення визначається також на розсуд працедавця. 

Перелік посад працівників з ненормованим робочим днем може бути встановлений:

  • колективним договором,
  • угодою між працівником і працедавцем,
  • правилами внутрішнього трудового розпорядку організації. 

Чинне трудове законодавство передбачає можливість роботи в режимі гнучкого робочого часу. При такому режимі керівник спільно з працівником може самостійно погоджувати початок, закінчення або загальну тривалість робочого дня. 

При цьому на працедавця покладається обов`язок із забезпечення відробітку працівником сумарної кількості робочого часу протягом відповідних облікових періодів (робочого дня, тижня, місяця і інших). 

У деяких випадках застосовується змінна робота — робота в дві, три або чотири зміни. 

Така робота вводиться у тих випадках, коли тривалість виробничого процесу перевищує допустиму тривалість щоденної роботи (див. вище). Змінна робота також служить ефективнішому використанню устаткування, збільшенню об`єму продукції, що випускається, виконуваних робіт або послуг, що надаються. 

Робота в змінному режимі регулюється графіком змінності — локальним нормативним документом, що встановлює тривалість робочого часу для окремих груп працівників. В межах цієї тривалості робочого часу (зміни) кожна група працівників повинна виконувати свої трудові функції. Іншими словами, трудовий колектив умовно розподіляється на декілька груп, кожна з яких здійснює роботу в межах встановленої графіком зміни.

Проте, не дивлячись на відносну свободу працедавця і працівника у визначенні меж робочої зміни, в рамках режиму змінної роботи існує чітке обмеження — робота протягом двох змін підряд забороняється. Інше не може бути встановлене навіть з обопільної згоди працівника і організації.

Початок і закінчення змін, їх тривалість, вихідні дні — все це найважливіші умови праці. Співробітникам далеко не байдуже, який режим їх роботи, коли вони можуть відпочивати, чи передбачається робота в нічний час і так далі. Тому при складанні графіків змінності керівник зобов`язаний враховувати думку представницького органу працівників (наприклад, профспілкової організації), якщо такий є. 

Як правило, графіки змінності складаються у вигляді додатків до колективного договору.

Графіки змінності повинні доводитися до відома працівників не пізніше одного місяця до їх введення в дію. 

При деяких роботах, через їх особливий характер, робочий день може бути розділений на частини. Це можливо, наприклад, тоді, коли інтенсивність роботи неоднакова протягом робочого дня (зміни). 

При цьому загальна тривалість робочого часу у будь-якому випадку не повинна перевищувати тривалості щоденної роботи, встановленої для даних працівників.

Розділення робочого дня на частини проводиться працедавцем на підставі внутрішнього нормативного документа, прийнятого з урахуванням думки виборного профспілкового органу.

Облік робочого часу


Існують два основні види обліку робочого часу:
  1. Поденний
  2. Підсумовуваний

При поденному обліку відпрацьований час враховується за кожен день (зміну). 

Підсумовуваний облік робочого часу вводиться у тих випадках, коли за умовами виробництва (роботи) не може бути дотримана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу. Такий облік робочого часу, як правило, застосовується на підприємствах, що безперервно діють, а також в окремих виробництвах, цехах і на деяких видах робіт. 

Тут протягом певного відрізку часу, званого обліковим періодом (тиждень, місяць, квартал і ін., але не більше одного року), повинні бути забезпечені відробіток кожним співробітником встановленої норми робочого часу і надання йому відповідного часу відпочинку. Тривалість робочого часу за обліковий період не повинна перевищувати нормального числа робочого часу (40 годин). 

Перепрацювання понад норму в одні дні облікового періоду компенсується недопрацюванням в інші дні того ж облікового періоду. Якщо це неможливо, у такому разі години переробки вважається наднормовим і оплачуються як робота в наднормовий час при підсумовуваному обліку робочого часу. 

Облік використання робочого часу ведеться в табелях обліку, в річних табельних картках. У разі потреби проводяться також хронометражні спостереження і інші одноразові обстеження.

Облік використання робочого часу покликаний забезпечити контроль за своєчасною явкою працівників на роботу, встановленням всіх, хто не прийшов і запізнився, а також контроль за порядком використання перерв для відпочинку і обіду протягом робочого часу і своєчасного завершення роботи після закінчення робочого часу. 

Підведемо підсумки


У цій статі розглянуті різні аспекти, пов`язані з робочим часом персоналу. 

Ви дізналися про те, які види робочого часу існують, з`ясували, на які категорії працівників розповсюджується скорочений або неповний робочий тиждень.

Крім того, Ви дізналися, що таке «режим роботи» підприємства, організації або установи.

Часто підприємцеві доводиться стикатися з необхідністю проведення наднормових робіт. Прочитавши цю статтю, Ви дізналися також про те, в яких випадках законом допускаються наднормові роботи і які категорії працівників категорично не можуть бути до них привернуті.

У даній статі були також описані два основні способи обліку робочого часу.

Матеріали даної статті допоможуть Вам в процесі Вашої комерційної діяльності відповідати вимогам трудового законодавства України, пов`язаним з тривалістю робочого часу Ваших співробітників.
 Прочитано - 11284 раз








Сервіси
  Афіша
  ТВ - програма
 

Медіа
  Фотогалерея
  Відео - Луцьк
 

...

Погода Луцьк
 


Погода в інших містах

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

 

Ми в Facebook
 




© 2007 - 2016 Топ Луцьк


Проект компанії:
Про портал | Правила порталу | Рекламодавцям

Промо | Партнери проекту | Робота у нас | Карта сайту | FAQ | Контакти