ТОП
  Новини
  Інтерв'ю
  Біржа праці
  Дошка оголошень
  Каталог підприємств
  Акції та пресс-релізи
  Статті та Аналітика
 

Довідник
  Про Луцьк
  Карта Луцька
  Міська тел. довідка
  Телефонні коди Волині
  Поштові індекси Волині
  Міський транспорт
  Розклад руху поїздів
  Розклад руху по АС-1
 

Інструменти
  Книги
 

Ми ВКонтакте
 


Підписка на новини

e-mail:
RSS RSS
 


Техніка нерефлексивного слухання




Техніка нерефлексивного слухання
Метод нерефлексивного слухання - простий спосіб збереження зацікавленості і уваги в процесі усного спілкування.

Нерефлексивне слухання є, по суті, простим прийомом і полягає в умінні уважно мовчати, не втручаючись в мову співбесідника своїми зауваженнями. Таке сприйняття можна назвати пасивним умовне. Це активний процес, що вимагає фізичної і психологічної уваги. Залежно від ситуації, в процесі нерефлексивного слухання можуть бути виражене розуміння, схвалення і підтримка. Часом нерефлексивне слухання - наша єдина можливість, оскільки співбесідник, особливо якщо він емоційний, збуджений або зазнає труднощі у формулюванні своїх думок, хоче, аби його почули, і не цікавиться нашими зауваженнями.

Слухачеві під час розмови необхідно вирішувати три основні завдання:
<ul><li>розуміти повідомлення;
<li>спонукати продовження розмови;
<li>запам`ятовувати сказане.</ul>

1. Розуміння тексту

Слухання - активний процес, воно передбачає бажання почути, увагу до співбесідника. Чи часто ми дійсно слухаємо, коли мова співбесідника нам нецікава або коли ми відчуваємо себе втомленими? Звичайно ні. Найчастіше ми майже нічого не чуємо з того, що нам говорилося, оскільки насправді ми не слухали, і в основному тому, що не хотіли.

Маделін Берклі-Ален в своїй роботі «Забуте мистецтво слухати» запропонувала розділити процес «слухання» на три рівні, які впливають на ефективність сприйняття почутого. Між цими рівнями немає чітких кордонів - вони є усередненими типами поведінки людей і можуть змінювати один одного залежно від ситуації. У міру переходу з третього рівня на перший зростає наш потенціал розуміння і збільшується ефективність спілкування.

Рівень 1. Слухання-співпереживання. На цьому рівні той, що слухає утримується від думок з приводу того, що говорить, прагнучи максимально і без спотворень зрозуміти його. Цей рівень характеризується наступними ознаками:
<ul><li>відчуття присутності в даному місці і зараз;
<li>пошана до того, що говорить і відчуття контакту з ним;
<li>зосередженість; концентрація на манері спілкування що говорить, включаючи мову тіла;
<li>співпереживання відчуттям і думкам співрозмовника;
<li>ігнорування своїх власних думок і відчуттів - увага направлена виключно на процес «слухання».</ul>

Таке слухання вимагає демонстрації слухачем вербального і невербального підтвердження того, що він дійсно слухає.

Головна увага приділяється при цьому щирості даного процесу, «слуханню серцем», яке «відкриває двері» розумінню, вираженню турботи і співчуття.

Рівень 2. Ми чуємо слова, але насправді не слухаємо. На цьому рівні слухач «ковзає по поверхні» спілкування, не розуміючи всієї глибини сказаного. Він формально намагається зрозуміти вміст того, що говорить співбесідник, але не робить спроб зрозуміти його наміри і мотиви. На цьому рівні слухач сприймає повідомлення, спираючись лише на логіку, але ігнорує відчуття, залишаючись, таким чином, емоційно відчуженим від акту спілкування. Таке «слухання» може привести до небезпечного нерозуміння, оскільки слухач недостатньо сконцентрований на тому, що говориться.

Рівень 3. Слухання з тимчасовим відключенням. Слухач при цьому і слухає, і не слухає, він віддає собі деякий звіт в тому, що відбувається, але в основному зосереджений на собі. Інколи при цьому він стежить за темою обговорення краєм вуха, ловивши лише момент, аби вступити в неї самому. Слухання на цьому рівні - пасивний процес без реакції на висловлене. Часто слухаюча людина втрачає нитку, задумавшись про щось стороннє або заздалегідь готуючи заперечення або поради, а також придумуючи, що сказати самому. Такий слухач відрізняється «порожнім» поглядом і зацікавленіший в процесі розмови, чим слухання.

При тому, що більшість з нас залежності від обставин в різний час протягом дня слухають на різних рівнях, М. Берклі-Ален вважає, що завданням людини, прагнучої бути ефективним коммунікатором, повинна стати вироблення в собі уміння слухати на рівні 1 в будь-яких ситуаціях.

Проте слухати ефективно виявляється зовсім не так просто, як може здатися на перший погляд. Слухання стає можливим унаслідок відмінності між швидкістю усної мови і швидкістю розумової діяльності слухача. Зазвичай люди говорять із швидкістю 125 слів в хвилину, хоча ми можемо сприймати мову, вимовну з швидкістю в три-чотири рази вище звичайною, тобто до 400 слів в хвилину. Якщо мова співрозмовника досить повільна, у нас залишається час на її декодування і розуміння. Проте різниця між швидкістю мови і розумової діяльності може стати причиною неуваги, особливо у випадках, коли говорять повільно або нецікаво. Якщо людина говорить дуже повільно (100-200 слів в хвилину), нам властиво відволікатися, оскільки увага схильна до природних ритмів вагання концентрації.

В результаті ми починаємо додумувати сенс ще не виголошених фраз, обганяючи мову співрозмовника - «читаємо думки», приписуючи йому те, про що він не говорив. Природно, це наводить до спотворення розуміння. Ослабіння концентрації уваги часто наводить до того, що слухач мимоволі починає думати на сторонні теми, викликані асоціаціями з розповіддю співрозмовника.

Найважливіше завдання, без вирішення якого неможливе розуміння повідомлення, що приймається, - це управління увагою. Стійка увага при спілкуванні допомагає усунути все, що може відволікати від процесу слухання. Необхідність бути уважним настільки очевидна, що заклик бути уважним може викликати здивування. Проте саме це - найважче в процесі слухання, саме тому так багато людей слухають погано. Необхідність уваги до усного повідомлення особливо зростає у випадках, коли візуальний контакт утруднений або відсутній, як, наприклад, при телефонній розмові. Направлена увага підвищує нашу здатність сприймати мову вже тим, що викликає в мозку «хвилі чекання», які стимулюють готовність почути, що скаже співбесідник.

Інша важлива техніка нерефлексивного слухання полягає в тому, аби витримувати паузу після реплік співбесідника.

Одна з помилок слухача, що найчастіше зустрічаються, полягає в тому, що він, випробовуючи незручність під час виникаючих пауз, намагається їх заповнити, ставлячи питання. Відповідаючи на ці питання, розповідач вирушає від основної теми своєї розповіді і говорить не про те, про що йому важливо було розповісти, а про те, про що запитав слухач.

Практика показує, що якщо ми не перебиваємо розповідь людини, прагнучи заповнити паузи, що обтяжують нас, своїми репліками і коментарями, то він, бажаючи праильно зрозуміти співрозмовника розвиватиме тему своєї розповіді, доповнюючи його подробицями.

2. Заохочення розповідача

Друге завдання, що вирішується слухачем, це заохочення розповідача продовжити розмову. Якщо співрозмовник розуміє, що партнер його уважно слухає, цікавиться його розповіддю, він, як правило, зміцнюється в своєму бажанні розповідати і робить це більш охоче.

Якщо людина отримує винагороду, яка для нього приваблива, то у нього виявляється тенденція повторювати ту поведінку, яка передувала стимул-реакції. Якщо людина досягає того, до чого він прагнув, з`являється тенденція і надалі використовувати метод, який привів його до успіху. У свою чергу, про успіх в рішенні комунікаційної задачі він судить по реакції партнера в спілкуванні. Отже, виступаючи як співбесідник, ми своїми реакціями можемо заохочувати або не заохочувати нашого партнера до якої-небудь поведінки.

Наприклад, наш співбесідник бажає нас розсердити. Якщо ми демонструємо йому, що втрачаємо душевну рівновагу, то це заохочуватиме його до продовження вибраної лінії поведінки. Якщо ж співбесідник бажає бути почутим, то заохочувати його розповідь буде зацікавлене вислухування.

Про мірі зацікавленості слухача ми судимо по його поведінці: слухаюча людина виглядає інакше, ніж що не слухає. Для простоти можна виділити наступні елементи поведінка, по якій розповідач робить висновок про міру уважності слухача:
<ul><li>погляд;
<li>міміка;
<li>поза, рухи тіла і жестикуляція;
<li>відстань між співбесідниками і його зміна.</ul>

Погляд. Область особи, розташована поряд з нашими очима, напрям погляду і руху очей передають співбесідникові величезну кількість інформації про наш стан. Погляд може бути добрим, злим, недовірливим, відкритим, веселим, сумним і так далі. Для того, щоб укріпити нашого партнера в бажанні говорити, ми можемо заохочувати його поглядом. Дуже важливим знаком, що свідчить про нашу готовність вести розмову, є контакт очей з очима співбесідника. Стійкий візуальний контакт з тим, що говорить не лише показує зацікавленість, але і надихає співбесідника продовжувати мову, що, у свою чергу, допомагає слухати його ще уважніше. Звичайно, тут не можна перестаратися: постійно стежачий погляд може тлумачити як ворожість, особливо в напружених ситуаціях. Ідеальним є взаємне прагнення до контакту, який був би природним і приємним для обох сторін і відповідав обстановці і обговорюваному питанню.

Міміка. Ми можемо передавати партнерові позитивне відношення за допомогою виразу обличчя і, перш за все, за допомогою посмішки. Посміхаючись, ми говоримо співбесідникові про те, що контакт з ним нам приємний. Проте, посміхаючись, необхідно пам`ятати про наступне. По-перше, посмішка посмішці ворожнеча. Бувають посмішки добродушні, скромні, доброзичливі, але бувають і єхидні, іронічні, відштовхуючі співбесідника. По-друге, посмішка може бути абсолютно недоречною, якщо співбесідник розповідає про події, які його засмутили: він може вирішити, що нас веселить його горе.

Пози і жести. Важливу роль у встановленні контакту грає мова поз і жестів. Поза може висловлювати бажання або небажання слухати або спілкуватися. Коли ми трохи нахилилися вперед до співбесідника і схвально дивимося на нього, ми тим самим передаємо йому: «Я весь - увага». Якщо ж ми недбало розвалюємося в кріслі, то показуємо, що не зацікавлені в спілкуванні. Пози можуть говорити про відношення до співбесідника або до теми розмови.

Не слід думати, що завдання побудови психологічного контакту автоматично вирішиться, якщо виробити у себе звичку сидіти в стандартно-відкритій позі. Спыврозмовник швидше буде зрозумілий і близький той співбесідник, який адекватно реагує за допомогою поз і жестів на його розповідь і поточний стан. Стандартна поза в очах розповідача далеко не завжди виглядатиме адекватною, оскільки він може розраховувати на розуміння і відповідну йому емоційну реакцію з боку слухача, а отримує у відповідь лише нейтрально-доброзичливе відношення.

Відстань і положення відносно один одного. Дистанція, на якій відбувається комунікація, може полегшувати або утрудняти спілкування. Вочевидь, що, якщо відстань до співрозмовника дуже велика, нам може бути погано чутно. Проте є і інші причини приділяти увагу відстані до партнера під час розмови. Багаточисельні психологічні дослідження комунікацій показали, що відстань між партнерами само по собі є невербальним комунікаційним засобом. У психологічному просторі людини можна виділити чотири зони: інтимну, особисту, соціальну і прилюдну.

Мінімальні заохочуючі репліки. Наступний прийом заохочення розповідача в процесі нерефлексивного слухання полягає в тому, що слухач час від часу реагує на розповідь малозначними фразами: «Так!», «Це як так?», «Ну і ну!», «Розумію вас...», «Продовжуйте, будь ласка, я вас слухаю...». Ці репліки є простими словесними реакціями, які дозволяють змістовно продовжити бесіду. Такі відповіді є запрошенням висловлюватися вільно і невимушено. Вони допомагають виразити схвалення, інтерес і розуміння. Це не просто репліки, які робляться тоді, коли нічого сказати, це знаки, що говорять про те, що ми уважно слухаємо і запрошуємо партнера продовжувати розмову. Оскільки нашому партнерові легко розповідати про себе зацікавленому співбесідникові, то, демонструючи свою увагу за допомогою реплік, ми сприяємо збільшенню його бажання і готовності говорити.

 Прочитано - 5719 раз








Сервіси
  Афіша
  ТВ - програма
 

Медіа
  Фотогалерея
  Відео - Луцьк
 

...

Погода Луцьк
 


Погода в інших містах

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

 

Ми в Facebook
 




© 2007 - 2016 Топ Луцьк


Проект компанії:
Про портал | Правила порталу | Рекламодавцям

Промо | Партнери проекту | Робота у нас | Карта сайту | FAQ | Контакти