ТОП
  Новини
  Інтерв'ю
  Біржа праці
  Дошка оголошень
  Каталог підприємств
  Акції та пресс-релізи
  Статті та Аналітика
 

Довідник
  Про Луцьк
  Карта Луцька
  Міська тел. довідка
  Телефонні коди Волині
  Поштові індекси Волині
  Міський транспорт
  Розклад руху поїздів
  Розклад руху по АС-1
 

Інструменти
  Книги
 

Ми ВКонтакте
 


Підписка на новини

e-mail:
RSS RSS
 


Банківський кредит: його види і класифікація




Банківський кредит: його види і класифікація
Термін «кредит» використовується для позначення товарного кредиту (надання в позику речей), комерційного кредиту (надання в позику грошей або речей у вигляді авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочки платежу за товари або послуги), бюджетного кредиту (надання бюджетних коштів юридичним особам на повертальній і відшкодувальній основі) і податкового кредиту (відстрочення сплати частини податку на прибуток або іншого податку).

Принциповий момент - визначення кредиту як банківського продукту (результату діяльності співробітників банку). У сучасній літературі обгрунтовуються два взаємозв`язані підходи до рішення даного питання. З одного боку, сам кредит пропонується розуміти на двох рівнях - як певну грошову суму, що виділяється банком на відому мету, і як певну технологію задоволення заявленої позичальником фінансової потреби, з іншого боку, пропонується розрізняти вказану технологію і результати її застосування. Скориставшись цим підходом, можна стверджувати, що кредит як продукт діяльності банку це:
  • по-перше, сума грошей, що надається банком позичальникові і що задовольняє викладеним вище базовим ознакам кредиту, які відображають його специфічну економічну і правову природу;
  • по-друге, кредитний продукт глибшого рівня, яким банк надає або готовий надати кредитну послугу клієнтові, який її потребує, тобто впорядкований, внутрішньо узгоджений і документально оформлений комплекс взаємозв`язаних організаційних, техніко-технологічних, інформаційних, фінансових, юридичних та інших дій (процедур), що складають цілісний регламент взаємодії співробітників банку (підрозділів, пов`язаних з кредитним процесом) з обслуговуваним клієнтом, єдину і завершену технологію кредитного обслуговування клієнта.
Банківські кредити підрозділяються на активні і пасивні. У першому випадку банк дає кредит, тобто виступає кредитором, в другому бере кредит, є позичальником. Банк може входити в кредитні відносини (брати або давати кредити) і з іншими банками (іншими кредитними організаціями), включаючи банк центральний, виконуючи залежно від ситуації активну або пасивну функцію. В цьому випадку ми маємо справу з міжбанківським кредитуванням. Що стосується всіх інших підприємств, організацій, установ і фізичних осіб (нефінансовий сектор економіки), то кредитні відносини банку з ними мають інший характер - тут банк практично завжди є стороною, що дає кредит. Далі мова йде саме про активне банківське кредитування.

Класифікація кредитів

Конкретніше базові послуги кредитування, що надаються комерційними банками своїм клієнтам (як юридичним, так і фізичним особам), можна представити у вигляді наступної класифікації.

1. За економічним призначенням кредиту

  1.1. Зв`язаний (цільовий):

  I. Платіжні (на проведення конкретної комерційної операції або задоволення тимчасової потреби):
  • на оплату розрахункових (платіжних) документів контрагентів клієнта;
  • на придбання цінних паперів;
  • на авансові платежі;
  • на платежі до бюджетів;
  • на заробітну плату (видача грошей по чеку з позикового рахунку позичальника);
  • інші.
  II. На фінансування виробничих витрат, тобто на:
  • формування запасів товарно-матеріальних цінностей; 
  • фінансування поточних виробничих витрат;
  • фінансування інвестиційних витрат, включаючи кредити на лізингових і тому подібні операції (проміжні).
  III. Облік (покупка) векселів, включаючи операції репо (покупка із зобов`язанням зворотного продажу).

  IV. Споживчі кредити (фізичним особам).

  1.2. Незв`язаний (без вказівки конкретної мети).

2. За формою надання кредиту

  2.1. У безготівковій формі:

  I. Зарахування безготівкових грошей на відповідний рахунок позичальника, зокрема реструктуризація раніше виданого кредиту і надання нового.

  II. Кредитування з використанням векселів банку.

  III. У змішаній формі (поєднання 2-х попередніх варіантів).

  2.2. У наявно-грошовій формі (як правило, фізичним особам).

3. За технікою надання кредиту

  3.1. Однією сумою.

  3.2. З овердрафтом (схема кредитування, що дає клієнтові право оплачувати з розрахункового рахунку товари і послуги своїх контрагентів в сумі, що перевищує об`єм кредитних надходжень на його рахунок, тобто мати на цьому рахунку дебетове сальдо, максимально допустимий розмір і термін якого встановлюються в кредитному договорі між банком і даним клієнтом; розрізняють короткостроковий, продовжений, сезонний види овердрафту).

  3.3. У вигляді кредитної лінії:

  • проста (непоновлювана) кредитна лінія;
  • поновлювана (револьверна) кредитна лінія, включаючи:онкольну (до запитання) та контокорентну кредитну лінію.

Онкольна кредитна лінія означає таку схему, при якій кредитування ведеться в межах узгодженого ліміту суми (обумовленого, наприклад, величиною оцінки векселів позичальника, закладених ним в банку) і в рамках узгодженого періоду часу, причому таким чином, що в міру погашення узятих раніше кредитів ліміт може безперервно і автоматично (без висновку додаткового договору/угоди) відновлюватися.

Контокорентна кредитна лінія припускає таке кредитування поточних виробничих потреб позичальника (в межах обумовленого ліміту сум і встановленого терміну дії угоди), коли кредити безперервно і автоматично видаються і погашаються, відбиваючись на єдиному контокорентному рахунку, що поєднує в собі властивості позикового і розрахункового рахунків (дебетове його сальдо показує суму боргу позичальника банку, кредитове - наявність у позичальника вільних засобів); ліміт при цьому кожного разу відновлюється. Контокорентний кредит погашається шляхом зарахування в кредит рахунку будь-яких надходжень в адресу позичальника.

  3.4. Комбіновані варіанти.

4. За способом надання кредиту

  4.1. Індивідуальний (що надається позичальникові одним банком).

  4.2. Синдикований.

5. За часом і технікою погашення кредиту

  5.1. Погашаються однією сумою в кінці терміну.

  5.2. Погашаються рівними долями через рівні проміжки часу (цей варіант, як і наступний, припускає узгодження графіка погашення основної суми боргу і відсотків з вказівкою конкретних дат і сум). Фактично це так званий простий кредит (з щомісячними рівними сумами платежів).

  5.3. Погашаються нерівними долями через різні проміжки часу:

  • складний кредит (з виплатою від 20 до 50% суми кредиту в кінці терміну);
  • прогресивний кредит (з прогресивно наростаючими до кінця терміну дії кредитного договору виплатами);
  • сезонний кредит (кредит для сезонних виробництв з виплатами тільки в ті місяці, на які доводяться максимальні суми виручки).
Окремо можна виділити гарантійні операції банків в частині кредитування своїх клієнтів, а також консультаційні послуги з питань кредитування.

Для класифікації кредитів на ті або інші групи і види можуть використовуватися й інші критерії.

Принципи кредитування

Під принципами розуміються основні правила якого-небудь виду діяльності, що визнаються такими внаслідок того, що вони виражають певні причинні зв`язки і стійко повторюються в масі випадків. Виходячи з цього, можна вважати, що є наступні безумовні принципи банківського кредитування:
  • принцип терміновості (кредит дається на однозначно певний термін);
  • принцип поворотності (в узгоджений термін вся сума кредиту повинна бути повернена повністю);
  • принцип платності (за право користування кредитом позичальник повинен заплатити обумовлену суму відсотків); 
  • принцип підпорядкування кредитної операції нормам законодавства і банківським правилам;
  • принцип незмінності умов кредитування (положень кредитного договору/угоди). Якщо вони змінюються, то це повинно робитися відповідно до правил, сформульованих в самому кредитному договорі/угоді або в спеціальному додатку до нього;
  • принцип взаємовигідності кредитної операції (її умови повинні адекватно враховувати комерційні інтереси і можливості обох сторін).
В особливу групу принципів слід виділити поширені правила кредитування, які використовуються, якщо така воля сторін, виражена в кредитному договорі, і не повинні застосовуватися, якщо не включені в такий договір (небезумовні принципи):
  • принцип цільового використання кредиту;
  • принцип забезпеченого кредитування (кредит може бути забезпечений повністю, частково або не забезпечений зовсім).
Крім того, в ще одну групу можна виділити принципи кредитування, які призначені для «службового користування» співробітниками банків і повинні закріплюватися в їх внутрішніх документах як елемент кредитної політики.

Вимоги до процесу видачі кредитів

Банк розробляє і затверджує внутрішні документи, що визначають його кредитну політику, а також облікову політику і підходи до її реалізації, документи, що визначають:
  • процедури ухвалення рішень про розміщення банком грошових коштів;
  • розподіл функцій і повноважень між підрозділами і посадовими особами банку, що включають внутрішні правила розміщення засобів, зокрема, правила кредитування клієнтів.
Банк видає кредити в наступному порядку:
  • юридичним особам - в безготівковій формі шляхом зарахування засобів на розрахунковий, поточний або кореспондентський рахунок (далі - рахунки);
  • фізичним особам - в безготівковій формі шляхом зарахування засобів на рахунок особи в банку або готівкою через касу банку;
  • кредити в іноземних валютах видаються юридичним і фізичним особам в безготівковій формі.
Банк видає кредити наступними способами:
  1. Разовим зарахуванням засобів на банківські рахунки або видачею готівки позичальникові - фізичній особі.
  2. Відкриттям кредитної лінії.
  3. Кредитуванням рахунку клієнта і оплати розрахункових документів з цього рахунку клієнта (якщо в договорі банківського рахунку передбачено проведення такої операції). Кредитування рахунку при недостатності або відсутності на ньому засобів повинне проводитися в межах встановленого ліміту (максимальна сума, на яку може бути проведена вказана операція) і терміну, протягом якого повинні бути погашені виникаючі кредитні зобов`язання клієнта.
  4. Участю банку в наданні засобів клієнтові на синдикованій (консорційній) основі.
  5. Іншими способами, що не суперечать законодавству і нормативним актам Центрального банку.
Кредит видається на підставі розпорядження, належним чином складеного фахівцями кредитного підрозділу банку і підписаного уповноваженою посадовою особою банку. Банк-кредитор зобов`язаний створювати резерви на можливі втрати від кредитної діяльності в порядку, встановленому Центральним банком.

Вимоги до процесу повернення клієнтом кредиту і сплати відсотків за кредит

Кредит повертається (погашається) і відсотки за нього платяться наступними способами:
  1. Списанням засобів з рахунку позичальника за його платіжним дорученням.
  2. Списанням засобів з рахунку позичальника, що обслуговується в іншому банку, на підставі платіжної вимоги банку-кредитора. В цьому випадку засоби можуть списуватися без акцепту власника рахунку, якщо така можливість передбачена в договорі і позичальник письмово повідомив банк, в якому відкриті його рахунки, про свою згоду на таке списання засобів відповідно до укладеного договору/угоди.
  3. Списанням засобів з рахунку позичальника - юридичної особи, що обслуговується в самому банку-кредиторові, на підставі платіжної вимоги останнього (у безакцептному порядку, якщо це передбачено в договорі).
  4. Перерахуванням коштів з рахунків позичальників - фізичних осіб на підставі їх письмових розпоряджень, переводом ними грошей через підприємства зв`язку або інші кредитні організації; внеском готівки в касу банку-кредитора, утриманням з сум, що надходять на оплату праці позичальникам, що є працівниками банку-кредитора (за їх заявами або на підставі договору).
У встановлений в договорі/угоді день (день сплати відсотків і/або погашення основного боргу) працівник бухгалтерії, відповідальний за ведення рахунку позичальника, на підставі відповідного розпорядження, підписаного уповноваженою посадовою особою банку, або оформляє бухгалтерськими проводками факт сплати відсотків і/або погашення основного боргу, або (при невиконанні або неналежному виконанні клієнтом своїх зобов`язань за договором) переносить виниклу заборгованість клієнта на рахунки для обліку простроченої заборгованості.

Заборгованість по кредитах, безнадійна і/або визнана нереальною для стягнення, в установленому порядку списується з балансу банку за рахунок засобів спеціально сформованого на такий випадок резерву, а при недоліку таких засобів відноситься на збитки звітного року.

До ухвалення рішення про доцільність надання кредиту банк-кредитор повинен:
  • ретельно вивчити всі представлені позичальником документи, включаючи бізнес-план, плани маркетингу, виробництва і управління, прогноз грошових потоків позичальника на період погашення кредиту, що надається йому (графік надходжень і платежів позичальника); техніко-економічне обгрунтування (ТЕО) операції, що кредитується;
  • перевірити достовірність операції, що кредитується, вивчити кредитну історію позичальника, проаналізувати питання про наявність або відсутність заборгованості по зобов`язаннях позичальника, зокрема, прострочених, перевірити повноваження посадових осіб позичальника, які підписуватимуть кредитний договір, перевірять наявність і якість забезпечення (застави, гарантії, поручительства, страхового поліса і ін.), оцінять отриману інформацію.

Кредитна політика банку і механізми її реалізації

Перш ніж почати видавати кредити, банк повинен сформулювати свою кредитну політику (у згоді з його політикою стосовно всіх інших напрямів діяльності - депозитною, відсотковою, тарифною, технічною, кадровою, по відношенню до клієнтури, до конкурентів і так далі), а також передбачити способи і засоби її втілення в реальну практику.

Формулювання політики банку складає один з етапів планування його діяльності. Визначити і затвердити кредитну політику - означає сформулювати і закріпити в необхідних внутрішньобанківських документах позицію керівництва банку як мінімум з наступних питань:

а) пріоритети банку на кредитному ринку, маючи на увазі під цим переважні для даного банку:
  • об`єкти кредитування (галузі, види виробництв або іншого бізнесу);
  • категорії позичальників (органи влади, державні і недержавні підприємства і організації, приватні особи); 
  • характер відносин з позичальниками (курс на довгострокові і партнерські відносини або на разові кредитні операції, поєднання кредитування з іншими видами банківського обслуговування, міра відвертості і довіри з обох боків); 
  • види і розміри (мінімальні, максимальні) кредитів;
  • схеми обслуговування кредитів;
  • форми забезпечення поворотності кредитів і ін.;

б) цілі кредитування:

  • очікуваний рівень рентабельності кредитів;
  • інші (не пов`язані безпосередньо з отриманням прибутку) цілі.
Для ухвалення банком обгрунтованих рішень по вказаному колу питань важливе значення мають:
  • чітка і зважена постановка загальних цілей діяльності банку на майбутній період (тобто хороша постановка планування в цілому);
  • адекватний аналіз кредитного ринку (тобто хороша робота маркетингової служби);
  • ясність перспектив розвитку ресурсної бази банку; 
  • вірна оцінка якості кредитного портфеля;
  • облік динаміки рівня кваліфікації персоналу і інші чинники.
Роль кредитної політики може бути виражена в наступних тезах:
  1. Відсутність у банку власної кредитної політики, або наявність слабкої (погано продуманої, необгрунтованої) політики, або її формальна наявність означають відсутність в ній планування кредитного процесу і, отже, повноцінного управління цим найважливішим напрямом діяльності, що прирікає банк на безумовний неуспіх, особливо в середньо- і довгостроковій перспективі.
  2. Якісна кредитна політика банку, якщо її положення реально використовуються, хоча і не гарантує безумовного успіху, проте:
  • сприяє осмисленій координації його зусиль на кредитному ринку;
  • забезпечує діяльність підрозділів, що беруть участь в кредитному процесі, необхідним «стрижнем» і продуманими технологіями;
  • значно зменшує ризик ухвалення невірних управлінських рішень;
  • дає керівництву банку важливий критерій оцінки якості управління кредитним підрозділом і постановки кредитного процесу в банку в цілому.   
Функцією кредитної політики банку в загальному плані є оптимізація кредитного процесу, маючи на увазі, що цілі і пріоритети розвитку (вдосконалення) кредитування, визначені банком, і складають його кредитну політику.

 

 Прочитано - 11670 раз








Сервіси
  Афіша
  ТВ - програма
 

Медіа
  Фотогалерея
  Відео - Луцьк
 

...

Погода Луцьк
 


Погода в інших містах

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

 

Ми в Facebook
 




© 2007 - 2016 Топ Луцьк


Проект компанії:
Про портал | Правила порталу | Рекламодавцям

Промо | Партнери проекту | Робота у нас | Карта сайту | FAQ | Контакти