ТОП
  Новини
  Інтерв'ю
  Біржа праці
  Дошка оголошень
  Каталог підприємств
  Акції та пресс-релізи
  Статті та Аналітика
 

Довідник
  Про Луцьк
  Карта Луцька
  Міська тел. довідка
  Телефонні коди Волині
  Поштові індекси Волині
  Міський транспорт
  Розклад руху поїздів
  Розклад руху по АС-1
 

Інструменти
  Книги
 

Ми ВКонтакте
 


Підписка на новини

e-mail:
RSS RSS
 


Виступ перед вороже настроєною аудиторією




Виступ перед вороже настроєною аудиторією

 Різні люди нерідко виявляються перед необхідністю виступати перед аудиторією, яка вороже ставиться до ідей і фактів, що висуваються або захищаються ними. Реакції слухачів такої аудиторії варіюються від мовчазного неприйняття точки зору оратора до прямих словесних вигуків, грубих випадів і навіть фізичних дій. Опинившись в таких умовах, оратор (менеджер, керівник і т. д.) стоїть перед необхідністю встояти. Перед ним чітко позначаються така  тактика поведінки:

  • а) відстояти свою точку зору, переконати аудиторію в її доцільності;
  • б) погодитися з альтернативною точкою зору, тобто продемонструвати тактику заспокоєння;
  • г) здійснити тактику відходу від проблеми, залишивши ситуацію такою, яка вона є.

Як показує досвід, тактика відходу не приносить успіху, більш того, вона породжує у окремих слухачів екстремістські тенденції поведінки. Не приносить успіху справі і тактикe заспокоєння. Залишається одне - переконувати аудиторію в необхідності ухвалення пропонованої точки зору.

Як це робити?

Тут немає царських шляхів надання впливу, які б, як по помаху чарівної палички, допомогли ораторові вирішити проблему. Разом з тим є можливість запропонувати цілком конкретну методику «приборкання» вороже настроєних слухачів і створення умов для оволодіння їх свідомістю. У цій методиці все логічно і просто. Ключовими чинниками в ній виступають заходи підготовчого плану.

Перед тим, як з`явитися перед бушуючою публікою, слід уточнити ряд об`єктивних даних:

  • а) наявність в аудиторії окремих осіб або соціальних груп, які могли б висловитися з обговорюваної проблеми;
  • б) причини породження різних точок зору з обговорюваної проблеми (обставини, вплив окремих людей і т. д.);
  • в) присутність в аудиторії «підбурництва спокою», а також осіб, що розділяють думку оратора.

Така попередня робота націлена перш за все на виявлення в аудиторії «гарячих точок», звідки може посипатися град провокаційних питань, безсторонніх і навіть образливих вигуків. З іншого боку, ця робота дозволяє відшукувати серед присутніх можливих прихильників, на яких можна буде хоч якось спертися або, принаймні, апелювати до них. Така потреба виникає, коли оратора спантеличують непередбаченим питанням або збивають з пантелику. Для нейтралізації ефекту «спантеличування» оратор повинен зробити заготовки відповідей на прогнозовані питання і майстерно вплести відповіді на них в свою мову. Резерв подібних заготовок повинен завжди бути в «портфелі» оратора. На додаток до таких відповідей ораторові варто підшукати розумні думки стародавніх філософів, визнаних державних діячів, що мають відношення до поставлених питань.

Можна сказати, що ретельна підготовка до виступу перед вороже настроєною аудиторією - ключ до успіху. Зневажливе відношення до цієї складної діяльності або фатальне відношення до своєї місії заздалегідь прирікають оратора на невдачу.

Велику роль в успіху місії оратора грає також довірче відношення слухачів до самого виступаючого, а воно немислиме без таких категорій, як професіоналізм, правдивість, пошана до аудиторії.

Професіоналізм. Люди приклоняються перед професіоналами. Дилетанти або якісь там представники від науки і практики їх мало цікавлять. Люди враховують тільки думки професіоналів.

Правдивість. Аудиторія зазвичай не довіряє тим ораторам, які, аналізуючи події, уникають конкретних фактів, стараються при цьому всіляко викручуватися, йти від реальності. 

Повага. Навіть самі ярі супротивники оратора лагідніють, якщо бачать, що він поводиться по відношенню до ним доброзичливо, якщо він щиро вірить в те, що говорить, якщо проявляє свою пошану до їх точок зору і виражає готовність піти з ними на відкритий і чесний діалог. Брехня і нещирість тут не проходять.

Довіра необхідна ораторові для того, щоб встановити з аудиторією раппорт, тобто згоду. Без встановлення раппорта дуже важко просуватися назустріч один одному, а, отже, і приходити до угоди. У зв`язку з цим, оратор повинен з`ясувати деталі встановлення раппорта.

Тут, хоча це може показатися досить дивним, велику роль грає процедура появи оратора перед аудиторією.

Думка, що спирається на факти з історії і практики, стверджує, що оратор-умиротворитель повинен з`являтися перед аудиторією раптово і також раптово зникати. Проведені нами дослідження дають підстави вважати таку думку помилковою. Інформація, отримана від свідків екологічних катастроф, залізничних аварій і соціальних потрясінь, говорить про зворотний: оратор, який повинен виступити перед емоційно збудженою аудиторією, зобов`язаний з`явитися в районі виступу до початку своєї мови і покинути це місце не відразу. Переваги «розтяжки» часу знаходження в районі виступу очевидні:

  • оратор, прибувши на місце виступу заздалегідь, має можливість знайти собі прихильників на неформальному рівні;
  • неформальні бесіди сприяють створенню у людей сприятливого відношення до оратора. Крім того, сам оратор, спілкуючись з людьми лицем до лиця, мінімізує свій напружений стан, знаходить упевненість в своїх діях;
  • спілкування з людьми перед початком офіційного виступу дає ораторові можливість ближче познайомитися з опозиціонерами. Оратор має можливість детально ознайомитися з думкою цих людей, дізнатися їх імена, особливості поведінки і так далі Все це допоможе ораторові предметніше організувати свій виступ;
  • пропозиція неформального спілкування оратора із слухачами після офіційного виступу нерідко проводить куди більший ефект, чим виголошена промова. Відмічено, що оратори, що продовжують неформальну розмову по темах, що торкнулися, після виступу, отримують вищий рейтинг, ніж ті, хто відразу ж ховається від публіки.

Все сказане - це організаційна частина діяльності оратора. Встановлення раппорта з вороже настроєною публікою і отримання з нею так необхідної довіри - це тільки прелюдія до рішення тієї головної задачі, яка наказує ораторові.

А завдання це таке: оратор повинен переконати аудиторію в правильності своєї точки зору. Для досягнення цієї цілі йому потрібно використовувати арсенал доступних методів роботи впливу, а також деякі прийоми презентації, придатні для екстремальних умов. Ораторові тут слід, крім того, дотримуватися цілком конкретних правил:

  1. перед вороже настроєною аудиторією потрібно виступати без записів. Оскільки аудиторія заздалегідь настроєна негативно, читання з якихось папірців ще більш посилює вороже ставлення: слухачі сприймають оратора як ставленика злих сил. Читання згубно позначається і на феномені довіри. Крім того, воно знижує ефект контакту «ока в око» між оратором і аудиторією. А без такого контакту досить важко розраховувати на успіх.
  2. неможна стояти за кафедрою, столом або за якимсь будь-яким бар`єром. Фізична перегородка в спілкуванні з вороже настроєною аудиторією перетворюється на соціальну перегородку. У слухачів, коли вони бачать, що оратор стоїть за бар`єром, народжується думка - «відгородився». А це, природно, не приносить успіху. Оратор повинен вийти вперед, встати перед кафедрою, столом, перегородкою і тим самим продемонструвати свою довіру до аудиторії.
  3. оратор повинен виголошувати свою промову так, щоб слухачі не «втратили свою особу». Завдання оратора - переконати їх. Але ж ніхто не хоче визнати себе неправим. Оратор зобов`язаний дати людям можливість по-новому поглянути на свою поведінку. Для цього він повідомляє їм факти, які раніше їм були невідомі, нейтралізує чутки, що літають в атмосфері, проливає інше світло на проблему. Він робить все, щоб не принизити відчуття власної гідності людей.

Неможна змусити людину думати по-новому. Потрібно представити йому серію фактів, які б породили у нього думку: «Адже і я так думаю!» Для того, щоб досягти успіху, оратор повинен уміло користуватися словом, мімікою і жестами. Він повинен на всьому протязі своєї мови утримувати контакт «ока в око».

Говорять, що очі - це вікна душі людини. По очах видно стан як аудиторії, так і самого оратора. Якщо, скажімо, оратор, виходячи на сцену перед аудиторією, тривожно озирається по сторонах, або його очі повні страху, як у загнаного звіра, то користі від його виступу не буде.

Аудиторія відразу «розкусить» хто є хто, її не обдуриш. Ораторові потрібно навчитися сигналізувати очима про відчуття власної гідності і упевненості в своїх силах. Крім цього йому потрібно уміти передавати очима дане відчуття в аудиторію. Для цього необхідно здійснювати контакт «ока в око», тобто дивитися в очі слухачам.

Щоб здійснити такого роду контакт, можна дивитися і не в очі. Ораторові, важко здійснити «очну» комунікацію, досить спрямувати свій погляд в яку-небудь точку на лобі об`єкту і продовжувати фіксацію погляду приблизно з півхвилини. У об`єкта спілкування за цей час створиться враження того, що оратор «свердлить» його своїми очима, і він опустить свій погляд вниз. Це сигнал перемоги. Можна переходити до іншого об`єкту. Захоплюватися не варто. Оратор може зустрітися очима з такою натурою, яка приведе його самого в сум`яття. Якщо це трапиться, місію заспокоєння буде програно.

Виступ перед вороже настроєною аудиторією нерідко виходить зі своїх звичних рамоках і перетворюється на дискусію. У неї легко втягуються більшість присутніх, які нерідко розділяються на групи. Оратор в цьому випадку перетворюється на модератора, спонукаючи самих присутніх приймати вирішення по залагоджуванню виниклої проблеми. Потрібно знати, що якщо в аудиторії зароджуються тенденції до дискусії, то це є сигналом того, що аудиторія заряджена бажанням вести конструктивний діалог і їй, звичайно, в цьому потрібно допомогти. У цих випадках ораторові допомагають відповіді на питання, які, як правило, удосталь сиплються з «гарячих точок» аудиторії.

Оратор, відповідаючи на питання, повинен знати, що своєю відповіддю він не зможе задовольнити всіх присутніх. Проте цьому можуть допомогти самі слухачі. Для цього потрібно на базі поставлених ораторові питань побудувати нову базу для дискусії або навіть для проведення ігрового диспуту.

Варто підкреслити той факт, що якщо слухачі проявлять хоч саму незначну схильність до участі в обговоренні проблем, це означатиме, що вони готові до зрушень в думці. Звідси витікає цілком очевидний висновок: оратор, починаючи свою миротворчу мову, повинен шукати привід або створювати умови для залучення слухачів в дискусію.

Памятка-резюме

  • щоб добитися успіху при виступі перед вороже настроєною аудиторією, потрібно перш за все вивчити психологію цієї аудиторії.
  • ключ до успіху тут лежить в скрупульозній попередній підготовці до виступу.
  • неможна розраховувати на успіх, якщо між оратором і аудиторією немає довіри.
  • схема виступи тут дуже проста: а) встановлення раппорта між оратором і аудиторією; б) вступ, в якому висловлюються цілі зустрічі; г) основна частина; д) висновок (обкреслювання шляхів поведінки).
  • оратор повинен бути щирим, йому потрібно підкреслити свою пошану до альтернативних точок зору.
  • оратору потрібно показати свою упевненість в досягненні згоди.
  • необходімо докладати зусилля до того, щоб монолог перетворився на діалог.

 

Рекомендуємо відвідати :

1. Портал міста Луцьк
2. Пошук роботи
3. Луцький форум
4. Гороскоп Близнюки

 Прочитано - 2045 раз








Сервіси
  Афіша
  ТВ - програма
 

Медіа
  Фотогалерея
  Відео - Луцьк
 

...

Погода Луцьк
 


Погода в інших містах

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

 

Ми в Facebook
 




© 2007 - 2016 Топ Луцьк


Проект компанії:
Про портал | Правила порталу | Рекламодавцям

Промо | Партнери проекту | Робота у нас | Карта сайту | FAQ | Контакти