Процес проведення фінансового аналізу, як і будь-який інший складний процес, повинні мати свою технологію - послідовність кроків, направлених на виявлення причин зміни стану підприємства і важелів його оптимізації.
Проблеми і утруднення, що виникають у фінансовому стані організації, зрештою мають три основні прояви. Їх можна сформулювати таким чином:
1. Дефіцит грошових коштів; низька платоспроможність. Економічна суть проблеми полягає в тому, що в організації найближчим часом може не вистачити або вже не вистачає засобів для своєчасного погашення зобов`язань.
Індикаторами низької платоспроможності є нижче за нормативний рівень показники ліквідності, прострочена кредиторська заборгованість, наднормативні заборгованості перед бюджетом, персоналом і кредитуючими організаціями.
2. Недостатня віддача на вкладений в підприємство капітал (недостатнє задоволення інтересів власника; низька рентабельність). На практиці це означає, що власник отримує доходи, неадекватно малі своїм вкладенням. Можливі наслідки такої ситуації - негативна оцінка роботи менеджменту організації, вихід власника з підприємства.
3. Низька фінансова стійкість. На практиці низька фінансова стійкість означає можливі проблеми в погашенні зобов`язань в майбутньому, іншими словами - залежністю підприємства від кредиторів, втратою самостійності.
Про недостатню фінансову стійкість, тобто ризику зривів платежів в майбутньому і залежності фінансового положення організації від зовнішніх джерел фінансування, свідчать зниження показника автономії нижче оптимального, негативна величина власного капіталу. Також індикатором недостатнього рівня фінансування поточної діяльності підприємства за рахунок власних засобів є зниження чистого оборотного капіталу (ЦОК) нижче за оптимальну його величину і, тим більше, негативна величина ЦОК.
Можна виділити дві глобальні причини проблем і утруднень, що виникають у фінансовому стані підприємства:
відсутність потенційних можливостей зберігати прийнятний рівень фінансового стану (або низькі об`єми отримуваного прибутку);
нераціональне управління результатами діяльності (нераціональне управління фінансами).
Проблеми з платоспроможністю, фінансовою незалежністю, рентабельністю мають єдине коріння: або підприємство має недостатні результати діяльності для збереження прийнятного фінансового становища, або воно не раціонально розпоряджається результатами діяльності.
З`ясування того, яка з вказаних вище причин привела до погіршення фінансового стану підприємства, має принципове значення. Залежно від цього здійснюється вибір управлінських рішень, направлених на оптимізацію фінансового становища організації.
Визначити, в якій з перерахованих областей лежить причина зниження фінансових показників - не означає провести повноцінний фінансовий аналіз. Необхідне подальше уточнення причин - до рівня конкретних дій підприємства або зовнішнього середовища. Також необхідні управлінські рекомендації по поліпшенню стану підприємства.
Потенційна можливість підприємства зберігати (досягати) прийнятний фінансовий стан визначається об`ємом отримуваного прибутку. Основні складові, від яких залежить сума прибутку підприємства, - це ціни і об`єми продажу продукції, рівень виробничих витрат і доходи від інших видів діяльності.
Аналіз доходів і витрат від основної і інших видів діяльності проводиться з використанням звіту про прибутки і збитки, показників прибутковості, величини накопиченого капіталу. Для оцінки рівня змінних і постійних витрат, а також співвідношення цін на споживані ресурси і продукцію, що продається, проводиться маржінальний аналіз.
Причиною виникнення високих витрат можуть бути не тільки постачальники, але і само підприємство. Зокрема, високі витрати на освітлення, опалювання, споживання води можуть виникати унаслідок відсутності контролю за витрачанням ресурсів. Це особливо характерно для крупних підприємств: освітлення приміщень не тільки в робочий час, не відремонтовані тепломережі, що обігрівають крім приміщень «вуличне повітря».
В деяких випадках зниження витрат вимагає радикальніших мір - скорочення основних засобів підприємства або, як іноді говорять, скорочення його масштабів. До таких заходів нерідко доводиться вдаватися підприємствам, які були створені достатньо давно і розраховані на об`єми виробництва, в десятки разів більші, ніж об`єми, вироблювані в даний час.
Прибуток, запрацьований підприємством, залишається в його розпорядженні не в повному об`ємі. Частина заробленого прибутку може піти на погашення штрафів, пені за прострочені заборгованості або зриви контрактів, частина - на витрати невиробничого характеру Скорочення даних витрат також може стати шляхом оптимізації прибутку, і, отже, фінансового становища підприємства.
Слід виділити три основні складові, які відносяться до області управління результатами діяльності організації, - це управління оборотними коштами (оборотним капіталом), управління інвестиційною політикою і управління структурою джерел фінансування.
Інвестиційна політика. Підприємство може здійснити капітальні вкладення - в будівництво цехів, придбання устаткування, придбання інших організацій - що перевищують його фінансові можливості. Фінансові можливості в даному випадку - це сума отриманого прибутку і привернутих довгострокових кредитів. Інвестиційні вкладення, що перевищують фінансові можливості, можуть бути однією з причин погіршення фінансового стану організації.
Для характеристики інвестиційної політики призначений розрахунок показників самофінансування і мобілізації, чистого оборотного капіталу, а також грошового потоку на основі даних Звіту про рух грошових коштів.
Управління оборотними коштами. Для багатьох підприємств, що діють, причина фінансових проблем полягає саме в нераціональному управлінні оборотними коштами, тобто підходи, що склалися на підприємстві, в частині управління ними не є адекватними економічним умовам, що змінилися.
У поняття «Управління оборотними коштами» об`єднані такі процеси, як матеріально-технічне постачання, збут, встановлення і контроль умов взаєморозрахунків підприємства з покупцями і постачальниками.
Для характеристики принципів управління оборотним капіталом, що склалися на підприємстві, використовуються результати аналізу структури бухгалтерського балансу, показників оборотності поточних активів і пасивів, а також дані звіту про рух грошових коштів.
Для обгрунтування створення запасів на довгий термін приводять, як правило, два аргументи.
Перший - спрощення роботи відділу матеріально-технічного забезпечення: зниження навантаження в частині оперативного пошуку найбільш дешевих матеріалів і забезпечення постачань в строк.
Другий - можливість придбання матеріалів по нижчих цінах за рахунок великого об`єму закупівель.
Закупівлі на довгий термін вперед обгрунтовані для матеріалів, з придбанням або постачанням яких можуть спостерігатися проблеми. Принципово важливо визначити і дотримуватися мінімально прийнятного періоду закупівлі матеріалів (визначається виходячи з особливостей виробничого процесу, умов доставки і цін на матеріали).
Затоварювання складу готової продукції, великий об`єм незавершеного виробництва і запасів може бути показником того, що виробничі плани підприємства формуються без орієнтиру на об`єми продажів: купили і провели продукції більше, ніж змогли продати, зв`язавши грошові кошти в оборотних активах.
Велика дебіторська заборгованість - проблема багатьох підприємств. Зусилля по своєчасній вимозі заборгованості дебіторів - також спосіб оптимізувати фінансовий стан. До організаційних заходів оптимізації дебіторської заборгованості можна віднести постановку процедури контролю виставлених рахунків-фактур (реєстр покупців, дата виставляння рахунку, встановлена дата оплати рахунку, контактне обличчя покупця, відповідальна особа за контакт з покупцем від підприємства). До юридичних заходів оптимізації дебіторської заборгованості відноситься, наприклад, включення в договір продажів пункту об інвентаризації складу продавця, включення в договір продажів штрафних санкцій за прострочену оплату рахунків.
Оцінка впливу структури джерел фінансування (структури пасивів) на рентабельність власного капіталу - завдання, яке вирішується за допомогою аналізу фінансового важеля. Суть управління структурою джерел фінансування можна сформулювати таким чином: забезпечивши прийнятний рівень фінансової стійкості, бажано вибирати таку структуру пасивів балансу, яка сприятиме підвищенню рентабельності власного капіталу організації.
Існує два основні шляхи оптимізації фінансового стану - оптимізація результатів діяльності (підприємство повинне більше заробляти) і раціональне розпорядження результатами діяльності. Проте два вказані шляхи - «заробляти» і «розпоряджатися запрацьованим» - не рівнозначні.
Можливості оптимізації стану підприємства за рахунок раціональнішого розпорядження результатами діяльності ефективні, але з часом вичерпані.
Необхідно пам`ятати, що базою стійкого фінансового становища організації протягом тривалого часу є отримуваний прибуток. При оптимізації фінансового стану організації необхідно прагнути, перш за все, до забезпечення прибутковості діяльності.
Зробити стартовою
Додати у вибране
Підписатися на новини
