ТОП
  Новини
  Інтерв'ю
  Біржа праці
  Дошка оголошень
  Каталог підприємств
  Акції та пресс-релізи
  Статті та Аналітика
 

Довідник
  Про Луцьк
  Карта Луцька
  Міська тел. довідка
  Телефонні коди Волині
  Поштові індекси Волині
  Міський транспорт
  Розклад руху поїздів
  Розклад руху по АС-1
 

Інструменти
  Книги
 

Ми ВКонтакте
 


Підписка на новини

e-mail:
RSS RSS
 


Мотивація і самомотивація до навчання




Мотивація і самомотивація до навчання
В основі поведінки людини знаходиться «рефлекс мети» - прагнення досягти наміченого результату. Для цього потрібна постійна власна психологічна установка: не зупинятися на досягнутому, не боятися труднощів і поважати, оцінювати отримані знання і уміння з позицій досягнення мети. Конкретні цілі чоловік ставить для виконання потреб, які бувають трьох типів:

• природні (їжа, житло, сім`я і тому подібне);
• соціальні (спілкування, визнання, положення);
• особові (самореалізація людини в суспільстві, в справі, в сім`ї і тому подібне).

Отримання престижної професії дозволяє реалізувати всі види потреб людини і розуміння це формує у нього таку могутню мотивацію до навчання, що виникає комплексна здібність до самонавчання. Методи навчання, що існували до цих пір, не були налаштовані на використання подібної мотивації.

З часів Я.А. Каменського - середньовічного педагога - застосовувалася «знанієва модель» навчання, коли людина послідовно і механістично заглиблювався в предмет: знання, навики, уміння. При цьому освіта будувалася на тому, що людина повинна була засвоїти будь-яким способом певний об`єм знань. На цих знаннях шляхом повторень вироблялося уміння, яке в процесі подальших тренувань і вправ перетворювалося на стійкий професійний навик виконувати якісно яку-небудь роботу.

Ця модель дозволила навчити грамоті і трудовим навикам людей минулих епох - феодалізму і раннього капіталізму. Але в ній недостатньо враховуються особа і здібності до самонавчання. Тому мотивація до навчання найчастіше виявляється як зовнішнє стимулювання: загроза покарання або позбавлення задоволень, їжі, пиття, сну. Продуктивність такої моделі навчання в сучасних умови недостатня, а форма її противорічить уявленням про права особи і демократичні свободи.

До теперішнього часу зусиллями багатьох прогресивних педагогів-новаторів створюється на практиці нова «здібнісна модель» навчання.

Знання - Мислення - Здібності - Уміння - Навики - Майстерність

У ній максимально враховуються особові передумови до успішнішого способу засвоєння знань і вироблення навиків і умінь. Вона побудована на використанні і розвитку здібностей  людини до сприйняття дійсності, здібностей до певних видів праці. Тим самим створюються передумови побудови особово орієнтованої системи навчання, що припускає використовувати самомотивацію до навчання на основі самовизначення, самоорганізації і самореалізації. Інакше кажучи, використовується процес самопізнання особи, проголошений ще стародавніми греками («Пізнай себе!») як джерело внутрішньої енергії розвитку особи. Тому колишню модель навчання ми можемо образно представити як глек з водою, що наповнюється каменями до тих пір, поки не потече з нього вода (уміння до роботи). А нову модель слід представити у вигляді свічки або факела, що горить, який освітлює людині дорогу до мети.

Ця модель навчання допомагає людині затверджувати в собі покликання до справи, тобто самому щось створювати, придумувати нові способи роботи, а не тільки використовувати завчені прийоми роботи і старі знання. Тому менеджер, навчений на принципах даної моделі, не задаватиме собі в процесі самовизначення питання: подобається мені ця справа чи ні? Річ у тому, що він заздалегідь знає, що подобатися може лише те, що виходить у людини. А виходить те, до чого є здібності розуму, рук, очей, тіла, пам`яті. Тому відчуття задоволення від отримуваних знань служить менеджерові сигналом того, що він на правильному шляху. Інакше кажучи, дана модель привчає людину прислухатися до себе, вивчати себе, будувати себе і свою долю, виходячи з власних ресурсів особи: здібностей, розуму, моральності і характеру.

Проте крім розуміння процесу мотивації слід використовувати в процесі самонавчання особливий акт настройки особи і організму, який називають установкою. Вона як би знаходиться між мотивацією і діяльністю. Так, якщо установка, сформована обставинами або усвідомленням мети, слабка, то щонайменша перешкода може перешкодити людині діяти у напрямі до мети, а могутня установка (у вигляді усвідомлення соціальної значущості вчинку, наприклад, порятунку дитини) не дозволяє відвернутися від наміченого завдання і виконати її. У студентів установка виступає як готовність до навчання даної спеціальності шляхом подолання складності предмету, подолання власної ліні або інертності. Наявність сильної установки означає отримання соціальної зрілості особи студента, його готовності до гармонійного розвитку і як людини, і як фахівця. Необхідність такої установки очевидна. Як писав Лев Толстой, «якщо намічаєш в якомусь місці перепливти річку, то бери вище, - інакше знесе!»

Навчається необхідно на самому початку навчитися процесу самовизначення і настроювання на подолання себе, на формування установки до діяльності і тим самим - на забезпечення готовності до навчання. Для цього необхідно:

• виробити здатність контролювати себе і підтримувати стійку довільну увагу при вивченні матеріалу;
• стримувати свої емоції, свою імпульсну при вислухуванні інших, а також формувати розсудливість при відповідях;
• виробляти здібність до елементарних узагальнень;
• виробляти здатність давати функціональне визначення значення слів, знаходити їх інший вираз (синоніми);
• тренувати пам`ять, щоб створити об`єм короткочасної пам`яті не менш 4-х смислових одиниць, що дозволить швидко запам`ятовувати фразу.

Ці розвинені здібності дозволять бути активним при сприйнятті і засвоєнні лекційного матеріалу: слухати, писати короткий конспект, складати свої логічні схеми і образні ілюстрації і таблиці. Саме з цього починається освоєння культури розумової праці, до сфери якого відноситься робота менеджера, оскільки найважливішими її елементами є: аналіз управлінської ситуації, виявлення причин що трапився, ухвалення рішень, визначення способу досягнення мети і вирішення завдань і тому подібне Тому важливо знати, які чинники (сили) впливають на якість розумової праці - це перш за все чинники засвоєння матеріалу і чинники збереження тривалої працездатності.

Відомо, що в основі діяльності людини лежать певні здібності до праці, які розкриваються поняттями дієздатності і працездатності.

Дієздатність (фізіологічна) - здібність людини до різних, якісно різнорідних видів праці: від простих його видів (землекоп, дроворуб) до складніших, наприклад водій, токар, ще складніших (геодезист, налагоджувач апаратури), і зовсім складних: конструктор, інженер, програміст, економіст, менеджер. Дієздатність виявляється в розвитку і освоєнні різних видів фізичної і розумової діяльності, в різному поєднанні цих видів праці.

Працездатність - здатність людини виконувати точно специфічну роботу протягом тривалого часу без зниження її якості і рівня продуктивності праці. Враховуючи різні рівні фізичної і психічної тренованості людей до професійної (спеціальною) діяльності, слід розуміти і різний рівень працездатності. Вона залежить від віку, статі, стану здоров`я, психологічної настроєності, фізичної сили, відчуття відповідальності і свідомого відношення до справи, від взаємин працівника з людьми, що оточують його. Таким чином, на працездатність роблять вплив наступні чинники:

• рефлекс мети - як заздалегідь осмислений результат його майбутньої роботи;
• мотиви - привід, спонукальні причини;
• емоції - відчуття, переживання.

Нерідко ми нехтуємо тим, що витривалість організму залежить від рівня емоційного сприйняття і емоційного напруження праці. Академік П.К. Анохін вважав, що «емоційна основа для будь-яких дій людини, і особливо для реалізації цілей і намірів, є найістотнішим «паливом», без якого всі почини людини розбиваються об перші ж перешкоди». Емоції людини формуються під впливом спілкування, музики, віршів, споглядання природи або предметів мистецтва. Емоційні переживання дозволяють підтримувати високий рівень розумових здібностей. Інакше мозок стає логічною машиною і позбавляє нас задоволення, щастя творчої сторони пізнання життя. Тому потрібно обов`язково в процесі навчання зберігати емоційну сторону життя: музика, вірші, живопис, природа постійно повинні бути вкраплені в студентське життя і в учбову діяльність.

Ще з часів Платона все психічне життя ділиться на три відносно самостійні суті: розум, воля і відчуття. На глибину засвоєння матеріалу впливають психічні процеси окремої людини. Найважливіші чинники засвоєння - увага, пам`ять, уміння слухати. Розум і воля якоюсь мірою підкоряються нам, емоції ж завжди виникають і діють незважаючи на волю і бажання. Звідси для формування особистої культури розумової праці слід свідомо брати участь в учбовому процесі, тобто самому формувати свою поведінку.

Активна фізична і розумова праця можлива при високій активності мозку і всіх органів чуття, організму в цілому. Надмірну нервову напругу пригнічує життєрадісна праця і приводить до необхідності знімати цю напругу, тобто попереджати появу стомленості і зниження працездатності. Людина протягом робочого дня має різні рівні працездатності, які розподіляються по 4 фазам:

• 1 фаза - підготовка до роботи, триває від 15 до 30 хвилин на початку робочого дня;
• 2 фаза - стійкої роботи, триває від 2 до 3 годин;
• 3 фаза - коливання «робота - втома», - триває 0,5-1 година;
• 4 фаза - стійкого зниження працездатності (втома).

Для підтримки тривалої і успішної розумової роботи потрібно дотримувати ряд правил гігієни розумової праці:
• провітрювати приміщення, оскільки в холодному повітрі краще розчиняється кисень, потреба в якому більше в 8-10 разів, чим при фізичній праці;
• періодично відпочивати, перемикатися з одного виду роботи на іншу;
• підтримувати строгий режим сну і відпочинку;
• враховувати свої біоритми (залежно від того, хто ви: «сова» або «жайворонок»);
• враховувати загальні біоритми: двічі в добу у людини різко знижується працездатність серця - в 13 і о 21 годині, в цей час не потрібні великі розумово-психічні і фізичні навантаження.

Тому для свідомої підтримки рівня сприйняття потрібно знати і контролювати три стадії зниження працездатності.

Втома - сигнал тривоги, вказуючий той момент, коли потрібно перервати роботу і дати організму відпочити, поповнити енергетичні запаси. Якщо цього не зробити, то розвивається стомлення.

Стомлення - зниження працездатності, як результат праці великої напруженості, інтенсивності або тривалості. Воно виражається в кількісному і якісному погіршенні результатів роботи. Стомлення - це теж сигнал, але не автоматичне гальмування організму. Його можна подолати силою воля. Але тоді буде запущений механізм перевтоми.

Перевтома - ознака патологічного стану, досягши якого працездатність повністю не відновлюється при короткому відпочинку. Тому не слід доводити себе, свій організм до перевтоми. Необхідно знаходити способи і час для періодичного відпочинку, навіть шляхом перемикання на інші види роботи. Обов`язково створюйте комфортні умови праці - провітрюйте приміщення, не паліть під час розумової роботи, зробіть хороше освітлення, приберіть джерела шуму і роздратування.

Найважливіші для процесу навчання психічні характеристики тих, що навчаються

1. Увага. По виразу К. Ушинського, «увага є саме ті двері, через які проходить все, що тільки входить в душу людини із зовнішнього світу». Якість роботи менеджера пов`язана із зосередженістю, а головний компонент її - увага!

Увага - настроєність організму сприймати інформацію. Воно пов`язане з концентрацією збудження, зосередженістю, оптимальною установкою органів чуття. Увагою можна управляти, її можна удосконалити. Розрізняють декілька видів уваги:

• пасивне - зорове;
• активне - слухове;
• довільне - вимагає значних вольових зусиль;
• мимовільне - засновано на неусвідомленій пам`яті, оптимальній настройці органів чуття, спостережливості.

Отже, можна переходити від зорової до слухової уваги або тренувати себе так, щоб працювали «автоматично» всі органи чуття і тим самим забезпечували б менш напружену довільну увагу. Найактивнішою є слухова увага, тому дуже важливе уміння слухати. Це найважче - слухати інших, оскільки наш розум не хоче чекати: адже наша думка біжить в 5-10 разів швидше, ніж мова. Тому нам здається, що ми вже знаємо те, про що нам почав з подробицями розповідати співбесідник. І ми слухаємо погано, при цьому більше вивчаємо очима його зовнішній вигляд. Ми слухаємо, будучи зайняті іншими справами і на лекціях. Ми забуваємо найголовніше тому, що слухаємо словам, а не думкам співбесідника. Нас приголомшують наші емоції з приводу вимовного змісту, нам хочеться зробити зауваження, не погодитися. Ми готуємо свою словесну контратаку! А треба слухати думкам що говорить і слухати мовчки!

2. Пам`ять - властивість мозку відобразити, зберігати і в потрібний момент відтворювати те, що було у минулому, в досвіді даної людини. Що він раніше сприйняв, продумав, зробив, пережив. У всіх людей пам`ять індивідуальна, оскільки складається з різних видів пам`яті, використовуваних в різній частці. Нерідко окремі види пам`яті переважають: слухова, зорова, рухова, емоційна, змішана, усвідомлена і неусвідомлена. В процесі навчання необхідно користуватися максимально можливим числом видів пам`яті, що забезпечить економніше «автоматичне» запам`ятовування.

Існують дві фундаментальні вимоги, без яких неможлива продуктивна робота пам`яті:

• наявність мотивації, зацікавленості;
• уміння бачити і спостерігати.

Тому потрібно прагнути зацікавитися повною мірою об`єктом вивчення, оскільки те, що цікавить, краще запам`ятовується.

Нашій пам`яті допомагає уява, пов`язана з образами спогадів, асоціаціями. Вона забезпечує створення нових образів, ланцюжків фактів, що генерує нові ідеї, - виникає творче рішення! Вищим проявом творчого поводження з пам`яттю є інтуїція. Інтуїція - це не природжений дар, а сконцентрований досвід людини, поєднання витонченої спостережливості і високої культури мислення. Їй властива умова високого емоційного напруження, робота творчої фантазії.

3. Мислення - основний інтегруючий прояв нашої психіки, вживане в розумовій праці. Розрізняють декілька способів мислення: репродуктивне (що копіює), евристичне (творче). Основою евристичного мислення є фантазія і інтуїція. Людина, що володіє творчим мисленням, в процесі навчання освоює і висловлює учбовий матеріал, спираючись не тільки на чужі, але і на власні думки, висновки і докази. Він розсудливо і критично відноситься до чужих думок, точок зору, добивається аргументації висловлених положень, уміло і оригінально відповідає на питання, формулює нові варіанти; він уміє бачити проблеми, має схильності до дослідницької роботи. Творчості допомагає особливий тип пам`яті - комбінаційна пам`ять, яка дозволяє систематизувати, зіставляти і, нарешті, генерувати нове, тобто творити, творити. Інший тип пам`яті - енциклопедична пам`ять. Вона забезпечує накопичення знань і відомостей в процесі навчання, життєвого досвіду.

 

Варто переглянути :

1. Портал міста Луцк
2. Вакансії та Резюме
3. Форум міста Луцк
4. Програма телепередач K1

 Прочитано - 2606 раз








Сервіси
  Афіша
  ТВ - програма
 

Медіа
  Фотогалерея
  Відео - Луцьк
 

...

Погода Луцьк
 


Погода в інших містах

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

 

Ми в Facebook
 




© 2007 - 2016 Топ Луцьк


Проект компанії:
Про портал | Правила порталу | Рекламодавцям

Промо | Партнери проекту | Робота у нас | Карта сайту | FAQ | Контакти