ТОП
  Новини
  Інтерв'ю
  Біржа праці
  Дошка оголошень
  Каталог підприємств
  Акції та пресс-релізи
  Статті та Аналітика
 

Довідник
  Про Луцьк
  Карта Луцька
  Міська тел. довідка
  Телефонні коди Волині
  Поштові індекси Волині
  Міський транспорт
  Розклад руху поїздів
  Розклад руху по АС-1
 

Інструменти
  Книги
 

Ми ВКонтакте
 


Підписка на новини

e-mail:
RSS RSS
 


Риторика : Промова перед ворожо настроєною аудиторією




Риторика : Промова перед ворожо настроєною аудиторією
Різні люди нерідко опиняються перед необхідністю виступати перед аудиторією, яка не підтримує ідей і факторів, висунутих чи захищаючих ними. Реакція слухачів такої аудиторії варіюють від мовчазного неприйняття точки зору оратора до прямих словесних викриків, грубих вигуків і навіть фізичних дій. Опинившись в таких умовах, оратор (менеджер, керівник і т. д.) стоїть перед необхідністю встояти. Перед ним чітко позначаються три тактики поведінки:

а) відстояти свою точку зору, впевнити аудиторію в її доцільності;

б) згодитися з альтернативною точкою зору, продемонструвати тактику заспокоєння;

в) здійснити тактику відходу від проблеми, оставити ситуацію такою, яка вона є.


Як показує досвід, тактика відходу не приносить успіху, більше того, вона породжує в окремих слухачів екстремістські тенденції поведінки. Не приносить успіху і тактика заспокоєння. Залишається одне – впевнювати аудиторію в необхідності прийняття запропонованої точки зору.

Перед тим, як представити перед майбутньою публікою, слід уточнити ряд об’єктивних даних:

а) наявність в аудиторії окремих осіб або соціальних груп, які могли би висловитись по обговорюваній проблемі;
б) причини виникнення різноманітних точок зору по обговорюваній проблемі (обставини, впливу окремих людей і т. д.);
в) присутність в аудиторії «підбурників спокою», а також осіб, розділяючи думки оратора.

Така попередня робота направлена перш за все на вияв в аудиторії «гарячих точок», звідки може посипатися град провокаційних питань, образливих вигуків. З іншого боку, ця робота дозволяє відшукувати серед присутніх можливих прихильників, на яких можна буде хоч якось визначитися чи, по крайній мірі, апелювати до них. Така потрібність виникає, коли оратора спантеличують непередбаченими питаннями чи збивають з толку. Для нейтралізації ефекту «спантеличення» оратор повинен зробити заголовок відповідей на прогнозуючі питання і природно вплести відповіді на них в свою мову. Резерв подібних заготовок завжди бути в «портфелі» оратора. В додатку до таких відповідей оратору варто підшукати розумні думки давніх філософів, письменників, признаних державних діячів, маючі відносини до поставлених питань.

Можна сказати, що сумнівна підготовка до виступу перед ворожо настроєною аудиторією – ключ до успіху. Зневажливе відношення до цієї важкої діяльності чи фатальне відношення до своєї місії наперед прирікають оратора на невдачу.
Велику роль в успіху місії оратора грає також довірливе відношення слухачів до самого виступаючого, а воно немислимо без таких категорій, як професіоналізм, правдивість, повага до аудиторії.

Професіоналізм. Люди схиляються перед професіоналізмом. Дилетанти чи якиїсь там представники від науки і практики їх мало цікавить. Люди приймають до уваги тільки думки професіоналів.

Правдивість. Аудиторія зазвичай не довіряють тим ораторам, які, аналізуючи події, уникають окремих фактів, стараються при цьому по всякому викручуватись, відходити від реальності.

Повага. Навіть самі ярі суперники оратора м’якшають, якщо бачать, що він бачить себе по відношенню до них дружелюбно, якщо він відверто вірить в те, що говорять, якщо проявляє свою повагу до їх точок зору і виражає готовність піти з ними на відкритий і чесний діалог. Брехня і не відвертість тут не проходять.

Довіра необхідна оратору для того, щоб встановити з аудиторією рапорт, згідність, хоч би по питанню про те, що потрібно один одного вислухати. Без установки рапорту дуже важко просуватися на зустріч один одного, а, послідовно, і приходити до згоди. В зв’язку з цим, оратор повинен уяснити деталі установки рапорту.

Тут, хоч це може показатися досить дивним, велику роль грає процедура поява оратора перед аудиторією.

Пануюча думка, опираючись на факти з історії і практики, стверджує, що оратор-умиротворитель повинен появлятися перед аудиторією раптово і так само раптово зникати. Проведені нами опитування дають підставу рахувати таку думку помилковою. Інформація, отримана від свідків екологічних катастроф, залізно дорожніх аварій і соціальних потрясінь, говорять навпаки :оратор, який повинен виступити перед емоційно збудженою аудиторією, зобов’язаний з’явитися в районі виступу до початку своєї мови і залишити це місце не відразу.

Переваги «розтяжки» часу находження в районі виступу очевидний:

- оратор, прибувши на місце виступу наперед, має можливість найти себе прихильником на неформальному рівні;
- неформальна бесіда сприяє створення в людей благо приємного відношення до оратора;
- крім того, сам оратор, спілкуючись з людьми віч-на-віч, мінімізує свій напряжений стан, набуває впевненості в своїх діях;
- спілкування з людьми перед початком офіційного виступу дає оратору можливість ближче познайомитися з опозиціонерами.
- оратор має можливість детально ознайомитися з думками цих людей, взнати їх імена, особливості поведінки. Все це допоможе оратору організувати свій виступ по предметно;
- продовження неформального спілкування оратора з слухачами після офіціального виступу нерідко створює куди більший ефект, чім виголошена промова.

Замічено, що оратори, продовжують неформальну розмову по зачепленим темам після виступу, получають більш високий рейтинг, ніж той, що відразу ж ховається від публіки.

Все сказане – це організаційна частина діяльності оратора. Установлення рапорту з бурхливою публікою і здобуття з нею такої необхідної довіри – це тільки прелюдія до рішення тої головної задачі, яка приписується оратору.

А задача ця така : оратор повинен впевнити аудиторію в правильності своєї точки зору. Для досягнення цієї цілі йому потрібно використовувати арсенал доступних методів надавання впливу, а також деякі декотрі прийоми презентації, потрібні для екстремальних умов.

Оратору тут слід, крім того, притримуватися цілком конкретних правил:

перед ворожо настроєної аудиторією потрібно виступати без записів. Оскільки аудиторія наперед настроєна негативно, то читання з якихось папірців ще більше посилює стан;
слухачі сприймають оратора як представника злих сил. Читання згубно позначається і на феномені довіри. Крім того, воно знижує ефективність контакту між оратором і аудиторією. А без такого контакту досить важко розраховувати на успіх.

Неможна стояти за кафедрою, столом чи за якимось іншим бар’єром. Оратор повинен вийти вперед, встати перед кафедрою, столом, перегородкою і тим самим продемонструвати свою довіру до аудиторії.

Оратор повинен проголошувати свою мову таким образом, щоб слухачі не «втратили своє обличчя». Задача оратора – переконати їх. Але ж ніхто не хоче визнати себе не правим. Оратор зобов’язаний дати людям можливість по новому подивитися на свою поведінку. Для цього він повідомляє їм факти, які раніше їм були невідомі, нейтралізує слухи, проливає інше світло на проблему. Він робить все, щоб не знизити відчуття особистого достоїнства людей.
Неможливо заставити чоловіка думати по-новому. Потрібно представити йому серію фактів, які би породили в нього думку: «Я так і думав»! Для того щоб досягти успіху, оратор повинен вміти користуватися словом, мімікою і жестами.

Здавну говорять, що очі – це вікна душі людини. По очам видно стан як аудиторії, так і самого оратора. Якщо, кажучи, оратор, виходячи на сцену перед аудиторією, тривожно оглядатися по сторонам, чи його очі повні страху, як у загнаного звіря, то користі від його виступу не буде.
Аудиторія відразу «розкусить» хто є хто, її не обманеш. Оратору потрібно навчитися сигналізувати очима про відчуття власної гідності і впевненість в своїх силах. Крім цього йому потрібно вміти передавати очима данні відчуття аудиторії. Для цього необхідно виконувати контакт «очі в очі», дивіться в очі слухачам.

Щоб виконати такого роду контакт, можна дивитися і не в очі. Оратору, якому важко виконати «окову» комунікацію, достатньо спрямувати свій погляд в яку не будь точку на чолі об’єкта продовжити фіксацію погляду приблизно пів хвилини. В об’єкта спілкування за цей час здасться враження того. Що оратор «свердлить» його своїми очима, і він опустить свій погляд донизу. Це сигнал перемоги. Можна переходити до другого об’єкта. Захоплюватися не варто. Оратор може зустріти очима з такими натурами, які приведуть його самого в пригнічення. Якщо це станеться, місія умиротворення буде програна.
Мова перед ворожо настроєною аудиторією нерідко виходить із своїх привичних рамок і перетворюється в дискусію. В неї легко втягується більшість присутніх, які нерідко розділяються на протестуючі групи. Оратор в цьому випадку перетворюється в модератора. Потрібно знати, що коли в аудиторії зароджуються тенденції до дискусії, то це являється сигналом того, що аудиторія заряджена бажанням вести конструктивний діалог і їй, звичайно, в цьому потрібно допомогти. В цих випадках оратору допомагають відповіді на питання, які, як правило, в достатку сиплються з «гарячих точок» аудиторії.
Оратор, відповідаючи на запитання, повинен знати, що свої відповіді він не зможе задовольнити всіх присутніх. Цьому можуть допомогти самі слухачі. Для цього потрібно на базі поставлених оратору запитань збудувати нову базу для дискусії або для проведення ігрового диспуту.

Слід підкреслити той факт, що коли слухачі проявлять хоч саму незначну схильність до участі в обговорені проблеми, це буде означати, що вони готові до зміни в своїх думках. З відси виходить очевидний висновок: оратор, розпочинаючи свою миротворчу розмову, повинен шукати повід або створити умови для втягнення слухачів в дискусію.

Пам’ятка-резюме

Щоб досягти успіху при виступі перед ворожо настроєною аудиторією, потрібно перш за все вивчити психологію цієї аудиторії.

Ключ до тут лежить в скрупульозній передчасній підготовці до виступу.

Неможливо розраховувати на успіх якщо між оратором і аудиторією нема довіри.

Схема виступу тут дуже проста:
а) установка рапорту між оратором і аудиторією;
б) у вступі коротко викладаються цілі зустрічі;
в) основна частина;
г) закінчення (опис шляхів поведінки).

Оратор повинен бути щирим, йому потрібно підкреслити свою повагу до альтернативних точкам зору.

Оратору потрібно показати свою впевненість в досягненні згоди.

Необхідно приділяти зусилля для того, щоб монолог перетворився в діалог.



Цікаво :


1. Луцький Бізнес Портал
2. Як знайти роботу?
3. Форум лучан
4. Гороскоп Лев
 Прочитано - 7707 раз








Сервіси
  Афіша
  ТВ - програма
 

Медіа
  Фотогалерея
  Відео - Луцьк
 

...

Погода Луцьк
 


Погода в інших містах

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

 

Ми в Facebook
 




© 2007 - 2016 Топ Луцьк


Проект компанії:
Про портал | Правила порталу | Рекламодавцям

Промо | Партнери проекту | Робота у нас | Карта сайту | FAQ | Контакти