ТОП
  Новини
  Інтерв'ю
  Біржа праці
  Дошка оголошень
  Каталог підприємств
  Акції та пресс-релізи
  Статті та Аналітика
 

Довідник
  Про Луцьк
  Карта Луцька
  Міська тел. довідка
  Телефонні коди Волині
  Поштові індекси Волині
  Міський транспорт
  Розклад руху поїздів
  Розклад руху по АС-1
 

Інструменти
  Книги
 

Ми ВКонтакте
 


Підписка на новини

e-mail:
RSS RSS
 


Форми і умови отримання банківських кредитів




Форми і умови отримання банківських кредитів
Для задоволення своїх потреб у фінансових ресурсах підприємства можуть привертати різні види позик. Ефективне використання позик дозволяє розширити масштаби діяльності, підвищити рентабельність власного капіталу, а зрештою — і вартість фірми.

Джерела і форми позикового фінансування достатньо різноманітні. Далі дана коротка характеристика суті і особливостей найбільш популярних форм позик, вживаних у вітчизняній і світовій практиці.

Позикове фінансування базується на наступних основоположних принципах, що визначають його суть:
поворотність;
платність;
терміновість.

Принцип поворотності відображає необхідність повного відшкодування позичальником отриманої суми (основної суми довга) у встановлені терміни. У реальній практиці виконання цієї вимоги позичальником залежить від стабільності фінансових результатів його діяльності (виручка від продажів, прибуток і т. п.), а також від якості забезпечення позики.

Принцип платності виражає обов`язковість сплати позичальником відсотків за право користування протягом певного часу наданими кредитором ресурсами. Процентні ставки по позиках включають ринкову вартість грошей залежно від термінів і об`ємів, а також премії за ризик, ліквідність і ін., потрібні кредиторами.

Принцип терміновості характеризує період часу, на який надаються позикові засоби і після закінчення якого вони повинні бути повернені кредиторові.

У загальному випадку позикове фінансування, незалежно від форми залучення, володіє наступними перевагами:
фіксована вартість і термін, що забезпечують визначеність при плануванні грошових потоків;
розмір плати за використання не залежить від доходів фірми, що дозволяє зберігати надлишок доходів у разі їх зростання 
у розпорядженні власників;
можливість підняти рентабельність власного капіталу за рахунок використання фінансового важеля;
плата за використання віднімається з податкової бази, що знижує вартість джерела, що привертається, і капіталу фірми в цілому;
не передбачається втручання і отримання прав на управління і ін.

До загальних недоліків позикового фінансування слід віднести:
обов`язковість обіцяних виплат і погашення основної суми довга незалежно від результатів господарської діяльності;
збільшення фінансової риски;
наявність обмежуючих умов, які можуть впливати на господарську політику фірми (наприклад, обмеження на виплату дивідендів, залучення інших позик, злиття і поглинання, оформлення як запорука активів і т. п.);
можливі вимоги до забезпечення;
обмеження по термінах використання і об`ємах залучення.

Крім загальних, кожна конкретна форма позикового фінансування може мати власні переваги і недоліки, витікаючі з її специфіки.

Основними формами позикового фінансування є: банківський кредит ( bank loan), випуск облігацій ( bond), оренда або лізинг ( leasing).

Банківський кредит

Кредит (від латів. credo — «вірю») є класичним і найбільш відому форму позикового фінансування підприємств.

Суб`єктом кредитування є юридична або фізична особа, що претендує на отримання грошових ресурсів на умовах позики і що відповідає вимогам, що пред`являються кредиторами (як правило, комерційними банками) до позичальників.

Доступність кредитів для юридичних осіб залежить від різних чинників: макроекономічної ситуації, організаційно-правової форми ведення бізнесу, галузі, виду діяльності, фінансового стану, кредитоспроможності і ін.

Об`єктом кредитування виступають цілі, на які позичальникові потрібні засоби. При отриманні кредиту підприємства зазвичай переслідують наступні цілі:
фінансування оборотного капіталу (поточній діяльності);
фінансування інвестиційних проектів (капітальних вкладень);
рефінансування раніше привернутих позик;
фінансування операцій по злиттю і поглинанням і ін.

Кредити на поповнення оборотних коштів є короткостроковими (до 1 року). Як правило, їх отримання займає трохи часу (до двох тижнів). В більшості випадків при їх наданні банки не вимагають заставного забезпечення у вигляді основних засобів. Таким забезпеченням служить майбутня виручка підприємства або товарні запаси, що набувають (за умови їх ліквідності). Проте банкам складно контролювати збереження запасів в кількості, необхідній для забезпечення кредиту, а у підприємств з різних причин може виникнути потреба скоротити їх і запустити в оборот. Тому такий кредит легко отримати підприємствам з хорошою діловою репутацією і стійким фінансовим станом. Програми по кредитному фінансуванню оборотного капіталу існують практично в кожному російському банку.

Фінансування капітальних вкладень — складніша процедура, оскільки на ці цілі зазвичай потрібні значні об`єми засобів, а терміни кредитування перевищують 1 рік. Надання заставного забезпечення в банк по таких кредитах є обов`язковою вимогою незалежно від масштабів діяльності підприємства, його репутації, фінансових показників і так далі Як окремий напрям можна виділити використання банківських кредитів для фінансування інвестиційних проектів, що запускаються «з нуля».

Рефінансування раніше привернутих позикових засобів — отримання нового кредиту на вигідніших умовах і погашення з його допомогою довга, привернутого на менш вигідних умовах. Операції по рефінансуванню в Російській Федерації, з одного боку, мають об`єктивну основу у вигляді зниження процентних ставок по кредитах, а з іншої — стримуються їх короткими термінами, що знижують гнучкість і ефективність даної операції.

Фінансування операцій по злиттю і поглинанням із залученням позикових засобів — операції, що характеризуються значним ризиком. Банки, що видають кредити в даних цілях, прагнуть компенсувати свої ризики за рахунок підвищених вимог до заставного забезпечення і вищих процентних ставок.

Необхідно розрізняти кредит і кредитну лінію. При наданні кредиту на позиковому рахунку клієнта відбивається вся видана йому сума, на яку нараховуються відсотки відповідно до умов кредитного договору незалежно від фактичного використання позичальником виділених засобів. З позичальником полягає відповідний кредитний договір. Надання кредиту здійснюється або разовим зарахуванням грошових коштів на розрахунковий або валютний рахунок, або їх зарахуванням на вказані рахунки по узгодженому графіку, з вказівкою конкретних дат або періодів перерахування, визначених в умовах договору.

У разі надання кредитній лінії на позиковому рахунку відбивається фактична заборгованість (фактично використані позичальником засоби), на яку і нараховуються відсотки. При цьому позичальникові встановлюється ліміт кредитних ресурсів, в межах якого він може їх використовувати. Кредитна лінія буває поновлювана і непоновлювана. Непоновлювана кредитна лінія відкривається для здійснення різних платежів, пов`язаних з одним або декількома контрактами або партією товару, регулярними фінансово-господарськими операціями, а також для покриття періодично виникаючих тимчасових розривів в платіжному обороті підприємств. Рамкова кредитна лінія відкривається позичальникові для оплати окремих постачань товарів в рамках контрактів, що реалізовуються протягом певного періоду, а також фінансування етапів здійснення витрат, пов`язаних з реалізацією цільових програм. Під кожне постачання (або етап цільової програми) полягає окремий кредитний договір в рамках генерального доручення про відкриття рамкової кредитної лінії. Забезпечення оформляється за кожним кредитним договором.

Фінансова практика виробила різні форми кредитів. Найбільш поширеним є так званий терміновий, або звичайний, кредит, що надається банком клієнтові для цільового використання на фіксований термін під певний відсоток.

Овердрафт — форма кредитування, що надає можливість клієнтові отримати короткостроковий кредит, як правило, без оформлення забезпечення, понад залишок засобів на розрахунковому рахунку в межах встановленого для нього ліміту, величина якого залежить від кредитної історії, стабільності середньомісячних оборотів в банці і інших чинників. Процентна ставка по овердрафту зазвичай вище, ніж по звичайному кредиту із забезпеченням.

Онкольний кредит надається позичальникові без вказівки терміну його використання (в рамках короткострокового кредитування) із зобов`язанням останнього погасити його на першу вимогу кредитора. При погашенні цього кредиту зазвичай надається пільговий період (по практиці, що діє, — до трьох днів).

Револьверний (автоматично поновлюваний) кредит надається на певний період, протягом якого вирішується як поетапна «вибірка» виділених засобів, так і поетапне часткове або повне погашення зобов`язань по ньому. Внесені в рахунок погашення зобов`язань засоби можуть знов запозичуватися підприємством протягом періоду дія кредитного договору в межах встановленого кредитного ліміту. Виплата непогашеної суми основного боргу і відсотків, що залишилася, по ньому проводиться після закінчення терміну дії кредитного договору. Перевагою цього виду кредиту є мінімальні обмеження, що накладаються банком, хоча рівень процентної ставки по ньому зазвичай вище.

Інвестиційний кредит — це довгостроковий кредит (або кредитна лінія) на реалізацію проекту або програми на підприємстві, що діє. Тому разом з типовими вимогами, що пред`являються до кредитоспроможності позичальника і до забезпечення, при видачі такого кредиту банк ретельно вивчає бізнес-план проекту (програми), на виконання якого запрошуються засоби.

Іпотечний кредит може бути отриманий від банків, що спеціалізуються на видачі довгострокових позик під заставу основних засобів або майнового комплексу підприємств в цілому. Підприємство, передавальне в заставу своє майно, зобов`язане застрахувати його в повному об`ємі на користь банку. При цьому закладене в банці майно продовжує використовуватися підприємством.

Синдикований кредит — це кредит, організовуваний пулом кредиторів для одного позичальника в цілях фінансування масштабних господарських програм або реалізації крупних інвестиційних проектів. Характеризується 
він наступними основними рисами: сумісна відповідальність — пул кредиторів виступає по відношенню до позичальника як єдина сторона, всі кредитори несуть перед позичальником сумісну відповідальність;
рівноправ`я кредиторів — жоден з банків не має переваг по стягненню довга, а всі засоби, що поступають в рахунок погашення кредиту або від реалізації забезпечення, діляться між ними пропорційно наданій сумі;
єдність документації — всі договори багатобічні;
єдність інформації для всіх учасників операції.

Етапи отримання кредиту

Різноманіття форм і умов отримання кредитів визначає необхідність вироблення певної політики управління цим процесом на підприємствах. Процес отримання кредиту можна умовно розділити на декілька етапів.

1. Перший етап — визначення позичальником потреби в кредитних ресурсах і параметрів позики (вид кредиту, об`єм, термін, прийнятна процентна ставка і т. д.), а також економічне обґрунтування їх використання.

Особливу увагу слід приділяти економічному обґрунтуванню потреб в позикових засобах. На думку більшості експертів і фахівців комерційних банків, для російських підприємств як і раніше залишається актуальною проблема нездатності позичальників представити якісний бізнес-план або техніко-економічне обґрунтування (ТЕО). З одного боку, це обумовлено помилковими уявленнями про ступінь важливості цих документів при ухваленні рішення банком, з іншої — низьким професійним рівнем фахівців, відповідальних за їх підготовку. Частий наслідок низької якості обґрунтування — підвищення вартості кредиту (процентної ставки) або навіть відмова банку в наданні позикових засобів. На даному етапі слідує також заздалегідь вибрати предмет заставного забезпечення, виходячи з власних уявлень про величину його вартості.

2. Другий етап — вибір банку і проведення попередніх консультацій з потенційним кредитором. На даному етапі підприємству необхідно зробити вибір на користь того або іншого банку і визначити найбільш істотні умови кредитної угоди. При виборі банку слід враховувати обов`язкові економічні нормативи його діяльності, що встановлюються Центральним банком Російської Федерації. Крім ліквідності і надійності, аналіз нормативів дозволяє визначити максимальний об`єм засобів, які можуть бути надані цим банком в позику. Норматив, що обмежує розміри кредитів, що надаються, в стандартних випадках составляєт25% від власного капіталу банку. Якщо ж позичальник є акціонером банку, то максимум обмежений 20%.

Практично обов`язковою умовою надання кредиту вітчизняними банками є наявність забезпечення своєчасного і повного виконання зобов`язань позичальником. Основна вимога до застави — його ринкова вартість повинна бути достатньою для компенсації банку основного боргу по позиці (сума кредиту), всіх відсотків відповідно до договору за 1 рік, а також можливих витрат, пов`язаних з реалізацією застави (пені, штрафи, судові та інші витрати при зверненні стягнення на забезпечення).

Друга вимога до застави — оформлення юридичної документації так, щоб час, необхідний для його реалізації у разі неповернення кредиту, не перевищував 150 днів. Очевидно, що майно або права, передаванні як застава, повинні бути ліквідними у відношенні не тільки ринкового попиту, але і чинного законодавства.

В результаті загальна сума забезпечення на практиці перевищує об`єм отриманого кредиту. Недостатній об`єм заставного забезпечення — найбільш типова і основна проблема, з якою стикаються підприємства в процесі залучення кредиту.

Для захисту від неповернення розміщених кредитів будь-який банк формує резерви, які використовуються для списання безнадійної позикової заборгованості. Розмір таких відрахувань залежить від якості виданого кредиту.

Для визначення розмірів резервних відрахувань банк класифікує всю позикову і прирівняну до неї заборгованість по встановлених критеріях і їх ознаках на чотири групи риски. Стандартні позики припускають резервування 1 % від суми заборгованості по кредиту; нестандартні — 20%; сумнівні — 50%; безнадійні — 100%.

Очевидно, що будь-який банк прагне до мінімізації витрат по резервах, тобто вважає за краще, щоб всі позики, що надаються, відносилися до стандартних.

3. На третьому етапі, коли вибраний банк-партнер і узгоджені зразкові умови кредиту, підприємство направляє йому всю необхідну документацію: юридичні документи, бухгалтерську звітність, ТЕО, бізнес-плани і тому подібне Склад запрошуваних документів залежить від конкретних параметрів кредиту і вимог банку. На тривалість даного етапу значний вплив робить наявність або відсутність всього об`єму необхідних документів.

Фахівці банків часто відзначають низьку якість бізнес-планів, що надаються, і ТЕО проектів, тому серйозний підхід до їх підготовки може істотно спростити процедуру отримання кредиту. Не варто забувати і про важливість людського чинника. Наприклад, репутація і рівень професіоналізму менеджменту грають значну роль при ухваленні підсумкового рішення кредитним комітетом.

4. На четвертому етапі, після передачі всій необхідній документації в банк, починається процедура оцінки позичальника. Зазвичай банки проводять все сторонню експертизу кредитної заявки і позичальників. При цьому оцінюються три основні групи чинників: правові, фінансові і нефінансові.

В процесі аналізу правових аспектів юридична служба перевіряє засновницькі документи, повноваження осіб, які підписуватимуть договори з банком, документи по забезпеченню. Отримуючи крупний кредит, позичальник повинен надати всі необхідні вирішення повноважних органів про здійснення крупної операції (понад 25% від активів на останню звітну дату). Якщо кредит призначений для фінансування інвестиційного проекту, для розрахунків по конкретних договорах або контрактах, банк обов`язково проведе юридичну експертизу цих документів.

Фінансова оцінка проводиться за даними бізнес-плану і звітності підприємства. Кожен банк застосовує свою методику оцінки, проте використовувані при цьому показники практично скрізь одні і ті ж — коефіцієнти ліквідності, платоспроможності, рентабельності і тому подібне На практиці багато банок орієнтуються також на масштаби господарської діяльності, критеріями оцінки яких є виручка від реалізації, займана частка ринку і ін. Вивчаються також фінансові і юридичні зв`язки потенційного позичальника: основні партнери (постачальники, покупці, кредитори, орендодавці, орендарі), засновники, дочірні компанії.

До не фінансових чинників відносяться ділова репутація підприємства, його кредитна історія і якість менеджменту.

Процедура надання кредитів у всіх банках приблизно однакова — представники служб банку (кредитового, юридичного відділів, служби безпеці) розглядають подані документи і складають свої висновки. Якщо вони позитивні, питання про надання позики виноситься на розгляд кредитного комітету банку. Після схвалення кредитного комітету з підприємством полягає кредитний договір.

В даний час кредитування реального сектора є основною операцією російських банків. Разом з тим вітчизняні підприємства відчувають стійкий дефіцит кредитних ресурсів, особливо для фінансування інвестицій. Як основні причини, стримуючі зростання інвестиційного кредитування, аналітики і експерти відзначають гострий дефіцит короткострокових позикових ресурсів (під оборот), неможливість задоволення інвестиційних потреб крупних позичальників із-за низької капіталізації і слабкої ресурсної бази комерційних банків, а також високий рівень риски довгострокових кредитів, яка складається з декількох складових:
незначне число високоефективних інвестиційних проектів, що ретельно пропрацювали, особливо у середніх і невеликих підприємств;
невисокий рівень менеджменту підприємств і достовірності їх звітності, що вимушує знаходити додаткові способи контролю за позичальником (що виливається в надання інвестиційних кредитів, як правило, тольдо аффілірованним структур);
низька рентабельність проектів в реальному секторі (по опитах підприємств, гранично допустима ставка по капіталовкладеннях складає в середньому 8—9% річних) ставить банки перед загрозою недоотримання прибули і ін.

У свою чергу, підприємства як основне обмеження, що перешкоджає ефективному використанню кредитів, називають високі процентні ставки (62% від числа опитаних). Серед інших обмежень, що відзначаються, — надмірні вимоги по забезпеченню (53%), недостатні терміни (38%) і об`єми (17%) кредитування.

***

Підведемо підсумки. В цілому позикове фінансування за рахунок банківських кредитів в Російській Федерації має наступні переваги:
гнучкість умов надання (у договорі можна передбачити специфічні вимоги як позичальника, так і кредитора), а також можливість їх перегляду при необхідності;
порівняно невеликі витрати часу і засобів на залучення (від двох тижнів до двох місяців);
конфіденційність операції, відсутність строгих вимог до розкриття інформації про бізнес і ін.

До недоліків кредитного фінансування в Російській Федерації відносяться:
низька капіталізація і переважання коротких пасивів у комерційних банків, а також жорсткі вимоги Центрального банку Російської Федерації до формування резервів під можливі неплатежі, що роблять неможливим отримання значних об`ємів засобів на довгостроковій основі (більше 90% російських банків нездібні видати кредит понад 10 млн. дол. США);
високі процентні ставки (12—15%), обумовлені інфляцією, а також значними макро- і мікроекономічними ризиками;
вимоги до застави (більше 100% від об`єму кредиту);
низька рентабельність, кредитоспроможність і незадовільний фінансовий стан багатьох підприємств і ін.


 

Варто переглянути :

 Прочитано - 8273 раз








Сервіси
  Афіша
  ТВ - програма
 

Медіа
  Фотогалерея
  Відео - Луцьк
 

...

Погода Луцьк
 


Погода в інших містах

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

 

Ми в Facebook
 




© 2007 - 2016 Топ Луцьк


Проект компанії:
Про портал | Правила порталу | Рекламодавцям

Промо | Партнери проекту | Робота у нас | Карта сайту | FAQ | Контакти