ТОП
  Новини
  Інтерв'ю
  Біржа праці
  Дошка оголошень
  Каталог підприємств
  Акції та пресс-релізи
  Статті та Аналітика
 

Довідник
  Про Луцьк
  Карта Луцька
  Міська тел. довідка
  Телефонні коди Волині
  Поштові індекси Волині
  Міський транспорт
  Розклад руху поїздів
  Розклад руху по АС-1
 

Інструменти
  Книги
 

Ми ВКонтакте
 


Підписка на новини

e-mail:
RSS RSS
 


Теорії сну




Теорії сну
Кращим доказом необхідності сну, по виразу Н.А. Рожанського, є те, що "вічно зайняте і постійно поспішаюче населення сучасних міст не змогло звільнитися від цієї "звички".

Перші ідеї про походження сну представляють в основному історичний інтерес. Так відповідно до гемодинамічної теорії сон виникає в результаті застою крові в мозку при горизонтальному положенні тіла. За іншою версією сон — результат анемії мозку і в той же час його відпочинок. Згідно гістологічної теорії сон наступає в результаті порушення зв`язків між нервовими клітинами і їх відростками, що виникає із-за тривалого збудження нервової системи.

Хімічна теорія. По цій теорії під час неспання в клітках тіла накопичуються продукти, що легко окислюються, в результаті виникає дефіцит кисню, і людина засинає. За словами психіатра Е. Клапареда, ми засипаємо не від того, що отруєні або втомилися, а щоб не отруїтися і не втомитися.

Гістологічний аналіз мозку собак, що убиваються після десяти днів без сну, показує зміни форми ядер пірамідних нейронів лобової кори. При цьому кровоносні судини мозку оточені лейкоцитами і місцями розірвані. Проте якщо перед убиванням собакам дати трохи поспати, в клітках не виявляються ніяких змін.

По деяких припущеннях ці зміни викликаються особливою отрутою гипнотоксином. Склад, приготований з крові, спинномозкової рідини або екстракту речовини головного мозку собак, що довго не спали, уприскували безсонним собакам. Останні відразу ж виявляли всі ознаки стомлення і впадали в глибокий сон. У їх нервових клітинах з`являлися ті ж зміни, що і у собак, що довго не спали. Проте в чистому вигляді виділити гипнотоксин так і не вдалося. Більш того, цій теорії суперечать спостереження П. К. Анохина над двома парами сіамських близнят із загальною системою кровообігу. Якщо сон викликається речовинами, переносними кров`ю, то близнята повинні засипати одночасно. Проте в таких парах можливі ситуації, коли одна голова спить, а інша не спить.

Хімічна теорія не може також відповісти на ряд питань. Наприклад, чому щоденне отруєння продуктами втоми не приносить організму ніякої шкоди? Що відбувається з цими речовинами при безсонні? Чому новонароджене немовля практично весь час спить?

Сон як гальмування. Згідно І. П. Павлову, сон і внутрішнє гальмування по своїй физико-хімічній природі є єдиним процесом. Відмінність між ними полягає в тому, що внутрішнє гальмування у безсонної людини охоплює лише окремі групи кліток, тоді як при розвитку сну гальмування широке по корі великих півкуль, розповсюджуючись на відділи мозку, що пролягають нижче. Таке розлите гальмування кори і підкіркових центрів забезпечує їх відновлення для подальшої діяльності. Сон, що розвивається під впливом гальмівних умовних подразників, І. П. Павлов назвав активним, протиставляючи йому пасивний сон, що виникає у разі припинення або різкого обмеження притоки аферентних імпульсів в кору великих півкуль.

Сучасні уявлення про природу сну. В даний час більшість існуючих гіпотез щодо функціонального значення сну і окремих його стадій можна звести до трьом основним підходам: 1) енергетичному або компенсаторно-відновному, 2) інформаційному, 3) психодинамічному.

Згідно першому уві сні відбувається відновлення енергії, витраченої під час неспання. Особлива роль при цьому відводиться дельта-сну, збільшення тривалості якого слідує за фізичною і розумовою напругою. Будь-яке навантаження компенсується збільшенням частки дельта-сну. Саме на стадії дельта-сну відбувається секреція нейрогормонів, що володіють дією анаболізму.

Виділені морфологічні утворення, що мають відношення до регуляції сну. Так, ретикулярна формація управляє початковим етапом сну. Гипногена зона, що знаходиться в передній частині гіпоталамуса, також робить регулюючий вплив на функції сну і неспання. Периферичні гипногені зони розташовані в стінках сонних артерій. Отже, в організмі існує цілий ряд гипногені зон. Механізм настання сну і пробудження від сну складний і, ймовірно, має певну ієрархію.

П. К. Анохин надавав в цьому процесі вирішальне значення функціям гіпоталамуса. При тривалому неспанні рівень життєвої активності кліток кори мозку знижується, тому їх гальмівний вплив на гіпоталамус слабшає, що дозволяє гіпоталамусу «вимикати» активізуючу дію ретикулярної формації. При зниженні висхідного потоку збудження чоловік засипає.

Інформаційний підхід виходить з того, що сон це результат зменшення сенсорної притоки до ретикулярної формації. Останнє спричиняє за собою включення гальмівних структур. Висловлювалася і така точка зору, що потребують відпочинку не клітки, не тканини, не органи, а психічні функції: сприйняття, свідомість, пам`ять. Сприймана інформація може «переповнити» мозок, тому йому необхідно відключитися від навколишнього світу (що і є суттю сну) і перейти на інший режим роботи. Сон уривається, коли інформація записана, і організм готовий до нових вражень.

У контексті інформаційного підходу вирішальне значення надається поняттю синхронізації в роботі мозкових структур. При стомленні синхронізація порушується. Еталоном для створення оптимальної узгодженості ритмів служить «модель потрібного біоритмічного фону», що створюється під час неспання на основі природженої програми поведінки і сигналів, що приходять ззовні.

Для створення цієї моделі потрібна зовнішня інформація. У сновидіннях, можливо, і відбивається цей процес впорядкування біоритмічних відносин між мозковими структурами. При цьому, можливо, що в швидкому сні відбувається активізація роботи тих нейронів, які функціонували вдень. Тому, щоб відповідати біоритмічному фону, вони вимушені активно працювати в БДГ (Вейн, 1991).

У логіці інформаційного підходу сформульована і гіпотеза І. Н. Пігарева (1994). Згідно цієї теорії мозок уві сні продовжує виконувати звичну для нього діяльність по переробці інформації. При цьому ті структури мозку, які в безсонному стані обробляють інформацію, що поступає від органів чуття, уві сні настроюються на сприйняття і обробку інформації, що йде від внутрішніх органів.

На думку відомої психоневрології А. М. Вейна (1991), інформаційний підхід не суперечить енергетичної концепції відновлення, бо переробка інформації уві сні не підміняє собою переробку під час неспання, а доповнює її. Відновлення в найширшому значенні цього слова — це не спокій і пасивне накопичення ресурсів, але перш за все своєрідна мозкова діяльність, направлена на реорганізацію сприйнятої інформації.

Психодинамічний підхід ілюструє теорія А. М. Вейна (1991), згідно якої існує ієрархічно побудована, цілісна мозкова система, регулююча цикли сну і неспання. У неї входять: ретикулярна активуюча система, що підтримує рівень неспання; синхронізуючі апарати, відповідальні за повільний сон, і ретикулярні ядра варолієва моста, відповідальні за швидкий сон. Між цими структурами здійснюється динамічна взаємодія, результуюча якої визначає підсумкову спрямованість стану організму — у бік неспання або сну. У цій же системі спрямованість стану організму координується з діяльністю вегетативної і соматичної систем, і отримує свій еквівалент у вигляді суб`єктивного психічного стану, що переживається.

Уявлення про природу швидкого сну. Існує цілий ряд теорій і гіпотез про природу і значення парадоксального сну. На відміну від повільного сну швидкий сон має яскраво виражену активну природу. Парадоксальний сон запускається з чітко обкресленого центру, розташованого в задній частині мозку, в області варолієва моста і довгастого мозку. Під час цієї стадії сну клітини мозку надзвичайно активні, але процес передачі інформації від органів чуття в мозкові центри, а також від них в м`язову систему блокований.

Ряд дослідників вважає, що це періоди відновлення кліток, інші вважають, що БДГ сон грає роль «запобіжного клапана», що дозволяє розряджатися надлишку енергії, поки тіло повністю позбавлене руху; на думку третіх, БДГ-сон сприяє закріпленню в пам`яті інформації, отриманої під час неспання. Деякі дослідження указують навіть на тісний зв`язок між високим рівнем інтелектуального розвитку і великою загальною тривалістю періодів парадоксального сну у багатьох людей.

Дуже привабливою виглядає гіпотеза Жуве, згідно якої в швидкому сні в нейрологічну пам`ять передається спадкова, генетична інформація, що має відношення до організації цілісної поведінки.

Сам швидкий сон можна розділити на дві стадії. На тлі суцільної десинхронізації, що триває від 5 до 20 секунд і що супроводжується швидкими рухами очей, починається бурхливий розвиток тета-ритму, що генерується гіпокампом. Це емоційна стадія швидкого сну. Потім тета-ритм слабшає, а тим часом в новій корі, особливо в її сенсрмоторній області, посилюється альфа-ритм. Потім слабшає альфа-ритм, і в гіпокампі знов наростає тета-ритм. Обидві стадії чергуються під час сну кілька разів, причому перша завжди довше другий. Посиленню тета-ритму в швидкому сні супроводять ті ж вегетативні явища, якими і супроводжується насичене сильними емоціями напружене неспання.

В цілому можна укласти, що головною функцією повільного сну є відновлення гомеостазу мозкової тканини і оптимізація управління внутрішніми органами. Добре відомо також, що сон необхідний для відновлення фізичних сил і оптимального психічного стану. Що ж до парадоксального сну, то вважається, що він полегшує довготривале зберігання інформації і її прочитування.


Варто уваги :

 Прочитано - 7660 раз








Сервіси
  Афіша
  ТВ - програма
 

Медіа
  Фотогалерея
  Відео - Луцьк
 

...

Погода Луцьк
 


Погода в інших містах

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

 

Ми в Facebook
 




© 2007 - 2016 Топ Луцьк


Проект компанії:
Про портал | Правила порталу | Рекламодавцям

Промо | Партнери проекту | Робота у нас | Карта сайту | FAQ | Контакти