Облікова політика організації є основним внутрішнім документом організації, на основі якого здійснюється ведення бухгалтерського обліку.
Облікова політика організації — це внутрішній документ організації, що розкриває всі особливості бухгалтерського (податкового) обліку цієї організації в конкретному звітному періоді.
Зі вступом до дії гл. 25 НК законодавчо регламентується необхідність розробки відособленої облікової політики для цілей бухгалтерського обліку і облікової політики для цілей оподаткування. При цьому навіть одні і ті ж елементи облікової політики, наприклад вибір методу визначення фінансового результату і моменту отримання доходів від реалізації продукції (робіт, послуг), для цілей бухгалтерського обліку і оподаткування можуть розрізнятися. Тому виникає необхідність окремого розкриття питань, пов`язаних з формуванням облікової політики організації для цілей бухгалтерського обліку і оподаткування.
Облікова політика формується головним бухгалтером організації і затверджується керівником. Облікова політика формується на наступний звітний рік і застосовується з 1 січня року, наступного за роком її твердження. Яким-небудь змінам протягом року облікова політика не підлягає, за винятком випадків, передбачених законодавством.
В даний час облікова політика організації складається як для цілей бухгалтерського обліку, так і для цілей оподаткування. При цьому облікова політика для цілей бухгалтерського обліку є сукупністю вибраних організацією способів ведення бухгалтерського обліку організації, а для цілей оподаткування — сукупність способів ведення податкового обліку організації, а також елементів методики числення деяких податків.
Облікова політика для цілей бухгалтерського обліку для знов створеної організації затверджується її керівником до першої публікації бухгалтерської звітності, але не пізніше 90 днів з дня державної реєстрації організації (п. 10 ПБУ 1/98). Облікова політика для цілей оподаткування для знов створеної організації затверджується керівником не пізніше за закінчення першого податкового періоду і вважається вживаній з дня створення організації (п. 12 ст. 167 НК ).
Сукупність способів ведення бухгалтерського обліку є способами угрупування і оцінки господарської діяльності, погашеннями вартості активів, організаціями документообігу, інвентаризаціями, способами застосування рахунків бухгалтерського обліку, системами регістрів бухгалтерського обліку, обробками інформації і іншими способами і прийомами.
Облікова політика повинна містити такі елементи, як:
робочий план рахунків;
форми первинних документів, необхідних для оформлення господарських операцій;
форми документів для внутрішньої звітності;
порядок проведення інвентаризації;
методи оцінки активів і зобов`язань;
правила документообігу і технологія обробки облікової інформації;
інші рішення, необхідні для ведення бухгалтерського обліку, а також ухвалення відповідної
податкової політики.
Таким чином, облікова політика містить три основні групи питань:
організаційно-технічні;
методичні;
податкові.
При формуванні облікової політики для цілей бухгалтерського обліку необхідно здійснити вибір один із способів, передбачених законодавством і нормативними актами по бухгалтерському обліку. У обліковій політиці для цілей оподаткування обов`язково слід розкрити питання, варіантність яких передбачена НК РФ.
Крім того, в обліковій політиці для цілей оподаткування необхідно відобразити порядок ведення податкового обліку, форми регістрів і порядок віддзеркалення в них аналітичних даних податкового обліку.
Порядок ведення податкового обліку — це особливий порядок обліку доходів і витрат, моменту їх визнання, що має на увазі особливий механізм обліку доходів і витрат для числення податкової бази звітного (податкового) періоду, особливий порядок формування відкладених витрат. У обліковій політиці для цілей оподаткування також слід відобразити спосіб ведення аналітичних регістрів податкового обліку: ручним способом або з використанням програм автоматизації бухгалтерського (податкового) обліку.
Відповідно, розробка і затвердження облікової політики організації мають на увазі дві основну мету:
закріплення вибраних способів ведення бухгалтерського обліку;
регулювання максимально можливої кількості елементів організації бухгалтерського обліку, включаючи організацію документообігу, роботи бухгалтерської служби, організацію горизонтальної (з іншими структурними підрозділами) і вертикальної (з керівними органами і персоналом) взаємодії бухгалтерської служби.
Закріплення вибраних способів ведення бухгалтерського обліку є обов`язковим.
Таким чином, облікова політика (при її правильному формуванні) дозволяє забезпечити найбільш ефективну взаємодію всіх структур організації, що беруть участь в обліковому процесі, і мінімізувати витрати (матеріальні, трудові і витрати часу) по дозволу виникаючих питань.
Процес складання облікової політики як внутрішнього документа організації представлений двома основними етапами:
безпосередньо самим формуванням облікової політики;
розкриттям облікової політики.
Формування облікової політики обов`язкове для всіх організацій, окрім кредитових і філій іноземних організацій, що знаходяться на території Російської Федерації.
Розкривати облікову політику зобов`язані тільки ті організації, які публікують свою бухгалтерську звітність.
Облікова політика організації — це прийнята організацією сукупність способів ведення бухгалтерського обліку:
первинного спостереження;
вартісного вимірювання;
поточного угрупування;
підсумкового узагальнення фактів господарської діяльності.
Згідно ПБУ 1/98 до способів ведення бухгалтерського обліку відносяться методи угрупування і оцінки фактів господарської діяльності, погашення вартості активів, організації документообігу, інвентаризації, способи застосування рахунків бухгалтерського обліку, системи регістрів бухгалтерського обліку, обробки інформації і інші відповідні способи і прийоми.
Як правило, розроблена облікова політика оформляється наказом керівника організації, в якому відбиваються її основні елементи, а елементи, що вимагають окремого розкриття, відбиваються в додатку до цього наказу. Так, окремими
застосуваннями можуть розкриватися: форми первинної облікової документації;
структура і склад структурного підрозділу організації, що займається бухгалтерським обліком і звітністю і податковим обліком, а також основні функції, що виконуються цим підрозділом;
графік документообігу і ін.
Відповідно до ПБУ 1/98 облікова політика може бути змінена в деяких випадках протягом року. Зміна облікової політики організації може проводитися у випадках:
зміни законодавства Російській Федерації або нормативних актів по бухгалтерському обліку;
розробки організацією нових способів ведення бухгалтерського обліку, якщо застосування нового способу ведення бухгалтерського обліку припускає достовірніше представлення фактів господарської діяльності в обліку і звітності організації або меншу трудомісткість облікового процесу без зниження міри достовірності інформації;
істотної зміни умов основної діяльності, пов`язаних з реорганізацією, зміною власників, зміною видів діяльності і так далі
Всі зміни облікової політики, що надали або здатні зробити істотний вплив на фінансове положення, рух грошових коштів або фінансові результати діяльності організації, підлягають відособленому розкриттю в бухгалтерській звітності. При цьому обов`язково повинна бути розкрита причина зміни облікової політики, дана оцінка наслідків змін в грошовому виразі.
Таким чином, облікова політика займає центральне місце в системі бухгалтерського обліку і звітності. До процесу її формування необхідний особливий підхід, оскільки від цього залежать весь обліковий процес організації, правильність ведення бухгалтерського і податкового обліку, а також процес ухвалення управлінських рішень.
Зробити стартовою
Додати у вибране
Підписатися на новини
