ТОП
  Новини
  Інтерв'ю
  Біржа праці
  Дошка оголошень
  Каталог підприємств
  Акції та пресс-релізи
  Статті та Аналітика
 

Довідник
  Про Луцьк
  Карта Луцька
  Міська тел. довідка
  Телефонні коди Волині
  Поштові індекси Волині
  Міський транспорт
  Розклад руху поїздів
  Розклад руху по АС-1
 

Інструменти
  Книги
 

Ми ВКонтакте
 


Підписка на новини

e-mail:
RSS RSS
 


Нові ознаки лідерства у змінному світі




Нові ознаки лідерства у змінному світі
До кінця XX ст. загальне уявлення про природу лідерства зазнало деяких змін. Прийнято вважати, що лідерство як діяльність, подібно до процесу комунікації, пронизує всю систему управління організацією. Річ не лише в тому, що призначений адміністратор може бути визнаний організаційним лідером, тобто формальний статус сьогодні бажано підкріпити лідерською роллю. У чому ж суть лідерства в організації?

Процес ухвалення рішень включає і мотивацію підлеглих. З мотивів головним є вищий мотив самореалізації, коли підлеглі вносять до виробничого процесу свій власний внесок. Основним ресурсом сучасної організації вважається інформація, але нею сьогодні володіє не тільки начальник, але також і компетентні службовці. Тому народився новий постулат теорії лідерства, що не тільки бос, але і службовці можуть бути керівниками.

Інформація як ознака лідерства

Виникає питання: як це може відбуватися, адже у них немає вищого статусу? Але річ у тому, що змінилися підстави лідерства, воно тепер розосереджується в організації (як у ієрархії, так і в горизонтальних зв`язках). Причина лідерства тепер не на посаді, а в знанні. Якщо людина володіє знанням того, як змінити напрям розвитку організації, то вона здатна стати лідером. В результаті, сьогодні прийнято вважати, що лідерство має напрям не тільки «верх — низ», але й може виникати знизу. 

Зміна причин, основ лідерства пов`язана з новими віяннями часу. Сучасна організація програє, якщо розвивається традиційними шляхами, тому вона вимушена орієнтуватися на нові напрями в своєму розвитку. У цій важкій справі лідер стає все більш залежним від послідовників (від загальних знань і новаторства групи). Ключовим словом тут є «новаторство», і лідерство в організації виникає вже тому, що новатор указує шлях і веде за собою. Тенденція проходження за «технічним лідером» спостерігається сьогодні якраз в організаціях, що вимагають нововведень. Проте в житті не все так просто, як в теорії, і основна складність в тому, що начальник не мотивований на нове або не здатний виховувати новаторство знизу. Тому в реальності легко з призначеного керівника сконструювати (у тому числі і за допомогою навчання) організатора, що грає роль лідера. Якщо ж група визнає його як організаційного лідера, то це майже ідеальний варіант.

Харизма

Які ж дії і якості в організації є лідерськими? Безумовно, дійсний лідер у всіх сферах це «герой», і поняття харизми широко використовується для опису лідерства в організації. Якщо керівник мотивований на самореалізацію і удосконалюється (що викликає захоплення), то він герой для підлеглих. Такий керівник здатний повести людей за собою. Проте харизматичний лідер ставить своїх послідовників в дуже сильну ефектну залежність. З погляду сучасного бачення лідерства, тут є і плюси, і мінуси. Магнетична особа дає імпульс до руху, але потім послідовники, все більше покладаючись на неї, починають сумніватися у власних лідерських здібностях. 

Сьогодні лідерство повинне бути не сконцентровано вгорі, а розсіяне по організації і зміщене від персони до знання. Загальна тенденція до плюралізму влади позначається і на феномені лідерства, оскільки без влади немає структури організації. У цьому сенсі лідером в XXI ст. не народжуються, хоча деякі люді наділені від природи подібним магнетизмом особистості.

Таким чином, на сьогоднішній день актуальні два типи влади:
  • влада знання; 
  • влада особи.

Саме ці інструменти лідерства дозволяють начальникові бути ефективним керівником в сучасних ситуаціях, тобто робити вплив і змінювати свідомість і поведінку людей.

Сила передбачення

В організації, орієнтованій на інновації, велике значення має дар передбачення у керівника. Чи є він лідером, якщо володіє цим даром? Без сумніву, дар передбачення — це лідерська якість, але в чому його значення? Передбачення мотивує людей, повідомляє поштовх їх діям. Але лідерство пов`язане з визначенням напряму руху, і тут одного передбачення мало, потрібна віра (поведінкова ідентифікація з ідеєю, мрією, цінностями). Психологічною основою віри виступає прагнення бути кращим, воно суб`єктивне за природою і засноване на самонавіянні, тому й емоційно виражене. 

Саме передбачення може викликати сильну емоцію, але воно не містить плану (напряму) конкретної реалізації. Така модель «включає» відношення «лідер — послідовники» лише в процесі організаційного лідерства. Без здібностей до керівництва передбачення у людини залишиться фантазією провидця, отже, володіння лідерською рисою (проникливістю) саме по собі не означає лідерства.

У радянській тоталітарної ідеологічній системі було прийнято диференціювати ролі: Маркс створив вчення про комуністичну революцію, а Ленін утілив це вчення в життя. Ленін проявив себе практиком, подав конкретний приклад того, як можна це зробити, повівши за собою організацію більшовиків. Отже, лідерство є спонукою до руху за лідером. Маркс же виступив як великий «мотиватор», його новаторські ідеї викликали реакцію схвалення і спонукали вступити в революційну боротьбу взагалі, зокрема, мотивували на лідерську дію інших. Дар пророка буває особливо необхідний лідерові у момент перелому, коли люди розгублені і перелякані невідомістю: цей дар властивий швидше авторитарному стилю керівництва, покликаному встановити політичну мету і структурувати завдання з її досягнення. Можна зробити висновок, що лідерство в політиці (як і в бізнесі) засноване на тих же принципах, що й лідерство у групі.

Часто керівник групи просто виступає з надихаючими деклараціями, що, звичайно, сприяє успіху групи, тобто керівник є «інструктором» і управлінцем. Але для лідерства цього мало. Лідерство припускає вказати напрям руху. У бізнесі лідерство розуміється в категоріях і термінах ринку. Службовці стають свого роду «підприємцями», що придумують нові напрями руху і розвитку. Але «ринковий лідер» на будь-якому ринку це лідер в даній ніші або області. Тому для лідерів - співробітників компанії, що проводять інноваційний продукт, лідер більш високого рівня може знаходитися і поза компанією, домінуючи на відповідному сегменті ринку.

Таким чином, управлінський процес як лідерська діяльність перестає бути тільки вертикальним керівництвом (ринковий лідер це лідер галузевий). Лідерством є стан вирішальної інновації галузі, заснований на виробничій компетенції: лідирування як таке базується на майстерності (лідерська роль в цьому сенсі чітко проглядається у спорті). В бізнесі поняття лідерства сьогодні вже не пов`язується з категорією «вплив» та із здатністю впливати. Лідерство - це вміння «продавати» нові ідеї і зацікавлювати послідовників в їх «покупці».

Проте, кажучи про інноваційну дію, треба розглянути і питання про стратегію руху: чи може бути лідером той, хто визначає цей стратегічний напрям? Проблема в тому, що такого роду напрям не завжди виразно розроблений (той же приклад з Марксом в політиці), він захоплює мрією, але не може забезпечити реальне просування. Отже, лідер - це той, хто захоплює послідовників за собою під девізом: «Роби, як я». Інакше кажучи, він прокладає особливий, свій напрям руху (Ленін заявив про можливість революції у відсталій Росії і здійснив сказане). Проте випадок з Леніном це явище опозиційного лідерства в політиці, а в бізнесі, та і в стабільному політичному суспільстві,  найчастіше це сукупність дій і рішень, зосереджених на найвищому організаційному рівні.

Якби при зміні ситуації завжди відбувалася ще й зміна керівництва (фірми, держави), то це мало б відношення до лідерства. У керівництві і адмініструванні є ще одна проблема: президент фірми вимушений делегувати лідерство тим, хто зайнятий на інноваційних напрямах. Але як тільки курс визначений, ці лідери стають менеджерами, тобто управляють поточними справами. Їх стратегії перестають бути лідерськими, а дії включають виконання обов`язків керівників підрозділів. Іноді старший виконавець ініціює зміну курсу організації, і це виглядає як лідерство. Але на ділі він лише представник, а не лідер, і його рішення зосереджені навколо повноважень (у президентській системі влади це голова уряду, який проводить нову політику).

Менеджер організації часто не виглядає лідером, він швидше схожий на адміністратора (того, хто ухвалює рішення, принаймні, це його основна функція). Але чи може менеджер взагалі бути лідером?

Менеджер здатний володіти лідерськими якостями (уміти мотивувати і бути інструктором), але наявності цих якостей зовсім не достатньо для лідерства. Властиві менеджерові якості стратега і контролера, а також його хороші організаторські здібності - це властивості хорошого управлінця, а не лідера. То ж чи може менеджер бути лідером?

Лідерство - це не стільки вміння керувати, скільки здатність вести за собою на власному прикладі, і цей конкретний приклад повинен бути надихаючим. Лідерство в сучасному розумінні це і не пряма дія, і не інтенсивний вплив. Лідер виділяється на шляху досягнення мети, якою всі захоплюються. Це відбувається тому, що він зачіпає глибинні переконання людей. При цьому вміння переконувати, як це не парадоксально, не настільки вже й значуще. Звичайно, добре, коли лідер здатний це робити. Але для ефективного впливу потрібно стати «зіркою», і тоді стає неважливо, що і як говорить лідер. Такому лідерові, загалом, і не потрібно бути хорошим менеджером. Проте, якщо менеджер захоче стати лідером, він повинен озвучити, в чому він бачить цінності організації, і досягти результатів, які викличуть емоції здивування і захоплення у людей. 

Сучасне лідерство засноване на комунікації, а комунікація - це діалог, а не одностороння презентація. У відповідь на своє послання справжній лідер отримує позитивну ефектну реакцію, він стає еталоном, зразком. Сьогодні в трактатах з менеджменту упор робиться на «залученні», тобто на одному з трьох основних стилів впливу, що відповідає сучасному духу участі і співпраці.  

Лідерство у політиці

Тут було приведене загальне трактування феномену лідерства в управлінській діяльності, але чи можна ці теоретичні висновки екстраполювати на модель політичного управління, що має свої особливості? Як нам уявляється, далеко не всі положення цієї теорії можна співвідносити з дійсністю. 

Політичним лідером і в даний час називають адміністратора вищого рангу для якоїсь сфери політики (президента країни, губернатора території, мера міста, керівника партії). І на суть справи не впливає виборний характер цих посад. Звичайно, під час виборчої кампанії політик може стати «ринковим лідером», «продаючи» ідею політичних реформ. Але як тільки він займе свій пост, то відразу стане рядовим політичним менеджером.

Відносно категорій «адміністрування» і «менеджмент» зустрічаються дві позиції. Одні автори вживають їх як синоніми. Інші під адмініструванням розуміють стратегічне планування, вироблення ідеології (легенди) і політичного курсу організації, а під менеджментом — керівництво як конкретну управлінську практику по досягненню мети. У будь-якому випадку політичний менеджмент можна співвіднести з лідерством, яке має онтологічний зв`язок з цінностями.

Новатор і в політиці вказує шлях, ведучи за собою (так, проголосивши перебудову, Горбачов на короткий час став нашим лідером, а в очах західного світу він залишався лідером весь термін свого управління країною). Лідерство в політиці також є спонукою до руху за лідером (Ленін, зайнявши пост в уряді, поєднував статус керівника-менеджера з образом політичного героя — борця з «гідрою контрреволюції»). Лідерство є вказівкою напряму руху в політичній сфері (телевізійний містично благородний герой Кеннеді утілював «американську мрію» в образі реальної держави, глобальної і могутньої, але по-юнацьки енергійної).

Героїчне національне лідерство - це не стільки уміння керувати, скільки здатність вести за собою на персональному надихаючому прикладі (Брюс Майроф в книзі «Обличчя демократії» приводить в приклад Теодора Рузвельта, який перетворив американську політику на шоу і хрестовий похід одночасно, демонструючи особисту мужність і імперський мілітаризм). Лідер виділяється в справі досягнення мети, якою всі захоплюються (наприклад, генерал де Голль мав імідж провісника порятунку Франції і, навіть зайнявши пост президента республіки, він залишився символом порятунку, що надавало додаткової легітимності його владі в розділі держави).

Політичний лідер сьогоднішнього дня - це людина, яка постійно веде розмову про цінності. Якщо цінності, що маніфестуються політиком, викликають емоції схвалення в одержувачів послань-текстів, то можна вести мову про політичне лідерство, не тільки формальне, але і фактичне. Якщо ж схвалення не відбулося, то перед нами - номінальний лідер, тобто політичний менеджер або адміністратор, що лише офіційно займає керівний пост.

Так само, як в бізнесі, харизматичний керівник є лідером вже тому, що викликає захоплення прихильників. Проте не вся нинішня політика може бути охарактеризована як сучасна. Згідно з науковою традицією дослідження політики епохи модерна, сьогоднішні лідери відрізняються за ступенем впливу.

То ж який же справжній лідер в XXI столітті? Це той політичний менеджер, який зможе повести за собою більшість (в державі, партії, суспільстві), подаючи власний конкретний приклад проходження згідно з  культурними цінностями соціуму.

 Прочитано - 4570 раз








Сервіси
  Афіша
  ТВ - програма
 

Медіа
  Фотогалерея
  Відео - Луцьк
 

...

Погода Луцьк
 


Погода в інших містах

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

 

Ми в Facebook
 




© 2007 - 2016 Топ Луцьк


Проект компанії:
Про портал | Правила порталу | Рекламодавцям

Промо | Партнери проекту | Робота у нас | Карта сайту | FAQ | Контакти